Ще 10 років тому стріт-арт, або простіше «малювання на стінах», в Україні вважали вандалізмом. Переважно він обмежувався написами та примітивними картинками, що не мали якоїсь художньої цінності.Але зараз ставлення та підхід до вуличного мистецтва змінилися кардинально. Стріт-арт, до якого можна віднести графіті, трафарети, постери, мурали, стали частиною міського простору та набули соціального аспекту.
Мурали (Mural) є наймасштабнішим видом стріт-арту - це велике зображення. Важлива функція його – надання будинкам більш естетичного вигляду та індивідуальності. Мурали несуть не лише естетичну функцію, а й часто висвітлюють гострі соціальні питання.
Як розповіла керівниця Центру культурного розвитку "Тотем" Олена Афанасьєва, художник має відчувати місце і створювати роботу під нього. Тому стріт-арти зазвичай не повторюються. В роботах головне не форма, а зміст. Автори прагнуть не просто намалювати красиву картинку, а закласти в неї глибокий сенс, змушуючи перехожих замислитися над певною проблемою в місті, країні, або в суспільстві. Стріт-арт - це мистецтво, яке вступає у діалог з міським середовищем та його жителями.
Олена Афанасьєва допомагає херсонській молоді прикрашати місто.
На жаль, у Херсоні ще немає великих муралів, але перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. За останні 10 років на вулицях міста з’явилося чимало красивих вуличних картин.
Про вуличне мистецтво у Херсоні ми розпитали у херсонської стріт-арт художниці Маріанни Таріш, учасниці арт-групи ВакциНація (VacciNation).
- Що для тебе страт-арт?
- Це, як галерея на вулиці, ці роботи може побачити будь-хто. Навіть, якщо хтось узагалі не цікавиться мистецтвом. Може статися так, що звернувши увагу на яскраві плями, які створюють сюжети, перехожий зацікавиться і зробить для себе якесь відкриття. До того ж, малюючи на вулиці, ти відчуваєш свободу як художник. Особливо, якщо ти вже знайшов свій стиль і він гармоніює з містом, і ти можеш робити те, до чого лежить душа.
Маріанна Таріш.
- Чому потрібно розвивати стріт-арт у міському середовищі?
- Гарний стріт-арт круто виділяє місто. Люди запам’ятовують яскраві роботи, це як різнокольорові листівки. Наприклад, десь місяць тому в нас був культурний обмін з Івано-Франківськом , приїхали творчі діячі в Херсон, нас запросили розповісти про нашу роботу. Потім гості пішли по місту подивитися на наші стріт-арти. І по соціальних мережах розлетілося, що в Херсона дуже яскравий образ, тут є на що подивитися, це не пересічне сіре місто. Мистецтвознавець навіть дала назву нашому стилю - міфологічний неоурбанізм.
- Чи зацікавлена влада в розвитку стріт-арту як інструмента відновлення міста?
- Зазвичай, ми самі шукаємо місце для стріт-арту, дізнаємося, кому воно належить, просимо дозволу і малюємо. Хотілося щоб влада була більш зацікавлена в цьому. Можна було б провести якийсь фестиваль, виділити кошти на матеріали, покликати художників і вони погодилися б прикрасити місто. На жаль, у нас такого немає.
Мабуть, єдине таке «міське» замовлення було для Водоканалу. І це найбільша наша робота – 14 плит. Нам оплатили матеріали, дали премію, місце і попросили намалювати щось на тему води. І все, більше жодних обмежень. Більше б таких ініціатив, вони змінили б вигляд міста.
У наших спальних районах достатньо фасадів, які можна оформити. Наприклад, у Києві багато прикрашених багатоповерхівок, влада виділяє на це кошти. Звісно, ми не столиця, навряд чи зможемо як там. Але в центрі Херсона багато покинутих будівель, заводів, стін, де можна було б зробити ревіталізацію простору. Звісно, потроху щось робиться, наприклад в UrbanCAD, де є наші роботи, але хотілося б більшого. І ми завжди відкриті для співпраці.
