Псевдо-активіст та псевдо-блогер Валерій Кулешов став другим у Херсоні колаборантом, який отримав «квиток на вічний концерт Кобзона та хору Александрова». Помічника окупантів розстріляли вранці 20 квітня, коли він вийшов з під’їзду свого будинку в Шуменському мікрорайоні Херсона, сів в автомобіль і, можливо, мав намір перебиратися з окупованої території до Одеси.Стріляли в Кулішова з автомата із боку переднього пасажирського місця. Там налічується 16 кульових отворів. «Він вийшов зі свого під’їзду і його застрелили біля смітника», – розповів сусід убитого. Валерій Кулешов мав у Херсоні неоднозначну репутацію. Про нього говорили як про активіста, блогера, останнім часом – як про волонтера. Але такої думки про Кулешова були, так би мовити, соціально близькі йому люди, переважно проросійських переконань.
Інші люди, і таких набагато більше, знали Валерія Кулешова як представника так званої «комерційної громадськості», який влаштовував політичні провокації, причому, у співпраці з Кирилом Стремоусовим. Останній став відомий всій Україні своєю співпрацею з російськими окупантами як так званий «голова» протиправного «Комітету порятунку Херсонщини» «За мир і порядок».
Втім, Стремоусов був відомий і раніше як політичний фрик, проросійський провокатор, а в розпал пандемії COVID-19 як затятий ковід-дисидент і антивакцинатор. Стремоусів був відомий ще й тим, що у 2019 році під час прес-конференції, що перейшла в конфлікт, відрив стрілянину з травматичного пістолета. А у 2020 році він напав на херсонського журналіста Дмитра Багненка, матеріали якого про варварську вирубку зелених насаджень у Херсоні не сподобалися Стремоусову.
Примітно, що всі протиправні дії сходили Стремоусову з рук: справа про стрілянину під час прес-конференції «втопилася» в судовій рутині, а кримінальне провадження за фактом нападу на Багненка взагалі було припинено. Це давало місцевим журналістам привід вважати, що Стремоусов має серйозне прикриття в правоохоронних структурах.
А Валерій Кулешов мав до правоохоронних органів пряме відношення: працював у міліції, розпочавши з посади оперуповноваженого та дійшовши до слідчого. У 2015 році він навіть якимсь чином набув статусу «учасника антитерористичної операції». Можливо, він просто з’їздив у відрядження на Донбас, віддежурив там на блокпосту далеко від зони активних бойових дій та за такі «заслуги» отримав посвідчення.
У тому ж 2015 році Кулішов залишив службу в міліції та став «громадським діячем». З міліції він пішов напередодні масштабної перевірки, яка, як розповідали колишні колеги Валерія, могла зацікавитись, чому деякі кримінальні справи із явною судовою перспективою слідчий Кулішов «спускав на гальмах». Незабаром після відходу з органів екс-слідчий об’єднався зі Стремоусовим і розпочав організацію провокацій, які, швидше за все, щедро оплачувалися за межі України.
Причому, Кулешов добровільно віддав роль головного «шоумена» Стремоусову, і той солував під час усіх «перфомансів» на кшталт зривів сесій міськради, різних пікетувань із найманим «підтанцьовуванням», інших скандалів. Кулешов вважав за краще залишатися в тіні, а не брати на себе роль скандаліста номер один.
Він час від часу нагадував про себе, виконуючи «головні партії» під час деяких скандалів, але, на відміну від Стремоусова, умів вчасно зупинитися на тій межі, де закінчується скандал і починається порушення адміністративного чи кримінального законодавства.
Переломним у долі Валерія Кулешова став 2019 рік, коли він разом із Кирилом Стремоусовим відвідав комуністичний Китай нібито для участі у якомусь великому «з’їзді блогерів». Але, крім повідомлень двох херсонців, іншої інформації про цей «з’їзд» ніде не було, швидше за все, не було і самого «з’їзду@. А була, як припускають люди, знайомі з Кулешовим та Стремоусовим, зустріч із високопоставленими російськими кураторами та отримання вказівок щодо подальшої роботи в Херсоні.
