Які підрозділи РФ воюють на Лівому березі? Яка у них тактика? Як українцям вдається стримувати ворога на Лівобережжі Херсонщини?
Матрос «Кузя» із побратимом розказує, як одного дня вийшов на прикриття бійців, які прибули на човнах на Лівий берег Херсонщини.
На зустріч до них вийшли двоє російських військових із опущеними автоматами.
«Вони подумали, що ми свої, і почали до нас говорити, і просто автомати опустили. Ми почали до них по-російськи говорити, щоб вони ближче підійшли. Вони підходять, ми: «Руки в гору». Забрали у них автомати, бронежилети, гранати, все забрали і в підвал. Коли ми взяли їх у полон, то дуже багато про що розпитували, а вони розказували, що вони не знали, що тут є українці. «Нам кажуть, що ви далі», ще щось таке розказували», – згадує молодий бієць із позивним «Кузя», якого ми зустріли на Херсонщині.
Один із полонених – сержант, був командиром розрахунку гармати Д-30. Показав усі документи, переписку в своєму телефоні. Розповів, що російське командування не дає піхоті точної інформації про те, де саме стоять Збройні сили України на Лівому березі.
«Вони не знають, де ми знаходимося. Командування їхнє виходить знає, бо нас постійно з дронів, скидами, газами травлять, все роблять. А саме піхоті ніхто нічого не говорить. За місяць, що я був на лівому березі, помінялися три російські дивізіони. І всі, я так розумію, не знали, що ми там, бо йшли автомати на предохранителе, патрон в патронник не заганяють, просто йдуть ось так прямо і навіть не дивляться», – розповідає «Кузя».
Полонені росіяни були здивовані, коли потрапили в полон до українських військових. Вони були впевнені, що воюють проти НАТО, Польщі і Америки, розповідає матрос «Кузя».
Звати бійця Артем, йому 22 роки, родом з Волині. За успішну службу і зокрема на Лівобережжі він отримав від президента України нагороду «Хрест бойових заслуг».
Кринки відтягнули сили РФ з інших напрямків
Із осені 2023 року ЗСУ створювали плацдарми на Лівому березі. Там вдалось закріпитися завдяки спільним і успішним діям.Багато є суперечок щодо важливості і необхідності плацдармів на Лівому березі, які так важко утримувати. У військових є пояснення – чому це було необхідно. Росіяни не очікували, що українці будуть форсувати Дніпро і закріплюватися на лівому березі Дніпра. І перекинули туди свої резерви.
«Тривалий проміжок часу, ворог закляк на тому місці і сконцентрувався, стягнувши туда ті резерви. Він не розраховував на наш стрімкий рух і просування, і навіть просто на реалізацію форсування Дніпра і закріплення на Лівому березі. Йому довелося зняти резерви з Запорізького напрямку. Йому довелося підтягнути резерви з Криму», – розказав в інтерв'ю Армія ТВ Роберт Бровді, більш відомий під позивним «Мадяр», засновник і командир підрозділу «Птахи Мадяра».
Підрозділ «Птахи Мадяра» працює у 414-му окремому полку ударних безпілотних авіаційних систем у складі Морської піхоти України.
На Лівому березі вони від самого початку, і всі ці місяці – у Кринках справжній котел, з якого вибратися надскладно, розказує «Мадяр».
«Вісім місяців ми на Кринках. Дві проблеми найбільші – це чітке розмаркування наших позицій, адже вода це є дуже виразний маркер, по якому можна наводити всі вогневі ураження ворога. А друге те, що перехід на Лівий берег і ведення бойових дій на плацдармі обмеженої площі, і ріка позаду автоматично створюють котел. У тебе ворог має можливість притиснувши тебе до води, штурмувати з трьох сторін», – пояснює «Мадяр».
Російське командування угруповання «Днепр», яке працює на Лівому березі Дніпра, міняє тактику і замість лобових штурмів, намагаються зайти в острівну зону.
Супротивник пробує відрізати українську логістику, розказують українські військові. Під час таких спроб українці взяли в полон російського бійця з позивним «Астра» з десантно-штурмового полку армії Росії. Він також розповів, що за їхніми даними, українських військових на цьому плацдармі не має.
Форсувати річку все складніше
Найскладніше – це дістатися на Лівий берег, бо у російської армії дуже багато ресурсу, є дрони різного виду, і FPV, і Mavic.«Кожна наша переправа на лівий берег дуже тяжка. Багато таких є моментів, що ми не можемо туда доплисти. Постійний йде моніторинг річки, що ми банально не можемо туди доплисти», – розказує «Кузя», матрос 38 ОБрМП.
Форсування Дніпра – це надскладне завдання, яке виконує українська морська піхота.
Один з тих, хто щодня зі своїми хлопцями форсує Дніпро під щільним ворожим вогнем – командир роти десантного забезпечення 38 окремої бригади морської піхоти ЗСУ з позивним «Балу».
«Ми доставляємо особовий склад, БК, воду, їжу на точку. Також забираємо звідти поранених, також загиблих. Це можна сказати логістика у бойових умовах. Перетинання водної перешкоди – ось цим ми і займаємося. Точніше форсуванням річки», – пояснює «Балу».
