Херсонські рятувальники повернулися з Донеччини, де вони кілька місяців допомагали місцевим жителям відновлювати інфраструктуру в Авдіївці. Гліб Челишев за фахом фельдшер та в Авдіївці, окрім виконання прямих обов’язків, допомагав ремонтувати зруйновані під час обстрілів будинки.
"Вирішили поїхати, бо запропонували. Робота рятувальника повинна полягати у тому, щоб допомагати людям, тобто з цієї причини нас туди зібрали і ми з хлопцями поїхали. Вразила інфраструктура цього міста. Тобто, як уже повторились, мало людей, населення, що старіє. Молоді практично немає. Те, що вразило", - розповідає Гліб Челишев.
Працювали 6 днів на тиждень із самого ранку і дотемна, - розповідає Олег Пономаренко, капітан служби цивільного захисту третьої державної пожежно-рятувальної частини. До Авдіївки херсонці потрапили вперше."Що впало в око – те, що місто напівпорожнє, багато людей виїхало. А ті люди, які там є, надавали їм допомогу з відновлення будинків. Треба було закінчити роботу, працювали допізна. Люди дуже задоволені нашою роботою, спочатку відносилися до нас з насторогою, але потім, коли ми в процесі роботи показали свій рівень, швидко робили, це людям сподобалося і потім самі приходили до нас з інших вулиць – просили, коли ви до нас приїдете", - розказує Олег Пономаренко.На Донеччині херсонські рятувальники провели кілька місяців - з 1 квітня по 11 червня, кілька разів потрапляли під обстріли, розповідає Гліб. Мали інструкцію, що робити у такому випадку, продовжує чоловік.
" Знайти якесь заглиблення у землі і постаратися туди сховатися. Якщо нема, то просто на землю обличчям донизу, такі наші дії були", - пояснює Гліб Челишев.
" Спочатку всі співробітники переживали, з насторогою відносились. Та нас проінструктували на випадок обстрілів, які наші дії, на випадок виявлення вибухонебезпечних предметів, які наші дії. Тому в перші дні нам трошки було моторошно, стріляють – особисто декілька разів від нас були розриви мінометних мін недалеко. Щоб ви розуміли – ми так от встали, сніданок у нас був в місті. То сміху не чуть. Люди трохи інші. Їх війна змінила. Але вони живуть, в основному літні люди, їм діватися нема куди. Молоді виїхали, у Київ поїхали, на навчання. В університети, інститути поступати", - каже Олег Пономаренко.Попри тривогу, родини розуміють, що таке – робота рятувальника, - говорить Олег, - тому у разі необхідності знову готовий вирушити на Схід.
UA:Херсон