Ще з часів Першої світової війни, коли міни почали використовувати масово, ці вибухові пристрої стали глобальною загрозою, яка впливає на всі сфери життя. Міни не тільки змушують людей покидати свої домівки й гальмують економічний розвиток, обмежуючи доступ до родючих земель, водних джерел і транспортних шляхів. Вони завдають непоправної шкоди природі: призводять до деградації ґрунтів, знищення природних екосистем і втрати біорізноманіття. Масштабне замінування територій України, яка вважається однією з найбільш замінованих країн світу, створює серйозну загрозу екологічній безпеці.
На сьогодні обсяг збитків природно-заповідному фонду Херсонщини внаслідок воєнних дій з 24 лютого 2022 року становить понад 108 млрд грн. Не мільйонів – мільярдів, підкреслює в.о. директора Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської ОДА – начальниця управління заповідної справи та економіки природокористування Ольга Філіна. Серед цих цифр «заховані» і наслідки мінування російськими військами територій області. Наслідки як прямі, так і опосередковані.
Прямі наслідки мінування
Серед безпосередніх наслідків мінування територій фахівці називають загибель тварин, знищення рослинності, забруднення ґрунтів, води, повітря.
На відміну від людей, тварини не можуть прочитати попередження і натрапляють на смертельні пастки. Херсонський науковець, доктор біологічних наук, професор Іван Мойсієнко називає загибель тварин першим і найбільш очевидним наслідком мінування:
«Крупні тварини підриваються на мінах постійно. Наприклад, я був минулого року в Чорнобильському заповіднику, там двоє коней Пржевальського підірвалося на мінах...»
Старший науковий співробітник відділу природи краєзнавчого музею Михайло Підгайний вважає, що найбільшою загрозою для природи є людина та її діяльність. Природознавець стверджує: тварини вкрай обережні, щоб заманити їх в якусь пастку, треба дуже постаратися і ретельно замаскувати капкан. Однак і він переповідає почуту історію про зайця, який підірвався на міні. З одного боку, факт начебто і не доведений, з іншого, не вірити цьому теж немає підстав...
Також внаслідок підриву мін знищуються флора, руйнується рослинний покрив тієї ділянки, де стався вибух, в тому числі страждають і червонокнижні рослини.
При вибухах мін утворюється низка хімічних сполук, це своєю чергою призводить до істотного забруднення земель важкими металами та небезпечними хімічними речовинами. Вони накопичуються у вирві від вибуху, проникають у воду. Крім цього, під час вибуху забруднюючі речовини потрапляють і в атмосферне повітря.
Розміновувати й очищати чи консервувати?
Іван Мойсієнко наголошує на небезпеці щільного замінування, в результаті якого одна ділянка землі може бути забруднена величезною кількістю отруйних речовин. І якщо це сільськогосподарські землі, то на них сіяти вже не можна – отруйним буде і врожай. Таке поле потрібно не тільки розміновувати, а й очищувати ґрунти – а це величезні кошти.
«Це надзвичайно дорого: очистити ґрунт, видалити з нього отруйні речовини й потім використовувати в сільському господарстві, – каже науковець. – Є другий варіант – це перевести сільськогосподарські землі, наприклад, до заповідного фонду, законсервувати ці території, не очищувати ці ґрунти, а залишити їх без використання. Хай там відновлюються ліси, степи, луки».
Іван Іванович другий шлях вважає правильним, бо через високий ступінь розораності земель відновлення дикої природи на сільгоспугіддях буде актуальною. Науковець сподівається, що держава встановить певну норму рівня забруднюючих речовин у ґрунтах, і якщо аналізи виявлять перевищення норми, то поля варто буде законсервувати, вивести їх із земель сільськогосподарського призначення та відтворити на них дику природу.
Проблеми розмінування
На полях успішно використовують механічне розмінування. Ці машини дуже ефективні, але вони в пошуках мін «перемелюють» не тільки сам ґрунт, а й всю рослинність.
«А от уявіть, що це заповідний об'єкт... – розмірковує Іван Мойсієнко. – Звісно, там нічого не залишиться. Маю на увазі, що розмінування заболочених територій, лісових територій – це велика проблема. Як це зробити? По ідеї, все треба видаляти, всі рослинки, і вручну сантиметр за сантиметром продивлятися. Хто це буде робити? Скільки років це займе? Скільки грошей треба, щоб так розмінувати?»
