Як Росія посилює тиск на жителів окупованих територій? Як перевіряють місцеве населення і за що затримують? Яку мету переслідує Росія, контролюючи жителів в окупації? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Про посилення тиску на окупованій території Херсонщини повідомляв також перший заступник обласної ради Юрій Соболевський. За його словами, комунікація з людьми, які проживають на Лівобережжі, відбувається, але стала набагато складнішою. Російські окупанти посилили фільтраційні заходи у регіоні, розповідав політик у коментарі Суспільному. За його словами, більшість людей бояться виходити на зв'язок, давати інформацію, тому що окупанти проводять інтенсивні перевірки.
- З 1 серпня цього року у 15-кілометровій зоні на лівобережній Херсонщині окупаційна влада запроваджує пропускну систему. Призначений Кремлем керувати захопленою частиною Херсонщини Володимир Сальдо повідомив, що цього місяця приймають заяви на перепустку. За його словами, вона не потрібна місцевим жителям з російським паспортом та пропискою.
«Терор не зупиняється»
Юрій Соболевський розповів «Новинам Приазов’я», що окупаційна влада не отримала результатів інтеграції місцевого населення до свого режиму. Тому застосовує все більший тиск і намагається примусити людей виконувати свої вказівки та жити за російськими правилами.«Вони дуже інтенсивно зараз шукають людей, які надають інформацію ЗСУ військового характеру. І тому постійні обшуки, постійні арешти. На жаль, ми бачимо фактично кожен тиждень вже якісь «вироки» відносно наших громадян. То «шпигунство», то «тероризм», то щось інше. Тобто цей терор не зупиняється. І на жаль, дійсно, люди дуже сильно зараз залякані, вони втомилися жити постійно в очікуванні, коли вночі до них приїдуть, зайдуть в хату і когось заберуть. Ну ледь таки 1939 рік у 21-му сторіччі. Люди постійно 24 на 7 живуть в такому режимі. Вони вже не знають, кому з сусідів можна довіряти, хто вже зрадник, хто не є зрадником», – каже він.
За словами політика, жителі окупованих територій продовжують зникати. Після викрадення доля у всіх складається по-різному.
«Іноді декілька місяців людину можуть тримати, а потім відпустити. Без жодного обвинувачення, без жодного кримінального провадження, і звичайно, без жодного захисту. Але ця людина повертається зовсім іншою, насправді. Тоді це вже настільки залякана людина, яка боїться просто виходити навіть з хати. Не те, що з кимось спілкуватися, щось розповідати, чи взагалі жити повноцінним життям. Це травма вже на все життя», – зазначив Соболевський.
Так само продовжується примус до російського громадянства в окупації, каже він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Найстрашніше відбувається після ротації»
Начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко розповіла «Новинам Приазов'я», що ситуація в місті ще більше погіршується, коли у російських військових відбуваються ротації.
«Немає в українській мові такого слова, яке б характеризувало повною мірою, наскільки страждають цивільні жителі, які продовжують залишатися на тимчасово окупованій території. Ми маємо зважати на те, що ця територія є безпосередньою лінією розмежування, це лінія ведення вогню. Відбулася ротація і на територію Олешківської громади дійсно зайшли підрозділи Росгвардії. Ті окупанти, які вже певний час знаходяться на території, вони стають менш підозрілими, якийсь відсоток їхньої жорстокості знижується, тобто вони приживаються наче. А коли відбувається ротація, то ситуація ускладнюється в рази. І зараз дійсно відбуваються такі заходи, від яких дуже потерпають жителі Олешок», – повідомила начальниця МВА.
Окупанти ретельно відстежують контакти місцевих жителів з підконтрольнї Україні території, каже посадовиця. Для них це свідчення «зради РФ».
«Вони настільки вміло перевіряють телефони, комп'ютери, що навіть видалення окремих повідомлень з різних месенджерів не призводить до того, що це залишається таємним. Тому, звісно, це проблема для людини.
Звичайно, що є страх потрапити в полон, бути зачиненим, піддатися якимось тортурам. Тому що дуже багато відомо випадків, ми їх так само фіксуємо і передаємо у відповідні органи, коли люди потерпали від таких тортур», – розповіла Гасаненко.
За її словами, в Олешках залишилося дуже мало місцевих жителів, і через постійні обстріли вони майже не виходять на вулицю, не виїжджають за місто. Для того, щоб отримати соціальну допомогу від окупаційної влади, потрібно виїхати до інших населених пунктів, але це небезпечно для життя.
