Приватне підприємство “Агрофірма – Додола” у Новорайську, що на Бериславщині, створено у 2008 році. Господарювати починали з 500 гектарів землі, трьох тракторів, та старенької вантажівки ГАЗ 53. З часом угіддя розширилися й перед повномасштабною війною сягнули близько 4000 тисяч гектарів. Окрім близько 1000 гектарів на лівому березі Херсонщини, майже всі поля нині розміновані, і з них навіть цього року вже зібрали врожай. Більшість угідь очистили власним коштом, звернувшись до офіційного оператора протимінної діяльності ще у 2023 році.Як вдалося пережити окупацію, знайти гроші на розмінування, і за короткий час відновити діяльність підприємства, журналісти “Вгору” дізнавалися у директора Василя Штендери, управителя Сергія Новікова та робітників “Додола”
Техніку розкомплектували й переховували
В окупації з 30 співробітників “Додола” залишилось 12 разом з управителем. Директор теж виїздив на підконтрольну Україні територію. Але після звільнення перед посівною люди почали поверталися, і наразі колектив на 99% відновився. А тоді, у 2022, через нестачу робочих рук, працювати на полях було важко, а на збір врожаю знадобилося понад 2 місяці. Збирали зерно двома комбайнами, тоді, як в мирні часи використовували 4-5. Ще й зібрати вдалося не все, частина полів згоріла, частина залишилася на окупованому лівобережжі. І то це було більш аніж везіння, бо в більшості господарств російські військові взагалі не пускали фермерів на поля.
На пшеничному полі підприємства “Додола”
Підприємству в окупацію вдалося вберегти майже всю сільськогосподарську техніку. За словами управителя, ще до приходу окупантів більшість машин розподілили між робітниками, які погодились їх зберегти.
"Коли окупанти з'явилися тут 10-го березня (2022 року – ред.), на базі не було нічого. Стояв один синенький трактор, той що он зараз без колеса. І все. Все переховували по дворах", – пояснює Сергій Новіков.
За словами Сергія, окупанти вкрали лише автокран, КАМАЗ із причепом і ГАЗ-53. Було забрано ще дещо, але частину майна вдалося повернути. Як от, наприклад, легкову автівку підприємства, за якою на уклін до окупантів ходив управитель.
Управитель Сергій Новіков біля автівки, яку вдалося повернути
Сергій має інвалідність другої групи, хоч і працює на підприємстві вже багато років. Як він розповідає, просто прийшов до російських військових з ціпком, прикульгуючи, подуркував і поскаржився, мовляв, у людини з інвалідністю забрали машину, а вона йому конче потрібна. Машину віддали, бо на пересічних селян, за словами Сергія, окупанти намагалися справити краще враження, а забирали щось переважно в підприємців.
А взагалі, як пояснюють працівники “Долола”, російські військові брали лише те, на чому зналися й що могли завести. А після жнив все, що було в роботі, робітники розкомплектували, познімали колеса та вивели з ладу. Тоді ж, побачивши в когось із них у дворах такі “неробочі” трактори, окупанти знімали з них дзеркала, щоб ставити собі на броньовики та “Урали”.
Сільськогосподарська техніка зберігається поза межами підприємства
Як заробили гроші на розмінування
За словами Василя Штендери, земля у Новорайську була настільки забруднена снарядами та мінами, що на етапі розмінування доріг там загинуло чимало людей, зокрема й українських військових, які цим займались.
Керівництво “Додола” вирішило життями не ризикувати та вклало чималі кошти в комерційне розмінування. Ще у 2023 році звернулися до єдиного тоді офіційного сертифікованого оператора протимінної діяльності “Укроборонсервіс”. За словами директора, витратили на це близько 10 мільйонів гривень. Гроші заробили на продажу збереженого зерна довоєнного врожаю та збіжжя ріпаку й пшениці, частину якого вдалося зібрати в окупації. До звільнення воно зберігалося на току в Миловому. На диво, зерно пролежало там до самого звільнення. За словами співробітників підприємства, російських військових, які перебували в районі Новорайську, переважно цікавила усіляка техніка. А до зерна руки в них не дійшли.
Решту суми потрібної на оплату плату послуг саперів отримали, відрядивши до господарств з інших областей робітників з сівалками для посіву зерна за технологією No-Till . Василь Штендера розповів, що завдяки цій технології врожайність підвищується в рази.
