- Як російська влада витісняє українських педагогів на захоплених територіях російськими кадрами?
- Чому Дагестан перетворився на ресурс для поповнення шкіл в Мелітополі та Генічеську?
- Чи можливо ще українськім дітям в окупації уникнути навчання за російською програмою?
Про все читайте в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
«Хочу анонімно розповісти про кричуще свавілля», – так починається повідомлення, яке 7 січня поширив один з телеграм-каналів Генічеська. Авторка – шкільна вчителька, яка жила та працювала на Херсонщині ще за української влади. Педагогиня прихильно зустріла російських окупантів і навіть писала, що «відчула свободу». Пройшла переатестацію, щоб надалі працювати в школі вже за російською програмою. Та днями їй повідомили про звільнення. Директор школи пояснив, що «треба надати місце відрядженим працівникам з Дагестану». Крім авторки цього допису, роботу втратять ще 2 педагоги – вчителі історії і фізкультури, йдеться в повідомленні.
Дагестан розташований за понад тисячу кілометрів від Генічеська. Ця республіка не заробляє достатньо коштів, щоб утримувати власне населення – і тому дефіцит постійно покривається за рахунок центрального російського бюджету. На 2025 рік заплановані дотації на понад мільйон двісті тисяч доларів США. Навіть у столиці регіону бракує педагогів – у серпні видання «Кавказcкий узел» повідомило, що 10 вчителів зі шкіл Махачкали звільнилися через низьку зарплату. На 1 вересня 2024 року в регіоні були не заповнені 212 вчительських вакансій, заявляла заступниця міністра освіти і науки республіки.
Та попри кадровий голод у власних школах, Дагестан з початку повномасштабного вторгнення став відряджати педагогів для роботи у новозахоплених регіонах України – на Запоріжжі та Херсонщині. Ще в листопаді 2022 року державне телебачення Дагестану показувало матеріал про вчителів, які працюють у Мелітополі. З ними зустрічався міністр освіти і науки та нагороджував відзнакою «Відмінник освіти Республіки Дагестан».
На заробітки в Україну
Журналіст проєкту Радіо Свобода «Кавказ.Реалії» Закір Магомедов регулярно відстежує інформацію про дагестанських вчителів на окупованих територіях за офіційними джерелами й повідомленнями в місцевих медіа.
«Так, справді, вчителі (з Дагестану) є у цих регіонах, є вони й у Маріуполі, й у Мелітополі. У тому ж Мелітополі я особисто нарахував за 2024 рік 18 вчителів. Це вчителі з географії, це вчителі з російської мови та літератури. Дагестанське Міносвіти, звісно, про них робить якісь сюжети, у тому числі й на місцевому телебаченні, на каналі РДВК «Дагестан» – це бюджетне державне телебачення. Було показано абсолютно пропагандистський сюжет про те, як працюють вчителі, і там, звичайно, йде посилання на те, що з тієї ж історії предмети вели не зовсім правильно – про Вітчизняну війну не розповідали, про внесок Радянського Союзу у боротьбі з фашизмом розповідали нібито побіжно, лише в рамках Другої світової війни. Ну і, звичайно ж, вчителі розповідають про те, що нібито місцеві діти «мали прогалини в освіті», – розповів він.
Міносвіти Дагестану вигадало термін для педагогів, яких відряджають працювати на захопленій частині України – «вчителі спеціального призначення». У телеграм-каналі відомство публікує історії таких фахівців. Один з них – Омар Ісмаїлов, який працював у школі в Махачкалі. У червні 2022 року директор школи запропонував йому взяти участь у відборі для роботи в зоні так званої «СВО» (так у РФ називають війну проти України – ред.). Педагог каже, що його відмовляли, але він поїхав, бо прагне «відволікти дітей від усього поганого» і «налаштувати на любов, добро і здоровий спосіб життя».
Насправді ж, каже журналіст Закір Магомедов, дагестанські вчителі погоджуються працювати в Україні, бо розраховують отримати у три, а те й у пʼять разів більшу зарплату.
Російська влада планує і надалі заохочувати переїзд учителів з регіонів РФ на окуповані території України. З 1 січня педагогам, які погодяться працювати в сільських школах на підконтрольній частині Запоріжжя, Херсонщини, а також Донеччини і Луганщини, обіцяють одноразову компенсаційну виплату за програмою «Земський вчитель» – 2 мільйони рублів. Це 19 тисяч доларів.
«Насаджують ідею «русского мира»
Працювати в Україну їдуть вчителі з різних російських регіонів, розповідає депутат Генічеської міської ради на Херсонщині Юліан Лучко.«Такі випадки є. Їх небагато це у більшості випадків відряджені вчителі з віддалених регіонів Росії, знаю, що з Тюмені є, але загальної картини немає, їх небагато – відряджених вчителів», – каже Лучко.
Керівниця напрямку з національної адвокації Центру громадянської просвіти «Альменда» Валентина Потапова також підтверджує, що переважно погоджуються на переїзд працівники з віддалених російських регіонів.
Релокація видається вигідною як і для самих вчителів, так і для окупаційної влади. Адже фахівці сподіваються на грошові бонуси, а окупаційне керівництво прагне розвʼязати ідеологічні завдання.
