До повномасштабного вторгнення Станіслав був тихим селом на березі Дніпровсько-Бузького лиману на Херсонщині та жив у мирному та звичному ритмі: рибальство, сільське господарство, а на свята люди збиралися в місцевому будинку культури.
Колись звідусіль приїжджали сюди туристи, щоб зробити гарні фото, покататися на байдарках, а дехто – злетіти зі скель на параплані. Проте війна змінила все.
Станіслав із початку повномасштабного вторгнення перебуває під постійними обстрілами, які після деокупації лише посилилися. Російські війська обстрілювали населений пункт із різного озброєння, а згодом додалися атаки дронів і мінування доріг.
Без світла, води та медицини
За минулий рік інтенсивність атак FPV-дронів зросла настільки, що пересуватися вдень по вулицях стало неможливо. Російські військові переслідують звичайних мирних мешканців. Постійні удари не лише руйнують інфраструктуру, а й залишили людей без світла, води та базових умов для життя, перетворивши будні на боротьбу за виживання.
За словами начальника Станіславської СВА Олександра Бабуцького, у середньому протягом місяця фіксують до 400 атак ворожих дронів.
«Кожного дня менше ніж 10 дронів немає, і це крім тих, що падають, бо наші хлопці їх “садять” або (дрони, – ред.) летять у поля», – розповів він журналістці «Вгору».
Особливо гострою залишається ситуація з електро- та водопостачанням. У Станіславі світло відсутнє вже понад рік. Через інтенсивні обстріли відремонтувати його неможливо. Водопостачання намагаються забезпечити за допомогою генератора, однак із настанням морозів це стало значно складніше. Раніше воду подавали раз на два тижні, але протягом останнього місяця її в кранах не було. Через замерзання мереж та поломки техніки налагодити постачання складно, але іноді все ж вдається це зробити.
Воду вмикають, щоб забезпечити хоча б базові потреби населення, такі як: набрати воду у ємності та нагодувати худобу, однак навіть за таких умов вона доходить не до всіх жителів села. Через значну різницю висоти між верхніми та нижніми вулицями – система працює нерівномірно. Додаткову проблему створюють численні пориви: вода витікає просто в лиман, поки її намагаються накачати. У результаті частина людей встигає набрати воду, тим хто – ні, її доставляють:
«У нас там є приватний підприємець ферми, у нього свій трактор, ми надали свою бочку (йому, – ред.), качаємо воду і завозимо людям в басині (підземний резервуар для води, – ред.)», – повідомив Олександр Бабуцький.
За словами начальника СВА, у селі не працює жоден магазин. Раз на тиждень завдяки БО «Мирне небо Харкова» сюди доставляють близько 400 буханок хліба та раз на місяць продуктові набори. Щоб запастись продуктами, люди їздять у Миколаїв, але у літній час зробити запаси їжі стає проблематично. Продукцію немає де зберігати – без холодильника все псується.
Ситуація з ліками та медициною залишається критичною. Уже понад рік до Станіслава не приїжджають медики. Місцеву амбулаторію російські війська спалили – протягом чотирьох днів будівлю цілеспрямовано атакували дронами. Лікарі, медсестри та бригади екстреної допомоги виїхали. Проте все ж одна медсестра відмовляється виїжджати:
«Вона надає допомогу пораненим, якщо щось стається, наскільки може. І сама вже була поранена. І контужена була вже не раз, коли працювала», – додає Бабуцький.
Окрім постійних атак дронів, жителі Станіслава зіткнулися ще з однією проблемою – крадіжки. Не всі люди мають можливість забрати з собою техніку коли виїжджають – цим користуються мародери.
За словами Бабуцького, поліція не має можливості оперативно реагувати на повідомлення про випадки крадіжок.
Діти у прифронтовому селі: ситуація з евакуацією
До війни у Станіславі проживало близько 5 тисяч осіб, зараз це 300–320 людей.
Нещодавно Головне управління національної поліції Херсонщини повідомило, що зі Станіславської громади евакуйовано всіх дітей, проте, за словами Бабуцького, ця інформація не відповідає дійсності: у самому Станіславі залишається сім’я з трьома дітьми, яка не реагує на заклики про обов’язкову евакуацію:
«Вони не беруть слухавку, коли там навіть є зв'язок. І тому ми вимушені будемо вживати якихось заходів», – додав начальник СВА.
Також він розповів, що один із місцевих жителів під час сварки з родиною підірвав гранату, через що поранений 12-річний хлопчик. Зараз дитина перебуває у херсонській обласній дитячій лікарні. До суду подано позов про позбавлення батьківських прав.
В області оголошена обовʼязкова евакуація. Для подання заяви на безплатну евакуацію можна телефонувати за номером гарячої лінії Станіславської сільської ради 0959737453 та за номерами гарячої лінії Херсонської ОВА 0-800-330-951 та 0-800-101-102.
Станіславська СВА може вивезти у Миколаїв на залізничний вокзал або ж автовокзал. Також сприяють розміщенню в іншій громаді. Допомагають з відновленням документів та надають гуманітарну допомогу.
Життя у селі очима місцевої мешканки
Люди залишаються у Станіславі з різних причин: хтось боїться невідомості в інших містах, хтось не хоче покидати домівку, в якій прожив усе життя.
Місцева жителька розповідає: попри пропозиції евакуації, вона не хоче їхати з села – дім залишається рідним місцем. Вона з теплом згадує Станіслав до війни:
«Які у нас були байдарки, який краєвид відкривався з Лиману, коли дивишся на скелі… Дуже багато можна розповідати про наш мальовничий, рідний край до війни», – поділилася спогадами жінка.
Жінка розповіла, що планувати день у селі не можна – плани можуть різко змінитися. Вона годує покинутих іншими людьми домашніх тварин, допомагає відремонтувати будинки після обстрілів і займається господарством.
Фото: з особистого архіву місцевої жінки
Попри всі випробування, жінка сподівається на мирне майбутнє без обстрілів і вибухів. Вона вірить, що люди здатні витримати будь-які випробування. Ця віра додає сил не опускати руки та продовжувати жити у рідному краю.
«Хочеться, щоб усі повернулися у рідні домівки, ми всі разом відбудуємо наше рідне село. Щоб знову у кожній домівці лунав дитячий сміх», – розповіла жінка журналістці «Вгору».
Вгору