«Дорога, яка веде на Великі Копані, це просто дорога смерті. Тому, що вона знаходиться під постійними обстрілами, там літають дрони. Насправді там дуже багато смертей, не тільки військових, але й цивільного населення. Тому вибратися з міста Олешки наразі дуже складно. Можна поїхати до Скадовська, щоб отримати соціальну допомогу, але не повернутися живим. Є волонтери, які продовжують вивозити людей на підконтрольну Україні територію», – каже посадовиця.
«Знають всіх проукраїнських жителів»
Тим часом окупанти посилюють тиск і на захопленій частині Запорізької області, повідомив днями голова обласної військової адміністрації Іван Федоров.
За його словами, окупаційна влада посилює контроль за місцевими жителями, і вони досі зазнають репресій. Крім того, населенню ще більше обмежують доступ до інформації, піднімаючи ціни на інтернет-звʼязок на 30% і суттєво знижуючи його якість, стверджує Федоров.
Начальниця Молочанської міської військової адміністрації Ірина Липка, яка сама перебувала певний час в російському полоні та зазнала тортур, розповіла «Новинам Приазов'я», що тримати людей в страху – це політика і мета окупаційної влади.
«Вони завжди були жорстокі, вони не послабляли це ніколи, вони знають вже всіх людей проукраїнських, у них є списки, вони передаються від ротації до ротації і періодично приїжджають до всіх людей, планово, проводять там обшуки, перевіряють телефони. Є окремі випадки, коли люди здають своїх же земляків. Окупанти слідкують, щоб люди проукраїнські не групувалися, не збиралися. І якщо хтось до когось приходить в гості, а сусіди здали, то вони (окупанти) можуть приїхати «в гості» через якийсь проміжок часу і робити обшуки», – каже Липка.
На території Молочанської громади залишаються приблизно 60% населення, втім, досі є випадки, коли місцеві виїжджають з окупації, зазначила посадовиця.
«У кожної людини є своя точка кипіння, точка, коли людина приймає рішення, вже не дивлячись ні на що, залишає все і виїжджає. Є в нас випадки, коли виїжджали люди, бо в них син знаходиться у ЗСУ і є ще молодший син – 17 років. Цим батькам окупанти запропонували, щоб старший син передавав інформацію їм. А якщо ні, то пригрозили забрати меншого сина у російську армію. Після цього люди лишили все господарство, забрали сина і виїхали», – розповіла вона.
«Знищення нелояльного населення»
Тиск на місцеве населення – це усталена практика російського режиму, яку застосовують вже багато десятиліть, каже політичний консультант, військовий Збройних Сил України Олександр Антонюк.«Ще з царської Росії ми можемо точно фіксувати подібну історію. В принципі, це не тільки стосовно України відбувалось. Політика полягає в наступному – знищення осередків нелояльного населення, принаймні проактивну її частину, а також розмивання населення, в тому числі за рахунок тих, кого переселяють з етнічних територій Російської Федерації. Ця практика існує ще за часів сталінського розселення українців, кримчан та представників інших етнічних груп і інших поновлених народів», – нагадав він.
Пік репресій зазвичай припадає на початок окупації, зазначив політолог. Втім, потім вони також тривають.
«Це перша хвиля. І ми з вами були свідками як винищувалися наші громадяни на тих територіях, куди заходила російська армія. Тобто ми можемо з вами згадати ту ж саму Бучу, чи Харківську область і тому подібне. Тиск він продовжується, тобто федеральні служби безпеки Російської Федерації працюють там постійно. В Криму так взагалі з 2014 року і досі, на Херсонщині та інших окупованих територіях. Навіть самі пропагандисти офіційно у своїх пабліках визнають, що на території України проживає нелояльне населення, відповідно побоюючись різних партизанських рухів, змушує окупанта діяти так, як вони діють, порушуючи, в першу чергу, міжнародні конвенції», – зауважив він.
Метою Росії є знищення української нації, для цього окупаційний режим застосовує різноманітні методи, підкреслив Антонюк. Частиною цієї політики є також депортація українських дітей.
«Це також одна з таких ключових політик для того, щоб, проводити свою політику денацифікації. Що таке денацифікація? Це не тільки фізичне винищення націй. Це якраз його розмивання на інших землях, а відповідно таким чином не даючи можливості якраз і сформувати тісне проживання тої чи іншої нації в себе на території. Тому це політика геноцидна, вона не змінюється ще з часів, я ще раз наголошую, царської Росії. Радянський Союз це успадкував, він це удосконалив під час правління Сталіна, а Путін сьогодні це відновив у своїй практиці і просто це здійснює у 21-му сторіччі», – наголосив експерт.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- В Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію».
- Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
Олена Бадюк, Юлія Щетина