У 60 років планує почати життя заново. Як жителька ТОТ Херсонщини виїхала на підконтрольну Україні територію

Світлана Жекало провела три доби у дорозі, проїхала тисячі кілометрів. Через тимчасово окупований Крим, територію Росії та Білорусі, жителька Олешок потрапила на контрольно-пропускний пункт на українському кордоні. З собою взяла дві собаки та шість котів.

"З тваринами дуже тяжка дорога, бо це як закрите приміщення з людьми. Там і люди були, не тільки тварини. Дуже важко, проте відповідальність є, що на мені тварини. На другий раз я вже на це не погоджуся", — говорить Світлана.

На українському кордоні Світлану зустрічала донька Інна та волонтер громадської організації "Сильні, бо вільні" В’ячеслав, який транспортуватиме жінку з тваринами далі по Україні.
"Тут собаки нормальні, тихі, а ось коти балакучі. Усю дорогу нявкають. Буває, що втомлюються і лягають спати, такі спокійні. Періодично зупиняємося, щоб напоїти, нагодувати і в туалет зводити", — каже В'ячеслав.

До виїзду, розказує Інна Суділовська, мати готувалася три місяці. Замовила переноски для тварин та робила документи.

"Без російського паспорта з Новоазовська вже не випускають. Нам сказали, якщо український паспорт, то їхати через Армянськ, а там жорстокий блокпост. Там фільтрація по 10 годин, питають чому немає російського паспорта?. Ми зробили такі висновки, що зробимо паспорт і потім їхати", — говорить донька.
"Зробила російський паспорт і ми проїжджаємо. Якби був український паспорт, я не знаю, коли б я виїхала. З українським паспортом вони забирають до зʼясування. Йде повне пресування українців", — каже Світлана.

Жінка розповідає, який вигляд мають зараз тимчасово окуповані Олешки — в місті зруйновані будинки, безлюдні вулиці, відсутнє електро- та водопостачання.

"Місто повністю розбите. Там жодної будівлі немає цілої. І палають щодня оселі у людей. Місцеві жителі помирають, ховати немає де, дозволи брати, аж на Скадовськ треба їхати або на Генічеськ. Страшно ліс палає, у нас його просто вже нема", — говорить Світлана.
Рік, говорить жінка, вона жила у чужому будинку.

"Я розумію, що ми вже туди не повернемося. Це дорога в одну сторону. Хати немає. Вона потонула. Там нічого не залишилося", — розповіла вона.

Виживати у таких умовах її землякам важко, розповідає Світлана. Але багатьом виїхати не дозволяють особисті обставини та відсутність грошей.

"Я знову плакати буду. Дуже багато людей чекають Україну. Немає можливості виїхати, бо виїзд тільки платний. А навіть, якщо і виїдуть в Україну, куди далі їхати", — говорить Світлана.

"Ось нам перевізник обійшовся у 1000$. Не у кожного є такі гроші, щоб заплатити, а особливо там, щоб заплатити. По 400-450 треба з людини", — каже донька Інна.

Світлана планує жити в Одесі. Шукає приватний будинок, де зможе розміститись з тваринами. Каже, у планах працювати та у 60 років починати життя заново.