У Херсоні лунають вибухи!" — так починається щоденна стрічка новин з прифронтового міста третій рік поспіль. 24 лютого 2022 року жителі обласного центру почули їх вперше. Цей день й наступні змінили життя херсонців. Люди почали приєднуватись до волонтерського руху, надавали допомогу, лікували поранених, доєднувались до лав територіальної оборони й ставали на захист Херсонщини.
Про перші дні російського вторгнення у Херсоні ми розпитали тероборонівців, лікарів, працівників екстреної медичної допомоги, волонтерів.
Розгубленість і шок. Телефонні дзвінки від рідних з четвертої ранку. Викладачка Херсонської школи мистецтв №1, волонтерка Альона Петровська пригадує, 24 лютого 2022 почула вибухи від російських ракет поблизу Херсона.
"Я виходжу на вулицю і реально чути якісь вибухи. Зараз порівнюючи з вибухами нинішніми, я зараз тільки розумію, що вони були десь далеко від нас. А тоді була паніка через вибухи, люди бігали. На початку навіть гуділа повітряна тривога і люди, я жила на Воєнці й бачила, як люди біжать до обласної лікарні через ХДУ, з валізками туди біжать. Ми йдемо по воду, вони біжать, а потім через пів годинки назад так само з тими валізками, коли ти йдеш, воно в тебе як загальмоване, а люди туди-сюди. Потім почались великі черги в магазинах, тому що зачинилось все", — згадує Альона.
Артем Ільяной працював в ІТ-компанії, під час окупації долучився до громадської організації "Штаб допомоги Херсон".У перші дні вторгнення він разом з друзями слідкували за дотриманням порядку на вулицях у складі "Муніципальної варти". Коли побачили, як російська БМД заїжджає до міста, зрозуміли, що опинились в окупації.
"24 лютого я прокинувся й побачив стовп диму над аеродромом нашим. Приїхав на роботу о дев'ятій, о десятій я пішов у військкомат. Побачив, що співробітники військкомату виносять свої нагороди на подушках і вантажать документи до автомобілів. Я зрозумів, що щось буде не те", — розповів Артем.
Від ранку 24 лютого 2022-го до міських лікарень почали привозити українських військових. Зміна тривала добу, розповів фельдшер Центру екстреної медицини та медицини катастроф Віталій Токарєв."Ми чергували у лікарні Лучанського, у нас там як була сортувальна база, щоб лікарня не захлинулася у потоках поранених. То ми там були майже добу чергували, і привозили людей різним транспортом, хто на чому міг. Цивільні будь-якими машинами підвозили, людей в багажниках везли. Було багато поранених. І ми викликали на себе додаткові бригади, щоб допомогти лікарні Лучанського. На обласну ми багато відправляли, на травмпункти, там, де були поранення ніг та рук. Так у нас почалася доба 24 лютого", — пригадує Віталій.
Першими доставили поранених прикордонників з лівобережжя Херсонщини – з Чонгару, Преображенки, згодом – бійців, які боронили Антонівський міст, і цивільних з передмість Херсона."Це були досить важкі поранення, за першу добу було госпіталізовано 39 військових і цивільних людей. Мінно-вибухові поранення черевної порожнини, грудної клітини, кінцівки", — розповідає завідувач хірургічного відділення міської лікарні Віталій Хомуха.
Лікар говорить, працювали як уві сні, автоматично, на підсвідомості. Особливо були завантаженими приймальне відділення, реанімація, хірургія та травматологія.
"До 40-50 людей у нас знаходилось на лікуванні, які потрапили через поранення у перші дні, і десь до липня 2022, до липня-серпня. Військові РФ приїжджали до лікарні, але ми наших хлопців перевдягли в цивільний одяг, наказали як мишам лежати в палатах, й вигадали їм легенди — ти упав з драбини, в тебе — проривна виразка. Все в такому дусі, щоб ми їх могли видавати за цивільних", — розповів Хомуха.
До іншої міської лікарні везли поранених бійців з об’їзної траси, Чорнобаївки – там рухались колони російської армії у напрямку Миколаєва.Приймали й військових з травмами, отриманими в боях за Антонівський міст.
"В перші дні було багато поранених — і цивільних, і військових. Доводилось переховувати українських вояків. Переховували їх під цивільними історіями хвороби, деякі захворювання замість травм писали. З-під Чорнобаївки привозили, коли туди просунулись колони російських військ, і з Антонівського мосту привозили. Були й важкі поранення з опіками. Херсонські лікарні до цього часу не стикались з таким масовим надходженням хворих, з такими важкими й саме бойовими пораненнями. І лікарів, які працюють в Херсоні і які мають військовий досвід, не так багато. Є такі лікарі, які працювали у зоні АТО у свій час, але це одиниці були. І так сталось, що нахлинуло все на цивільних лікарів, але якось все згадалось і працювали, справлялись з ситуацією", — згадує лікар-хірург міської лікарні Кирило Чумарін.
Пораненим необхідні були одяг, ліки, їжа. Забезпечення взяли на себе волонтери. Розгубленість першого дня повномасштабної війни змінилась рішучістю. Волонтерка Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Наталя Шатілова пригадує, як у перші дні херсонці почали збирати необхідне для лікарень."Ми почали працювати. На лікарні збирали речі, вивозили людей з Антонівки в школи, навчальні заклади, які були як шелтери. Шукали матраци, ковдри, подушки, речі, їжу, решту. В аптеках ми купували ліки, збирали гроші, щоб допомогти нашим військовим, які потрапили до лікарень з Антонівського мосту, з цим впоратись", — розповіла Наталя.
Підрозділи територіальної оборони на той час були не сформовані, записували добровольців у зошиті, розповів військовослужбовець 34-ї окремої бригади берегової оборони морської піхоти ЗСУ Сергій з позивним "Херсон". У січні 2022 року він обіймав посаду начальника штабу 194 окремого батальйону 124 бригади територіальної оборони. Не було озброєння і техніки. За перші дні командиру вдалось дістати автомати й гранати, але їх не вистачило на всіх охочих, які прийшли на збірний пункт."Коли ми вже зранку туди прибули, то там було більше зброї, видавали автомати й по гранаті, по дві давали, тобто по два магазини давали. Не так багато, як хотілось би. Було людей набагато більше — всі йшли, всі хотіли, ламали й ворота ТЦК та СП. Настрій був, як кажуть, розірву на собі сорочку, але відіб’ю ворога", — згадує Сергій.
На збірний пункт приходили чоловіки без військового досвіду, пригадує його побратим військовослужбовець 34-ї окремої бригади берегової оборони Микола на псевдо "Острий". 2021 року він звільнився з лав ЗСУ. На початку повномасштабної війни повернувся до територіальної оборони."Мотивація була просто перервати усіх, розумієте? От, в очах горіло все! Ці перші дні, я не знаю, це дуже сміливі люди, ті, хто не бачив, наприклад, війну і що воно і відбувається. Наприклад, я там стояв, стоїть цивільний, тільки прийшов з вулиці, і він кричить, що я зараз буду рвати. А ти розумієш, чим ти його будеш рвати? Немає ж чим. Немає ж ні збройних, ні боєприпасів, нічого немає. Людина мотивована хотіла рвати на той час. Мене це дуже здивувало", — розповідає Микола.
Тероборонівці захищали Херсон – бої точились біля ТРЦ Фабрика, у Бузковому сквері та на Білозерській площі. З кулеметами й коктейлями Молотова проти броньованої техніки. 1 березня 2022 року російська армія зайшла у місто. Окупація тривала вісім з половиною місяців.suspilne.media