Після цієї спільної подорожі Валерій Кулешов розпочав «сольну кар’єру» блогера та активіста, зберігши зі Стремоусовим дружні стосунки, але припинивши ділові. З того часу він практично не фігурував у гучних історіях, стверджував, що «займається благодійною діяльністю». Насправді Кулешов зблизився з одіозним підприємцем із Генічеського району Віктором Анастасовим, відомим у кримінальних колах як «Стас Макіївський» або «Стас Губатий».
Анастасов, зокрема, відомий проросійськими поглядами та близькою дружбою з головою Генічеської районної адміністрації Сейтумером Німетуллаєвим, який втік у 2014 році в Крим та став там одним з «лідерів» кримськотатарських колаборантів. Тим самим Кулешов міг стати «містком» між російськими ставлениками Анастасовим, Стремоусовим та Німетуллаєвим, а також їхнім комунікатором у спілкуванні з окремими корумпованими правоохоронцями та чиновниками.
Кулешов був за Анастасова кимось на кшталт «консільєри», а, простіше кажучи, «рішалою»: він контактував із чиновниками, контролюючими органами, правоохоронцями. Принагідно Кулешов розвивав свої ресурси в соцмережах: Телеграм-канал, сторінку «Херсон вдень і вночі» у Фейсбуці, власний обліковий запис і хотів створити свій сайт. На своїх ресурсах Кулешов від себе особисто публікував переважно нейтральний контент, але не перешкоджав перетворенню групи «Херсон вдень і вночі» на херсонську «ватну» онлайн-тусовку у Фейсбуці.
Також Кулешов був співзасновником кількох громадських організацій – «Союз донорів», «Союз споживачів», «Об’єднання учасників бойових дій «Фенікс» та «Громадська організація інвалідів «Херсонська фортеця»». Ще одним співзасновником перших двох організацій був Руслан Захаров – друг Кулешова, депутат Херсонської районної ради від проросійської партії. Захаров має репутацію скандально відомого блогера, який під виглядом боротьби за права споживачів «кошмарив» власників магазинів.
Після окупації Херсона росіянами ні міліцейське минуле, ні статус «учасника антитерористичної операції» не завадили Кулішову, не ховаючись, їздити Херсоном на особистому авто, записувати стрими, займатися «волонтерською» діяльністю, що зводилася до постів у Фейсбуці та відеозвернення з проханнями. чи іншим людям. І це – на тлі викрадень окупантами екс-правоохоронців, чиновників, ветеранів, волонтерів та активістів, які не встигли покинути Херсон. Доля деяких із них невідома протягом кількох тижнів.
Але Валерій Кулешов протягом більш ніж півтора місяця окупації відчував себе вільно і нічого не боявся: не змінив місце проживання, спокійно їздив містом, спілкувався з різними людьми, проводив онлайн-стрим навіть під час встановлень окупантами «комендантської години». За такого офіційного послужного списку, як у нього, це можливо в нинішньому Херсоні лише у разі не лише домовленості з окупантами, а й прямої співпраці з ними.
Кулешов стверджував, що нібито він – волонтер, який займається благодійною діяльністю. Проте невдовзі після його смерті люди почали писати в херсонських пабликах, що блогер останнім часом активно збирав персональні дані людей, які потребують тієї чи іншої допомоги. Обіцяв цим людям допомогти, але все, що реально робив – оприлюднив чужі прохання про допомогу на своїх пабликах.
Радник Міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко відреагував на смерть Кулешова постом у соцмережі, де написав, що загиблий претендував на посаду начальника окупаційної міліції Херсона. Якщо це – правда, то Кулешов мав дуже високі шанси обійняти таку посаду, оскільки окупанти навряд чи знайшли б у місті ще одного херсонця, котрий має досвід роботи у правоохоронній сфері та готовий співпрацювати.
