Кореспонденти медіацентру “IPC-Південь” поспілкувались з Андрієм Селецьким, головою Нововоронцовської селищної військової адміністрації, і обговорили безпекову ситуацію, проблеми з водопостачанням та подальші перспективи розвитку Нововоронцовської громади.“IPC-Південь”: Розкажіть детальніше про безпекову ситуацію в громаді – чи погіршилась вона? Чи стало обстрілів і атак дронів більше, чи все залишається стабільним? Адже ми знаємо, що з літа минулого року все правобережжя області стало частіше потерпати від атак саме дронів. І ваша громада, на жаль, одна з перших це відчула. Яка ситуація на сьогодні? Чи можна взагалі тут жити?
Андрій Селецький: Найбільш небезпечно в південних громадах – Берислав, Новорайськ, Тягинка, Новоолександрівка, Милове, тому що там відстань до лівого берега набагато менша, ніж у нас. У нас Осокорівка під постійними ворожими ударами здебільшого дронами. Ворожа артилерія “мовчить” уже близько чотирьох місяців. Є припущення, що, можливо, її перевели кудись на Схід, я того не знаю. Але дронів дуже багато. І видно, що на нас ворог вчиться, можливо, у росіян є там якась школа дронщиків. Є навіть перехоплені відео, де видно, звідки вони злітають і видно, що багато є “недольотів”, коли дрони просто падають десь у плавнях. Бувало таке, що десь тиждень чи два була тиша, усі, так би мовити, “розслабились”, і ось сьогодні два дрони завдали ударів десь на околиці громади. Тому небезпека зберігається.
“IPC-Південь”: Як ваша громада проходить цей зимовий період?
Андрій Селецький: Наша громада зимує, на щастя, добре, оскільки ця зима не така сувора, як могла б бути. Однак зима досить суха, а це черговий виклик для аграріїв у майбутньому, тому що ми нині спостерігаємо дуже різку зміну клімату. Відповідно, сніг у Нововоронцовці був і йшов він аж десь пів години. І найсильніший мороз у нас фіксувався на позначці близько семи градусів нижче нуля. Тому зима суха, але не така сувора, які ми памʼятаємо.
“IPC-Південь”: Як щодо опалювальних матеріалів? Чи забезпечена ними громада?
Андрій Селецький: Майже всі жителі громади нині забезпечені опалювальними матеріалами. Чому майже всі? Доповідаю: першою чергою, ми забезпечили родини з дітьми, у цьому нам допоміг UNICEF. Далі ми забезпечили степові села, там, де існує проблема із працевлаштуванням, оскільки немає вибору роботи й немає логістики, відсутнє сполучення. До того ж був такий момент: ACTED, які заходили до нас з допомогою, мали чіткий принцип, що вони будуть допомагати не прибережним селам. Осокорівку ми за потребами закрили повністю, усі жителі, які там мешкають, завдяки Міжнародному Комітету Червоного Хреста, який виплачував гроші в кілька десятків тисяч гривень на купівлю паливних матеріалів, тож усі жителі отримали ці кошти.
Степові села у нас за потребами закриваються донині. Ось чому я сказав, що майже усі забезпечені. Ці села забезпечує організація ACTED. У нас там була проблема з постачальником у Воскресенському, зараз змінюють постачальника й, відповідно, існує невелика затримка.
Нововоронцовку закривали декілька організацій – UNICEF, Червоний Хрест, МОМ. Наразі повністю “незакритими” є категорія людей 45 – 55 років. Це, так би мовити, проміжна категорія, коли й діти вже виросли, й люди ще не стали пенсіонерами і є зайнятими людьми. Ми зараз ще долучили організацію “Людина в біді” й вони обіцяли нам у січні допомогти й ми чекаємо. Ось, це щодо того, як зимує громада.
Видача паливних матеріалів в одній з громад Херсонщини. Фото: “IPC-Південь”.
“IPC-Південь”: Ви зазначаєте, що така “на щастя” або “на жаль” тепла і суха зима може завдати шкоди сільському господарству.Андрій Селецький: Так, вона і спричинить шкоду сільському господарству, оскільки порушується закономірний природний процес збагачення земель вологою в зимовий період. І якщо при великих морозах є ризик того, що озимі вимерзнуть, – зараз є ризик того, що озимі вимерзнуть або почнуть рости, а потім за південною кліматичною “традицією” десь у кінці березні вдарять морози й озимина пропаде.
“IPC-Південь”: Тож головна проблема у тому, що немає снігу, так?
Андрій Селецький: Саме так, проблема у відсутності снігу та опадів. Хоча б був сніг або дощ, це значно покращило б ситуацію.
“IPC-Південь”: Яка ситуація з водопостачанням у громаді? Ми знаємо, що після підриву росіянами дамби Каховської ГЕС у вас були проблеми з водопостачанням у деяких населених пунктах. Розкажіть, що відбувається зараз?