- Можеш привести приклади з власного досвіду, як у інших країнах влада підтримує таку ініціативу?
- Ми три місяці були на Тайвані. У місті Гаосюн працює міська структура, якій виділяють гроші з бюджету на оформлення. Вони запросили художників з різних країн (і нас теж), виділили кошти на матеріали, проживання, добові і попросили розписали величезну стіну.
Звісно, це велике місто, а в нас немає такого бюджету. Але можна почати з чогось малого, до того ж у Херсоні дуже багато художників. Ми нещодавно збиралися і обговорювали, що треба вийти на громадський рівень. Треба спілкуватися з місцевою владою, щоб ініціативи були більш озвучені не від імені однієї людини, а асоціації чи громадської організації художників. Для швидшого розвитку потрібна команда.
Як зазначила Олена Афанасьєва, в Херсоні не багато великих стріт-арт робіт. Наприклад, до дня міста біля Катерининського Собору зробили історичний розпис, оскільки ці місця багаті історією.
«На Таврійському в дворі зробили гарну роботу. Це той випадок, коли бізнес дав кошти, звичайно, запровадивши свій контроль, але не вбивши натхнення художників з Одеси та Херсона, які це робили. Серед сірих багатоповерхівок з’явився своєрідний портал в іншу, яскраву, реальність», - каже пані Олена.
У 2011 році в рамках фестивалю «Terra Futura» художники з Херсона, Сум та Харкова розмалювали декілька арок у центрі міста:
Арка на просп. Ушакова, яку розмалювали херсонські художники.
Арка на вул. Потьомкінській «Живе спілкування» Арт-група VacciNation.
З чого все почалося
Першими зразками вуличного мистецтва вважають політичні та соціальні лозунги, які з’являлися на вулицях в знак протесту чи для маркування території, як це робили, наприклад, вуличні банди.У кінці 60-х нью-йоркський підліток Діметриус придумав собі нікнейм «Taki» та додав до нього номер своєї вулиці – 183 і, працювавши кур’єром, почав малювати цей напис по всьому Нью-Йорку. У 1971 у «New York Times» вийшла стаття «Taki 183» закликає друзів за листуванням», яка викликала неабиякий резонанс і у хлопця з’явилося тисячі послідовників.
До написів почали додавати прості графічні елементи, малюнки, і за декілька років у Нью-Йорку сформувалась ціла субкультура графіті. Міська влада намагалася з цим боротися, бо написів було дуже багато і навіть на певний час заборонила продаж балонів з фарбою людям до 21 року.
І якщо у 80-х роках в Америці стріт-арт переживав тимчасовий занепад, то у Європі цей рух лише починав розповсюджуватися. Напевне, найбільшим у Європі графіті-полотном стала Берлінська стіна, західна сторона якої у 80-ті роки була повністю розмальована. Одне з найпам’ятніших графіті на ній – зображення Брежнєва та Хонеккера, що цілуються під надписом «Господи, помоги мне выжить среди этой смертной любви» Дмитра Врубеля.
Лондон можна вважати другим центром вуличного мистецтва, після Нью-Йорка. Безумовно феноменом є художник, справжнє ім’я якого досі невідоме, Бенксі (Banksy). Хлопець, що замість гаранти кидає букет квітів, голуб миру під прицілом, дівчинка з кулькою-сердечком, або остання робота "Шрам Віфлеєму" на задньому плані Діви Марії, немовля Ісуса та святого Йосифа - сіра стіна з графіті, де замість Віфлеємської зірки слід від снаряда. Всі його роботи ілюструють найважливіші події та зачіпають найгостріші теми сучасності, або ж радують перехожих гумором.
З появою портативних фотокамер, смартфонів та іншої техніки у пересічних громадян мурали та стріт-арти більше не ризикують бути просто знищеними, бо вони все одно залишаються жити у мережі Інтернет.
