Зруйнованим вщент селом Херсонської області їде бронеавтомобіль «Ford». Авто різко зупиняється, з нього десантуються бійці у повному екіпіруванні. Бійці одразу кидаються штурмувати укріплення та зачищати територію. У вирі автоматного вогню та вибухів ручних гранат навчання виглядають справжнім боєм. Складається враження, що потрапляєш у самий вир бойових дій. Так в умовах, максимально наближених до бойових, відточують свої навички військовослужбовці 35 бригади морської піхоти імені Остроградського.
Морська піхота – елітний рід військ, що бере участь у десантних, оборонних і наступальних операціях. Морські піхотинці захищають берегову лінію, населенні пункти, острови та стратегічні об’єкти, розповідає офіцер корпусу морської піхоти «Сталкер»:«Це поєднання піхотної грубості та флотської інтелігентності. Задача морпіхів – висадитися і триматися зубами за певну ділянку фронту, поки не підійдуть основні сили. Інша функція – захист від висадки ворожого десанту на узбережжя. Але з 2014 року українська морська піхота, на жаль, вимушено використовується як звичайна піхота», – зазначає морпіх.
Морська піхота має свої особливі традиції і символи. Одним з символів роду військ – є штормовий берет кольору морської хвилі. Щоб скласти іспит на отримання берета, потрібно прослужити у морській піхоті мінімум півроку. Штормовий берет не може одягнути військовий, який не пройшов смугу перешкод, що включає стрільбу, евакуацію пораненого, подолання водних перепон. На відміну від інших, морпіхи не вдягають кепі, а лише берети та панами. Ті військовослужбовці, які не склали іспит на берет, ще півроку носять панами та готуються до повторного проходження смуги перешкод.
«Смуга перешкод – це фізично і морально тяжке випробування, яке проходять не всі, іноді навіть трапляються смертельні випадки. Приблизно 20-30 відсотків військовослужбовців не складають іспит на отримання берету з першого разу», – каже «Сталкер». Офіцер додає, що заради права на берет всі морські піхотинці проходять однакові випробування, як генерали, так і матроси, як чоловіки, так і жінки.
Одягнути штормовий берет – честь для кожного морпіха. На головному уборі обов’язково має бути присутня емблема морської піхоти, яка поєднує меч, якір та крила, що символізують три стихії: землю воду і небо.
Земля
Бійці 124 бригади ТрО, хоча й підпорядковуються корпусу морської піхоти, але нині лише готуються до проходження смуги перешкод і отримання штормового берету. Військові постійно тренуються, покращуючи свої навички стрільби, орієнтування на місцевості та взаємодії в команді. Майбутні морпіхи найчастіше відпрацьовують виконання завдань на суші.
Як от боєць на позивний «Чорч», який з позиції в окопі і веде вогонь з кулемета. Він розповідає, що служить на посаді сапера, але під час тренувань також вчиться стріляти з різних видів зброї."Ми постійно тренуємось працювати в команді і я вже розумію своїх побратимів без слів", - продовжує "Чорч".
Морських піхотинців готують як універсальних бійців, які здатні виконувати завдання на різній місцевості та за будь-якої погоди. Кожен проходить вишкіл, щоб навчитися діяти в екстремальних ситуаціях. Морпіхи 35 бригади тренуються в умовах міської забудови, перевіряють споруди на присутність противника і обстежують кожен клаптик землі на наявність ворожих боєприпасів.
Під час штурму будівлі військові діють підгрупами: двоє відкривають вогонь, а третій закидає гранатами потенційні укриття противника. Командир батальйону 35 бригади на позивний «Дикий» говорить, що бійці повинні проводити штурм будівлі швидко і рішуче, також потрібно контролювати входи і виходи, перевіряти всі кімнати на наявність ворога. Втім, це легше, ніж бойові дії на воді, вважає боєць з позивним «Бумер»:
«Моя стихія — це земля. Сухопутні операції для мене більш легкі, ніж морські. Я служу на посаді позаштатного кулеметника, виконую різні задачі: беру участь в штурмах, тримаю оборону», – розповідає він.
«Бумер» додає, що має за честь служити в морській піхоті та вважає своїх побратимів справжніми “рексами”, які буквально вигризають кожен клаптик землі.
Вода
Очікувано, що морській піхоті доводиться виконувати завдання і на воді, зокрема, тримати оборону берегової лінії. Навіть якщо військовий має посаду, яка не передбачає форсування водних перешкод, він все одно проходить морську підготовку. Морпіхи постійно тренуються переправлятися на човнах, відпрацьовують навички до автоматизму, вчаться надавати першу допомогу на воді та проводити евакуацію. Більшість операцій на воді відбувається в темний час доби через постійні ворожі обстріли.