Одного дня надійшов наказ – терміново евакуювати розвідників з Лівого берега вдень, коли росіяни активно обстрілюють плавзасоби FPV-дронами. Тоді добровольцем на цю евакуацію викликався і Василь Крижанівський.
«На зворотному шляху він (Василь Крижанівський – ред.) забрав звідти розвідку і човен був уражений єфпівішкою. На повороті, вони взагалі обирають ті місця, де човен скидає швидкість. Я в той час стояв на березі на страховці, і пришлось сісти в човен. Люди плавали на воді і по ним працювали і міномет, і артилерія. Я розумів куди я їду. Це були найскладніші хвилини мого життя. В думках я прощався з сім”єю», – згадує командир РДЗ, 38 бригади морської піхоти ЗСУ.
Тоді командиру вдалося забрати п'ятьох бійців, ще двох він на воді вже не знайшов.
Сред них був і Василь Крижанівський... Його тіло так не знайшли, він вважається зниклим безвісти.
Побратими згадують Василя як дуже сміливого і відважного бійця.
Згідно з даними DeepState, на онлайн мапі бойових дій, яку збирають аналітики, на Лівому березі лише в районі Кринок стоять – 1445 мотострілецький полк, 81-ий самохідний артилерійський полк, 17 танковий полк, 28 мотострілецький полк, 345 десантно штурмовий полк.
Також на Херсонському напрямку на Лівому березі стоять формуванн військ РФ з Криму – це 126-а окрема гвардійська бригада берегової оборони, 127-а розвідбригада, більша частина 810 бригади морської піхоти РФ, 1153 мотострілецький полк.
«Кринки стерті у попіл»
До повномасштабного вторгнення в селі Кринки Олешківської громади жило близько тисячі людей. Село так назвали через велику кількість криниць. Від села нічого не залишилось, тепер це груди каміння.
Ще навесні 2024 року «Мадяр» публікував відео Кринок. І коментував, що Кринки стерті в попіл, села більше не існує.
Більшість українських позицій в селі Кринки зруйновано вщент, тут не можливо тримати оборону. Але українські захисники продовжують роботу на сусідніх плацдармах, і залишаються на лівобережжі Дніпра.
«Сили оборони україни продовжують виконувати бойові завдання на Лівобережжі Дніпра в Херсонській області, зокрема і неподалік села Кринки та на островах у цьому районі. При цьому була врахована та обставина, що позиції українських сил у селі Кринки були зруйновані вщент, внаслідок інтенсивних, тривалих ворожих обстрілів та авіаударів. Саме село повністю практично знищене. Там не має змоги тримати оборону. Не має можливості зачепитися за якісь фортифікації і тому надалі українські захисники перебувають на інших визначених позиціях і плацдармах і також на лівому березі Дніпра», – пояснює Крим.Реаліям Дмитро Лиховій, речник ОСУВ «Таврія».
На Лівому березі дуже складно, Збройні Сили фактично заходять в котел, розказує Артем. Але утримувати позиції там вдається завдяки розвідці і роботі українських бпла-підрозділів, які фактично стають очима піхоти.
«Ми там стоїмо тільки через те, що в нас є FPV-дрони та дуже хороші оператора їхні. Бо якби не вони, то нічого б цього не було. Вони роблять нам розвідку постійно. Ми не можемо вийти з підвала, і стояти, дивитися, чи йдуть до нас, чи ні. Через те, що їхні дрони так само нас бачать. І нам всю розвідку дає дрон. Говорить, де вони, коли вони підходять, коли штурмує нас техніка, що можемо самі відбиваємо, але у більшості це все FPV-дрони, які підривають танки, БТР-и», – розповідає «Кузя», матрос 38 ОБрМП.
На Лівому березі працює так багато дронів, що коли українські бійці відбивають штурми, то неможливо розібрати де український, а де ворожий.
«Коли починається штурм наших позицій на Лівому березі і ми виходимо відбивати його, то небо просто кишить тими дронами, іх там штук 20 може літати над головою, і не зрозуміло, де чий. Це вже на свій страх і ризик виходиш, бо мусиш відбивати, а чи це наші фпв-дрон летить чи їхній, ми цього не знаємо», – розповідає 22 річний боєць 38 бригади морської піхоти ЗСУ.
«Мадяр» ще у травні писав пост з підрахунками, що російська армія готова запускати три тисячі дронів в місяць лише на ділянці у кілька десятків кілометрів. І це проблема, яку треба вирішувати і знаходити методи боротьби.
Стримувати ворога на Лівому березі допомагає дистанційне мінування по всьому периметру, говорить Роберт Бровді. І цей досвід вони зараз передають іншим підрозділам.
«Це робить дуже обмеженою логістику, евакуацію ворога, несанкціоновані чи непередбачувані механізовані штурми, підкріплені технікою, яку ворог дуже масштабно відправляв в перший місяць зіткнень на Лівобережному плацдармі. Двічі в день танкові роти виходили. Танкова рота – це хмара заліза, це 10-12 танків які супроводжуються БТР-ами на яких є купа піхоти», – каже Роберт Бровді, засновник і командир підрозділу «Птахи Мадяра» ЗСУ.
«Мадяр» додає, що саме такими безперервними і весь час оновлюваними засобами вдалося переломити російський натиск і зафіксувати суттєві втрати ворога на Лівобережжі Херсонщини.
Радіо Свобода