Також у соцмережах писали, що блогер нібито брав участь у підготовці на Херсонщині якогось «референдуму», можливо, про адміністративне приєднання Херсонщини до окупованого Криму. І це схоже на правду з огляду на ретельність, з якою Кулешов підходив зі збору персональних даних людей, які звернулися до нього за допомогою.
Зазначимо особливо, що за місяць до вбивства Валерія Кулешова, 20 березня 2022 року було вбито херсонського підприємця Павла Слободчикова, якого також знали як «консільєри» одіозного Володимира Сальдо – багаторічного мера Херсона до 2012 року, колишнього народного депутата від «Партій регіонів» та одного з найвідоміших у регіоні «провайдерів» ідей «російського миру».
Слободчикова теж застрелили з автомата, коли той знаходився в автомобілі, і сталося це теж вранці, але з тією різницею, що на жертву чекали біля будинку Сальдо. Павло Слободчиков вів у Херсоні активну громадську діяльність у сфері розвитку муніципального господарства, займався будівельним та рекламним бізнесом, а також благодійною діяльністю. Але основним його заняттям було «вирішення питань» для Сальдо, який має активи, що оцінюються в мільйони доларів, офіційно будучи лише керівником громадської організації «Асоціація будівельників та інвесторів «Будінвестсоюз».
Практично від початку російської окупації Херсона Слободчиков налагодив контакти із загарбниками і, як стверджують поінформовані джерела, від імені Сальдо вів переговори про повернення екс-мера в «крісло номер один» у місті як голову окупаційної адміністрації. Відомо, що обережний Сальдо висунув умову: він займе крісло у міськраді лише якщо стане очевидним, що окупанти затримаються в Херсоні надовго. Щоправда, окупанти змусили екс-мера «засвітитися» на організованих колаборантами «мітингу» з нагоди 78-ї річниці визволення Херсона від фашистів 13 березня та згаданого «засідання» фейкового «Комітету порятунку Херсонщини» «За мир і порядок» 16 березня.
У цьому, мабуть, була фатальна помилка окупантів, оскільки через чотири дні після засідання злочинного «комітету» Слободчикова вбили, і того ж дня під охороною російських військових Сальдо відбув у невідомому напрямку.
Вбивства Павла Слободчикова та Валерія Кулешова мають чимало спільного: час доби, перебування жертви в автомобілі, почерк виконавців. А ще те, що обидва загиблі входили до ближнього кола спілкування одіозних херсонських колаборантів – Стремоусова та Сальдо. Тому не виключено, що обидві ліквідації це і попередження і позбавлення окупантів доволі «цінного ресурсу». Адже і Слободчиков, і Кулешов, не маючи відверто одіозної репутації, могли більш-менш нормально контактувати з різними людьми, бути зв’язуючими ланками.
Чому невідомі патріоти не намагаються ліквідувати херсонських «лідерів» колаборантів? Можливо, щоб не спровокувати сплеск окупантського терору у Херсоні.
Якщо ж вірна інформація про спробу Кулешова виїхати до Одеси, то можна припустити, що там він з’явився там б як «патріот, якого переслідує окупант». Поява в прифронтовій Одесі людей на кшталт Кулешова, зрозуміло, була б у інтересах російських спецслужб.
Наразі люди, які симпатизували Валерію Кулешову, розгорнули у Фейсбуці компанію з його реабілітації. Повідомляється, що його вбили росіяни через патріотичну позицію та відмову співпрацювати. Проте натомість російські військові після ранкового інциденту перекрили всі виїзди з Херсона, не випускали із міста жодного транспорту. У самому Херсоні росіяни вранці облаштували блокпости на найбільш жвавих міських магістралях, зупиняли легкові авто та громадський транспорт, перевіряли документи та телефони у водіїв та пасажирів. Навряд чи вони стали б так шукати вбивць проукраїнського активіста.
arc.construction