Зараз графіті, у вигляді напису не дуже популярне. Частіше цим займаються підлітки, при цьому псуючи стіни будинків та красиві вуличні роботи.
Арка на просп. Ушакова, яку, на жаль, розмалювали різними написами. Автор – Роман Мінін, Харків.
Український досвід
За останні п’ять років у більшості великих містах України, з’явилося чимало муралів на фасадах будинків, стінах станцій метро та парканах.Першим масштабним проєктом створення муралів у Києві був проєкт CityArt, який організував режисер і художник Гео Лерос. Для їх створення він запросив художників з Бразилії, Австралії, Польщі, Іспанії та України. Київська міськрада дала дозвіл на створення муралів. І на початку літа 2015 року столиця їх побачила.
Портрет Лесі Українки, створений в рамках проєкту CityArt австралійським художником Гвідо Ван Хелтеном
У 2016 році з’явився ще один міжнародний урбаністичний арт-проект Art United Us, в рамках якого в Києві створили ще чимало чудових муралів, наприклад, робота нью-йоркського художника BKFoxx "Rise up in the dirt"– "Піднятися з бруду". Цей мурал прикрашає фасад будівлі управління поліції Печерського району.
Ще одна цікава робота російського вуличного художника Rustam Qbic потрапила в топ-10 популярних стріт-арт об'єктів світу за версією видання StreetArtNews. На муралі зображений мандрівник, що шукає вихід з лабіринту.
У Києві є чимало незвичних робіт, наприклад, 3D-мурал на стіні дев'ятиповерхівки, який потрапив до Книги рекордів України як найбільший тривимірний стріт-арт країни. Автори - художники київської студії "Anozer studio".
Або портрет Сергія Нігояна, першого з загиблих героїв Майдану, в Сквері Небесної сотні. Прикметний він тому, що художник створив його за допомогою будівельних інструментів, знімаючи шари старої штукатурки з цегляної кладки. Автор - художник з Лісабона Алешандре Фарту (Vhils).
Але мурали є не лише у Києві, а й у інших містах України:
- Що думають херсонці?
Студентка Анастасія каже: «У нашому місті дуже не вистачає якогось сучасного осмислення всього, що коїться з нами та довкола. Мурали та стріт-арт могли б допомогти створити нове обличчя нашого міста».
«Вперше я побачила мурал у Києві. Тоді я взагалі не знала, що це таке. Здалося, що на будинку ніби велика картина. Це було дуже красиво. Згодом стала помічати і в Херсоні розмальовані будинки. Це було не так вражаюче, як в Києві, але досить стильно. І головне, де були мурали, щезла сірість та буденність. Коли йдеш на роботу вранці, а вулиці, наче галерея з картинами, то вже якось і настрій з'являється, і натхнення», - поділилась активістка Ілона. І вона не одна так думає.
Деякі херсонці поскаржилися, що не хотіли б бачити «розмальовки» в історичному центрі, хоча це було б краще, ніж величезна кількість реклами, яка окупувала вулиці.
«Історичний центр, красиві старі будівлі, які там є, треба реставрувати, а не розмальовувати», - сказав журналістам «Вгору» пенсіонер Олександр Володимирович.
Художник Володимир поділився думкою, що мурали та стрі-арт у місті потрібні, вони можуть задати нову айдентику, якщо правильно їх спланувати.
«Те що є зараз, це невелика кількість об'єктів, в тому числі і мого авторства в декількох локаціях, і цього замало, бо місто потопає в тегах та псевдо-стріт-арті. І це погано, бо в багатьох випадках це банальний вандалізм, з цим треба щось робити» - додав Володимир.
Отже, більшість за те, щоб художники прикрашали місто своїми роботами та чекають на це. Сподіваємося, що в Херсоні з’являтимуться все більше стріт-артів, які прикрашатимуть вулиці нашого міста.
Вгору