Як приклад Іван Іванович наводить все ще окуповану росіянами Кінбурнську Косу з її ґрунтовими дорогами, по яких може проїхати хіба що всюдихід, пісками, лісами, болотами, 400 озерами. На цій території, яка належить до Чорноморського біосферного заповідника, з першого дня війни майже постійно йдуть мінування, обстріли. «От спробуйте тільки розмінувати ці очеретяні болота, познаходити там і ці міни!» – каже природоохоронець.
Ольга Філіна також каже про складність розмінування водойм і лісів. Внаслідок підриву Каховської ГЕС, підйому рівня води, міни, якими російські військові «нашпигували» узбережжя Дніпра, зрушили з місця, їх змило великою течією, і де вони зупинилися, невідомо нікому. Найбільш проблемною для розмінування очільниця Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів вважає територію Нижньодніпровського національного природного парку з його водоймами, а також лісів.
Іван Мойсієнко припускає, що через складнощі розмінування деякі території можуть бути взагалі закриті для відвідування на десятки, навіть на сотні років. І згадує Зону Руж у Франції, закриту з часів Першої світової війни, та ліси в Німеччині, які вирішили не розміновувати, щоб не знищити.
«Напевно, нас теж це чекає, що якісь території ми або розмінуємо і знищимо все живе, що там є; або ми їх законсервуємо на багато років», – припускає професор.
Під загрозою знищення
Ольга Філіна розповідає, що природно-заповідний фонд Херсонської області перед війною займав 372 тисячі гектарів і складався з 84 територій та об'єктів – 16 з них загальнодержавного значення і 68 місцевого. Деокуповано лише 29 об'єктів загальною площею понад 17,7 тис. гектарів. Під тимчасовою окупацією та бойовими діями залишаються 55 територій та об’єктів, загальною площею понад 354 тис. га, що становить 95% від загальної площі природно-заповідного фонду Херсонщини.
Дуже велика кількість заповідних територій замінована і через бойові дії перебуває під загрозою знищення чи значного пошкодження – об’єкти Смарагдової мережі , 7 водно-болотних угідь міжнародного значення, біосферні заповідники ЮНЕСКО.
Серед найбільш постраждалих природно-заповідних територій Ольга Філіна називає Національний парк «Кам'янська Січ» – в тому числі й через замінованість та щільне забруднення території вибухонебезпечними предметами. Другим за збитками вбачає Нижньодніпровський національний природний парк.
Керівниця департаменту прогнозує, що після звільнення лівобережжя будуть зафіксовані великі збитки на територіях Олешківських пісків і лісів та на острові Джарилгач – через велику кількість пожеж.
Лісові пожежі – опосередковані наслідки мінування
Вибух міни може спричинити загоряння сухої трави, внаслідок чого може виникнути лісова пожежа. Але частіше, за словами Ольги Філіної, міни стають не причиною пожежі, а фактором, який унеможливлює її гасіння.
«Замінованість територій призводить до катастрофічних наслідків, яких завдають лісові пожежі, оскільки проводити повноцінне гасіння пожеж неможливо, – констатує керівниця департаменту. – У 2024 році на землях лісогосподарського призначення вже сталося 19 пожеж на площі 304 гектари. З них верховими пожежами, які повністю знищують лісонасадження, пройдено 18 гектарів. Тільки внаслідок пожеж збитки становлять понад 8 млн грн».
Ольга Філіна інформує, що ліси Херсонщини займають 132 тисячі гектарів, і лише 24% з них (41 тис. га) на деокупованій частині області, ці території дуже забруднені вибухонебезпечними предметами та потребують гуманітарного розмінування. Роботи з розмінування лісів проведені на площі лише 298 гектарів, а потребують розмінування ще 40 тисяч гектарів. Це дуже велика площа.
Фото: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України / Facebook (2 серпня 2024 року)
Підрахунок збитків
Попередній міністр екології Руслан Стрілець заявляв, що Україна може стати першою країною у світі, яка отримає репарації за злочини проти довкілля. Ольга Філіна дуже сподівається, що так і станеться. Принаймні комісія з визначення шкоди, завданої довкіллю внаслідок надзвичайної ситуації та /або збройної агресії та бойових дій під час воєнного стану на території Херсонської області, у Херсонській ОВА створена 23 березня 2023 року:
«Постійно, як тільки нам надають інформацію або ми самі визначаємо, що десь завдана шкода, ми виносимо на засідання цієї комісії. Розрахунки шкоди проводить Державна екологічна інспекція».
Керівниця Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів озвучила такі суми збитків навколишньому середовищу:
- 108 млрд грн – природно-заповідному фонду;
- майже 10 млрд грн – земельним ресурсам;
- понад 145 млн грн – атмосферному повітрю;
- близько 1,5 млрд грн – водним ресурсам.
Лариса Жарких, Вгору