Сівалка HORSCH Мaestro для посіву за технологією No-Till
До війни на 200 гектарах полів “Додола” було облаштовано зрошення. Чотири дощувальні машини “Фрегати” – кожна здатна полити 50 гектарів.
Фрегати на пшеничному полі підприємства “Додола”
Площу зрошувальних земель планували збільшити ще на 300 гектарів, але після підриву Каховської ГЕС про полив довелося забути. Утім, директор підприємства не падає духом. Він каже:
"Знаючи який у нас регіон, ми ніколи не сподіваємося на максимум, хоча й працюємо на нього. Опади випадають для всіх однаково. Але ми знаємо, як їх ефективно використовувати й завжди отримуємо оптимальний результат".
Агроном підприємства показує грудку вологої землі у міжрядді на кукурудзяному полі
Червона зона для підприємства не вирок
Сьогодні фермери сільськогосподарську техніку зберігають поза територією підприємства, не допускаючи її скупчення. Адже Новорайськ перебуває в зоні бойових дій.
"Буквально тиждень тому були атаки дронів, дякувати богу, важка артилерія поки не турбує, але є КАБи", – говорить Василь Штендера.
Його будинок теж постраждав від обстрілів. Дуже сильно обстрілюється й територія села Милового, де розташовано зерносховище підприємства, і доступу до нього наразі немає. Цьогорічний врожай доведеться зберігати у мобільних зерносховищах і рукавах. Їх обіцяють надати благодійні фонди.
Василь Штендера показує цьогорічний врожай пшениці
За словами управителя Сергія Новікова, фонд Говарда Баффета торік передав підприємству комбайн зі жниваркою, а в цьому році машину для пакування збіжжя у рукави. Допомагали благодійники й насінням. Та не все було так безхмарно. Сергій розповідає: підприємству довелося впродовж року судитися з податковою, щоб отримати рішення про неможливість сплати податкових зобов’язань під час окупації.
Управитель Сергій Новіков
Це дозволило б уникнути штрафних санкцій і нарахування пені. Суд позов задовольнив у лютому 2024 року. Але підприємство перед новим роком заплатило понад 500 тис. грн умовного штрафу, щоб отримати четверту групу оподаткування як сільгоспвиробники. З боргами перед державою це було неможливо.
"Штраф, який ми оплатили держава мусить нам повернути, але досі нічого не відбувається, і ми знову подали позов про стягнення з держави наших грошей, – уточнює директор Василь Штендера".
Посіви ріпаку
Він пояснює, гроші на рахунку підприємства були, але їх першочергово спрямовували на заробітну плату співробітникам. А після звільнення вклали у комерційне розмінування, Щоб пришвидшити очищення своїх земель і полегшити роботу саперів, використовували агродрони, які заправляли гербіцидами суцільної дії для боротьби з бур’яном. Спалювати бур’ян не ризикували, щоб вогонь не перекинувся на сусідні ділянки й далі до села. Для того, щоб отримати дозвіл на використання дронів, щоб їх не збивали свої ж, Василеві довелося їздити до Києва, звертатися до Херсонської ОВА, а домовитися вдалося з військовими на місці.
Один з вирощених сортів пшениці
Поки готувався матеріал, у підприємстві "Додола" завершились жнива. Весь урожай ще не підрахували, але, за попередніми даними, ріпаку зібрали по 20 центнерів, а пшениці по 35 центнерів з гектара. Василь пояснює, що за мізерної кількості опадів, це досить гарний результат.
Він підкреслює, отримати врожай вдалося ціною важкої праці всього колективу. Адже через обстріли й дрони з вибухівкою спрямовані ворогом на херсонські поля, за врожай доводилося боротися з вогнем. Іноді на сусідських полях гасили по дві пожежі на день, щоб полум’я не перекинулося далі.
На кукурудзяному полі
Після жнив загроза пожеж зберігається, адже на полях, на яких застосовують технологію No-Till, залишається стерня. “А стерня – це наш капітал, наша волога, – констатує Василь Штендера.
Ганна Щидловська, ВгоруНа фото зверху: Директор підприємства “Агрофірма – Додола” Василь Штендера. Автор всіх світлин Тетяна Набатова
