Про це розповіла пресслужба поліції Херсонської області.
Вадим приєднався до лав Національної поліції України у 2016 році. Він народився та виріс у Вінниці, після одруження переїхав жити до Херсонської області, у шлюбі народилося троє дітей.
«З дитинства я дуже любив займатися з собаками, тому ані краплі не вагався, коли знайшов вакантну посаду кінолога в Херсоні. Тут тренувати собак виявилося набагато складніше, аніж вдома, треба було напрацювати як теоретичні, так і практичні навички. Собаку потрібно було привчити до різних запахів, навчити її шукати саме те, що треба. Але старання та натхнення роботою з тваринами таки дали результати. Собака вивчив усі команди, навчився по запаху шукати зброю і вибухівку», – розповідає поліцейський.
Ще до повномасштабного російського вторгнення поліцейський-кінолог працював у нині окупованому Скадовському районі з іншим собакою, який спеціалізувався на розшуку зниклих людей.
«Одного разу трапився випадок, коли загубилася дівчинка років 12. Майже добу ми шукали дитину по всьому селу та за його межами з багатьма людьми. Мій чотирилапий напарник взяв слід із будинку, де проживала дитина. Я періодично давав псу «занюхати» речі дівчинки, які вона одягала напередодні зникнення, адже в процесі пошуку для собак зустрічається багато сторонніх запахів, що ускладнює їх роботу. І під ранок саме мій пошуковий собака знайшов дитину живою за 7 км від її дому, дівчинка сховалася в ямі біля канави», – згадує Вадим Стоколос.
Після вторгнення російських військ на територію Херсонської області 24 лютого 2022 року Вадим ще два місяці у цивільному одязі ходив до кінологічного центру годувати службових собак. російські військові почали шукати поліцейського, коли дізналися, що у 2014 році він служив у Збройних силах України і брав участь у бойових діях на Луганщині. Тож довелося виїжджати з окупованої території і лише з третьої спроби кінологу разом із колегою це вдалося.
Вадим разом з іншими поліцейськими у складі зведеного загону ніс службу на блокпостах на території Баштанки Миколаївської області. У квітні 2022 року вночі по місту прилетіли чотири російські ракети «Іскандер» та вдарили недалеко від місця, де проживав Вадим разом із дружиною.
«В домівках у людей повилітали всі вікна та двері. Багато будинків було зруйновано. Нам пощастило, що ми були з дружиною на першому поверсі й вибралися через вікно на вулицю», – згадує поліцейський.
Виявилося, що одна з російських ракет вибухнула поряд із бліндажем, де перебували прикордонники. Хлопців засипало колодами та землею, один із них загинув на місці. Коли Вадим почув крики про допомогу, одразу кинувся розбирати завали та підіймати колоди.
Поліцейський уже має плани після завершення війни: він хоче зустрітися зі своїми батьками та сестрою, які проживають за кордоном та яких він не бачив тривалий час. Однак найголовніша мрія Вадима – це обійняти трьох своїх дітей, які пережили жахіття окупації, небезпеку виїзду з окупованої території, російські обстріли, чули вибухи та прильоти ракет, та повідомити їм, що війна закінчилася.
«Я обійму дітей і скажу їм, що не буде більше ні стрілянини, ні вибухів, ні російських літаків і вони можуть бути спокійними», – ділиться поліцейський.
Вадим Стоколос також мріє повернутися до своєї домівки на Лівобережжі, яке нині окуповане російськими військами. Поліцейський вірить у нашу перемогу, наближає її щодня і переконаний, що нашим бійцям вдасться повернути захоплені території і на всіх українських землях буде майоріти синьо-жовтий стяг.
«Я скучив за своєю домівкою, за нашими морями, куди ми щоліта їздили відпочивати. Я вірю, що найближчим часом ми виб’ємо ворога з усієї території нашої країни та я повернуся до себе додому».