«Найбільше повідомлень, що завозять вчителів з Дагестану, тому що ця територія була під дуже великим ідеологічним тиском. Для того, щоб як можна швидше вбити ідеї сепаратизму. Там було дуже багато різних програм. І тому, мені здається, що за 30 років вони там виховували вчителів, які можуть насаджувати ідею «русского мира. Також відомо, що завозять вчителів з таких областей, як Тюмень та інших, глибинок Росії. Бо там дуже важка економічна ситуація. А тут є гроші, так звані «підйомні», які дають можливість вчителям вирішити якісь проблеми», – пояснює вона.
«Носії неросійської ідентичності»
Українські вчителі, які працювали в окупації, ризикують потрапити під слідство на підконтрольній українській владі території. Адже «здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти» з метою сприяння збройній агресії Росії за Кримінальним кодексом України розглядається як колабораційна діяльність. За цей злочин загрожує від 2 років виправних робіт до 3 років позбавлення волі. Та навіть тим українським вчителям, які порушили закон і працюють у школах в окупації за російськими стандартами, влада РФ все одно не довіряє, вважає Валентина Потапова.Ці фахівці є носіями української чи хай навіть пострадянської, але не російської ідентичності, пояснює вона.
«За 30 років РФ пройшла шлях в інший бік, ніж шлях, який проходила Україна. І якщо Україна в більшості намагалася якимось чином впроваджувати в систему освіти ідеї культури демократії, ідеї прав людини, те, що складає цінності європейського світу, то РФ насаджувала цінності «русского мира». Що таке цінності «русского мира» дуже важко сказати, це, мабуть, і сам Володимир Путін не дуже добре розуміє. Але є декілька нормативних документів РФ, які кажуть про «традиційні духовні цінності руського народу». І якщо аналізувати ці традиційні цінності, то там щось дуже мало залишається від культури демократії та цінності вільного світу», – зауважила вона.
Триває знищення української літератури
Також у школах в окупації російська влада продовжує викорінювати все, що нагадує про Україну. 7 січня Центр національного спротиву повідомив, що на тимчасово окупованій частині Херсонщини знищували українську літературу з бібліотек. Зокрема, твори класиків літератури, видання про Голодомор і злочини комуністичного режиму, підручники з історії України.У школах немає предмета «Українська мова», розповідає начальник Токмацької міської військової адміністрації Запорізької області Роман Молодецький.
«Вони (окупаційна влада) намагалися одразу припинити україномовне викладання українських предметів у школах. У них є таке намагання і зараз, і вони підключають спецслужби для того, щоб впливати на батьків дітей, впливати на україномовних вчителів, які залишилися на окупованій території, вираховувати тих україномовних вчителів, які намагалися все ж продовжити надавати українською мовою освітні послуги. Тобто цей процес він динамічний, і все ж-таки в окупації намагаються перейти повністю на російськомовні рейки. Але ж є певний спротив, у нас є люди, які своїх дітей навчають українською», – підкреслив він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Дітям, які залишаються в окупації, українська влада пропонує навчання онлайн. З 1 вересня 2025 року для школярів будуть доступні 2 форми – дистанційне навчання або педагогічний патронаж. Останній різновид – це індивідуальні уроки з вчителями за гнучким розкладом. Проте реалізувати цю практику складно, зазначає депутат з Генічеська Юліан Лучко.
«Відбувається примус стосовно навчання дітей. Постійно. Особливо цей тиск був у 2023 році і посилився у 2024 році. Якщо є дитина в сім'ї, обов'язково контролюють, щоб вона навчалася в школі. Якщо вона не ходить до школи, відразу виникають запитання до батьків з погрозами позбавити їх батьківських прав і забрати дітей до сиротинця», – розповів депутат про ситуацію в окупації.
За свідченнями Лучка, на окупованих територіях залишаються вчителі, які намагаються опиратися русифікації й прагнуть зберегти учням звʼязок із батьківщиною. Тому називати всіх вчителів, які залишилися працювати в школах, колаборантами, неприпустимо, вважає депутат. До того ж, вони наражаються на постійну небезпеку – доповісти спецслужбам РФ можуть їхні ж колеги, наголосив він.
Посилення тиску на підлітків
Віднедавна організувати навчання в окупації за українськими стандартами стало ще більш небезпечно. 28 грудня президент Росії Володимир Путін затвердив Стратегію протидії екстремізму. У документі є поняття «русофобії» як ворожого і дискримінаційного ставлення» до російських громадян, мови і культури з боку недружніх держав.
Валентина Попова каже, що як «екстремізм» може розглядатися так звана «фальсифікація історії» та невизнання російського вторгнення в Україну як «операції з розбудови миру».
«От спробуймо уявити, що відбувається, якщо це «екстремізм». Якщо це «екстремізм», то ми з вами дуже добре знаємо, які статті Кримінального кодексу РФ передбачають відповідальність за «екстремізм». Це дуже великі терміни ув'язнення – до 20 років. Ми знаємо, що були зміни в Кримінальний кодекс РФ, де кримінальна відповідальність знижена до віку підлітків 14-16 років. І ми вже знаємо, що відбулися певні суди над підлітками, які виходила або на акції протесту проти СВО, або щось інше», – зазначила вона.
На думку експертки, українська влада має активно заявляти про утиски щодо школярів в окупації. Адже на непідконтрольних територіях залишається півтора мільйона дітей. Це, для прикладу, більше, ніж населення Естонії.
Григорій Пирлик, Дарина Довгопʼята