Історія ікри «заморської» починалася в Херсоні
У 1973 році на екрани виходить культова кінострічка «Іван Васильович змінює професію». З уст одного з її персонажів зринає те саме «ікра заморська… баклажанна». Тонку нотку гумору вловили всі: на той час прилавки магазинів були забиті нехитрим продуктом радянського харчопрому — овочевим пюре у скляних банках. Але ж у фільмі показують ікру, більше схожу на кабачкову, баклажанна мала колір трохи темніший. Та як би там не було, а саме з легкої руки «кіношників» у країні з’являється мода на кабачкову ікру, страву включають у застільні меню.
Ті часи давно забулися, але словосполучення «ікра заморська», як і звичка якщо не купувати кабачкове пюре, то самим готувати щось на кшталт овочевого соте, живіші за всіх живих. Утім, вже мало хто пам’ятає, що культовий продукт винайшли саме в Херсоні. Звісно, не варто забувати той факт, що культура кабачок родом із Мексики, у Європу його завезли в XVI столітті, відтак і різноманітних варіацій його приготування у світі існує безліч. Але ж сам метод консервувати пюре в скляну банку, яка без відкривання не потребує зберігання в холодильнику, вперше застосували технологи Херсонського консервного заводу.Підприємство запрацювало в 1932 році, вже через рік тут відкрився цех з випуску овочевих консервів, найпопулярнішими з яких були ікра з кабачків та баклажанів. Щороку з конвеєрної лінії тут сходили мільйони банок з овочевим пюре. У 1970-х популярний продукт з маркуванням Херсонського консервного комбінату (з заводу виросла група підприємств) можна було зустріти в магазинах у будь-якому куточку СРСР. Овочева консерва № 1 коштувала 36 копійок — пригадує херсонець Олег Куценко, який свого часу працював на комбінаті спочатку охоронцем, а потім на виробництві кришечок для тари: «Раніше кабачок обсмажували перед тим, як робити пюре. Пізніше технологія змінилася, ікру стали виготовляти на пару. Скажу, що смак вона мала надзвичайний, зараз кабачкова ікра не така».Той самий «гостівський» рецепт ікри «заморської» сьогодні без проблем можна знайти в інтернеті: 1,5 кг кабачків, 100 г моркви, 25 г пастернаку, петрушки, селери, 110 г олії, 80 г цибулі, 15 г солі, 8 г цукру та 75 г томатної пасти (за рахунок чого пюре й набуває помаранчевого кольору). А от за часів процвітання Херсонського консервного комбінату продуктові пропорції та технологія приготування овочевої консерви трималися у секреті. Існує навіть легенда, що у 1950-х на підприємство був засланий іноземний шпигун. Влаштувавшись на роботу в цех, де випускали кабачкову ікру, агент мав підгледіти всі тонкощі виготовлення стратегічного в СРСР продукту. Було це насправді, чи просто красива байка, яку вигадали самі ж виробники «ікри заморської», невідомо. Але на випуску продукту в шалених масштабах так нічого й не позначилося. Власне, як і на всій продукції гіганта радянської харчової промисловості. Херсонський консервний комбінат вважався одним із найбільших у Європі. Томати, зелений горошок, соки, гречана, перлова, рисова каші, а ще тушонка для армії — все це вироблялося тут. На комбінаті налічувалося 3200 робітників, працювало підприємство у три зміни. Продукція завозилася з усієї області, при тому, що комбінат мав декілька своїх радгоспів.— Влітку переробляли овочі та фрукти, взимку виготовляли м’ясні консерви, каші. На баржах привозили картоплю, помідори, цибулю. Сировину доставляли машинами. У сезон черга вантажівок стояла аж до Бериславського шосе, — розповідає Володимир Федоров, який на комбінаті працював слюсарем.
З конвеєрів Херсонського консервного сходила й продукція, недоступна для широких мас. Зокрема, тут виготовляли кавунову пасту, той самий бекмес. Цю консервацію вагонами відправляли на Далекий Схід і на експорт. У дефіциті для херсонців була й халва з рідного комбінату.
— Халву з найкращого соняшнику продавали з-під поли, загорнуту у папір. Бо вся ця продукція вивозилася дуже далеко, — розповідає Олег Куценко.
Гігантських показників у роботі підприємство домоглося завдяки замкненому циклу виробництва. Спеціально під власну консервацію комбінат налагодив випуск скляної тари, кришечок з гумовими кільцями під них, жерстяної банки і т. д. У 1970 році у Херсоні було випущено 152 мільйони банок консервів. Сім видів продукції комбінату прикрашав герб Херсона. Підприємство мало соціальну інфраструктуру: гуртожиток, дві багатоповерхівки, дитсадок, будинок культури, школу профтехосвіти. А ще — бази відпочинку на березі Дніпра та в Криму. У 80-х Херсонський консервний комбінат досяг піку своєї діяльності. Це були часи процвітання. І, здавалося б, ніякі економічні бурі не були страшні підприємству. Але ж грянула перебудова, ваучерна приватизація… У 1994-му до узаконеної схеми дерибану ласих шматків у вигляді промислових гігантів потрапив і Херсонський консервний комбінат. Оборудку провернули за участі партійних функціонерів і бізнесменів з Києва та Харкова. Пішли затримки по зарплаті, акції комбінату скупили за копійки, і всі вони опинилися в одних руках. Уже приватизоване успішне підприємство почали знищувати. У 1998 році комбінат зупинився: «з об’єктивних причин» новий власник не розрахувався з постачальниками сировини і працювати вже було ні з ким. У 2002 році Господарський суд у Херсонській області визнав ОАО «Херсонський консервний комбінат» банкрутом…Так безславно закінчилася історія підприємства-гіганта, яке гриміло на всю Європу. Нині на території колишнього консервного комбінату розташована низка дрібних фірм, складів і навіть секонд-хенд. Консерви тут давно не випускають. Традиції виробництва продовжує лише одне підприємство. Розташована тут фірма випускає гумові резинки для кришок під консервацію…
Марина САВЧЕНКО, Новий день