Аби потрапити до морської піхоти потрібно пройти складний вибір, зокрема, потрібно мати бездоганне здоров’я, розповідає комбат «Дикий».«У нас досить висока планка, яку ми тримаємо. Показуємо себе якнайкраще на виконанні бойових завдань. Ми завжди у найгарячіших точках і отримуємо найважчі завдання, але виконуємо їх і будемо виконувати надалі. У нас в бригаді беруть до 47 років, можемо взяти і старше, але людина має бути фізично витривала», — каже «Дикий».
Комбат зауважує, що за умови правильної підготовки та наполегливих тренувань можна впоратися з усіма викликами. Він розповідає, що навіть якщо людина не вміє плавати, вона може потрапити в морську піхоту та виконувати завдання на воді:
«Є поодинокі люди, на роту може бути пару людей, які не вміють плавати, от у нас, коли ми готувались до компанії в Кринках, я тоді був командиром роти, то вчив людей плавать. Біля нас була річка, ще було тепло, ми вчились плавать, а що робити. Був у нас такий «Бандера» і він панічно боявся води, але зміг подолати свої страхи», — ділиться спогадами «Дикий».
З тим, що оперції на воді – серед найважчих, погоджується і головний сержант мінометної батареї 126 бригади ТрО на позивний «Козак» погоджується, що найважчі операції відбуваються на воді. Він брав участь у переправах на острови Дніпра і говорить, що це було дещо за межами його можливостей, хоча вважає себе гарно підготовленим у фізичному плані.«Висаджуєшся з човна і дивишся назад, як цей човен відпливає і величезна річка перед тобою. Потім дивишся вперед і бачиш там джунглі, пісок, і ти розумієш, ого, а відступати вже нікуди буде, тільки вперед і тільки залишатися на цьому місці, назад дороги немає. Біля води влага постійно, там мокро, там болото. На берег висаджуєшся і руками починаєш пісок розкидати в сторони, щоб зробити собі ямку, оскільки єдиний порятунок – це маскування», – каже «Козак» і додає, що не легко і психологічному плані, через відповідальність за підлеглих.
«Козак» воює з перших днів повномасштабного вторгнення, але вважає, що йому ще потрібно багато чому навчитись. Він показує свої книги з військової справи і говорить, що багато читає, оскільки знання допомагають рятувати життя.«Були прильоти з мавіків, постійні дрони, все таке, але обстрілів з важкої артилерії не було. Поначалу було страшно, але зараз я вже звик», — ділиться враженнями «Брюс».
Матросу всього 19 років. Він з дитинства мріяв потрапити в морську піхоту. «Брюс» виріс біля моря, тож йому хотілося захищати саме водну стихію.
Небо
Брати-близнюки Сергій та Євген серед морпіхів відповідають за захист неба – вони працюють у складі мобільно-вогневих груп ППО. Міцні чоловіки виглядають зовсім однаково, водій групи каже, що розрізняє братів за зачісками, але коли вони в головних уборах, то важко одразу зрозуміти хто з них хто.«Ми стоїмо на захисті неба Херсонщини. Під час повітряної тривоги поступає команда по рації і ми виїжджаємо працювати на свої визначені позиції. З братом дуже добре працювати, розуміємо один одного без слів, ми як засинхронізовані», – говорить Сергій, командир відділення мобільно-вогневої групи.
Брат Євген додає, що збивають дрони з кулемета Browning.
«В Шахеди важко влучити з нього, в основному збаваємо малі дрони: Mavic та FPV», – пояснює він.
В небі працюють і бійці підрозділу аеророзвідки морської піхоти. Пілоти БПЛА доставляють БК, провізію, супроводжують човни, координують роботу артилерії. Командир відділення БпАК 35 бригади Алекс розповідає:«Я би порівняв роботу аеророзвідника з голкіпером у футбольній команді, який не приймає участь у забиванні голів, але рятує всю команду», – зауважує він.
Алекс вважає свою роботу в небі надважливою, але наголошує, що скільки би дронів не тримали плацдарм, поки не зайде піхота та не підніме прапор, територія не буде вважатися звільненою.
Дух
А на перетині земних та небесних, а разом з ними і водяних турбот працює капелан отець Іван. Він взагалі не бере до рук зброю, але завжди перебуває поруч з морськими піхотинцями.«Війна – це теж духовне життя, це одна із важливих форм нашого внутрішнього стану, десь хтось, звичайно, ламається, десь хтось спотикається, а хтось бореться. Моя місія – бути поруч з бійцями і допомогти їм з найважчою боротьбою з самим собою і своїми страхами», – розповідає капелан з морської піхоти, який благословляє воїнів на боротьбу у на землі, на воді та у небі.
FRONTLINERТекст: Ольга Куршевська ; Фото: Андрій Дубчак