Андрій Селецький: Ці проблеми зберігаються, але у меншому масштабі. Ми намагаємось їх розвʼязувати за допомогою усіх сил і засобів, які у нас є. Крім того, нам дуже допомагають донори. А саме у Любимівці вже підписаний проєкт проєктно-кошторисної документації (далі – ПКД – ред.). Найбільша проблема в цілому – це водогін. Ми отримали “у спадок” господарство, яким не займалися майже ніколи: не було комплексних замін водопроводів, не було навіть аналізу. І так трапилось, що, з одного боку, люди хочуть результату тут і зараз, як і, в принципі, вони завжди хотіли, але були менше травмовані війною або негараздами, а зараз для них це доволі потужний тригер на тлі війни та мобілізації, а з іншого боку – у нас існує реальна проблема – це доволі зношена система водопостачання, яка дісталась нам “у спадок”, непродумана інфраструктура. І вирішити все миттєво неможливо через обсяг. Оскільки, наприклад, в Любимівці, Миролюбівці, Нововоскресенському ніколи не мінялись водогони й ремонтні роботи проводились “по мінімуму”. І тут приходимо ми й хочемо, щоб все було добре. А одного лише бажання замало, тому, як я вже зазначав, у Любимівці готовий проєкт проєктно-кошторисної документації, а це вже величезний успіх, оскільки ПКД коштує чималих грошей, а найголовніше – потрібно залучити проєктантів, які захочуть сюди приїхати. ПКД нам написали Міжнародний Комітет Червоного Хреста, за що ми їм дуже вдячні. Тому що вони його написали під свою реалізацію, але побачили що кошторис проєкту дуже великий, понад 60 мільйонів, і вони не можуть “потягнути” таку суму, тому вони закриють тільки 6 мільйонів, і за це ми їм вдячні.
Крім того, у Миролюбівці вже пробурена чудова нова свердловина з санітарною зоною й вона вже підʼєднана до мережі. І через те, що у нас з “Херсонобленерго” дуже непрості відносини, ми одразу почали пропонувати донорам розглянути питання підключення свердловин до сонячних панелей. У Миролюбівці ця ідея дуже сподобалась і вони зараз масштабують її по інших громадах. Тож сонячні панелі мають бути встановлені на свердловину в Миролюбівці, щоб хоча б у літній сезон вода була дешевша для населення. Також, можливо ми зможемо масштабувати ідею встановлення сонячних панелей на школи, адмінбудівлі тощо. Нині ми вже розміщуємо сонячні панелі на ФАПах (фельдшерсько-акушерські пункти – ред.) по селах.
Також цього року вже затверджений ще один кошторис – “Південна стратегія розвитку” буде обладнувати санітарну зону любимівської свердловини та бурити одну артезіанську свердловину у Нововоскресенському й одну свердловину поверхневих вод будуть розчищати, оскільки вона замулена.
Щодо Нововоронцовки. У нас, на щастя, зʼявився хороший підрядник, який нарешті почав бурити та виконувати взяті на себе зобовʼязання. У 2023 році у нас була така історія: ми мали дві вже пробурені, але не підʼєднані до мережі свердловини, а також третю зіпсовану свердловину, де стався обвал труби. Це загалом з восьми свердловин. І це, власне, все, на цьому все й закінчилось. Тоді, на щастя, знайшли донора, це був UNICEF, на не пробурені свердловини, і “Project Hope” – на пробурені свердловини. Нині UNICEF вже профінансували буріння цих свердловин, і нині вже є пробурені, підʼєднані свердловини й зараз триває довга тяганина з “Херсонобленерго”. Зараз, здається, завершується буріння останньої свердловини, тобто процес йде досить швидко, органічно і начебто немає якихось серйозних нарікань.
Ба більше, у ході справи ми розвʼязали проблему одного з найпроблемніших мікрорайонів – заживити окремо дві свердловини, в якому води не було ще з 1993 року.
“IPC-Південь”: Щодо громад, які знаходяться далі в степах. З 1 вересня у таких громадах планують запустити навчання у змішаному форматі. У деяких школах будують укриття. Яка ситуація у вашій громаді? Чи будуються такі укриття, чи є можливість впроваджувати навчання, чи все ж таки наближеність до лінії фронту не дає змогу запустити офлайн навчання?
Андрій Селецький: Це дуже болюча тема, оскільки ми, по-перше, є прифронтовою громадою й будь-які можливості освітніх офлайн проєктів у нас одразу виключаються з першим прильотом дрона або з першою повітряною тривогою. І навіть якщо у нас є, наприклад, те ж село Нововоскресенське, найбільш тилове, що знаходиться за 35 кілометрів від лінії фронту, все одно воно вважається селом прифронтової громади. Тож навіть там запускати щось офіційно неможливо й неприйнятно. Тому що з лівого берега вистачить одного ворожого залпу “Градів” або “Урагану”, які легко туди долітають.
Зруйнована росіянами школа в Нововоронцовській громаді. Фото: “IPC-Південь”.
Чи будуються у нас укриття? Так, звісно, будуються та проєктуються. У нас вже є три готових проєкти на укриття. Один – це велике укриття, заплановане на тисячу людей. Це буде і підземна школа, і освітній, і культурний, і спортивний простір. Проєкт вже завершений, експертиза завершена. Ба більше, ми начебто підпадаємо під державну дотацію на це укриття. Чому “начебто”? Тому що статус прифронтової громади та прибережного населеного пункту все ж таки не дає на права стверджувати стовідсотково, що ми точно підпадаємо під цю дотацію. Інші два проєкти – це проєкт на будівництво повністю нових укриттів, “з нуля”, як це робиться в сусідніх громадах, – це Любимівка і Нововоскресенське. В Любимівці ми підпадаємо під державну субвенцію й це вже визначено стовідсотково, зі співфінансуванням громади. Ми там маємо співфінансувати, якщо я не помиляюсь, 4,5 мільйона гривень. І це буде нове укриття на 200 учнів. Чому ми підпадаємо під субвенцію? Тому що Любимівка має достатню кількість учнів для існування школи. Крім того, для того, щоб комплексно підійти до цього питання, разом з укриттям ми будемо будувати й спортивний комплекс, також новий, “з нуля”, в Любимівці, оскільки стара школа там зазнала сильних пошкоджень. Тож ще невідомо, чи не буде сума ремонту більшою за суму побудови нового закладу. А також укриття в Нововоскресенському. Воно таке ж саме, це типові укриття. Але там ми не підпадаємо під субвенцію, тому що там ми не маємо 200 учнів. Тому ми будемо шукати донорів або ж, можливо, чергами, будувати власним коштом.