РФ створює мобілізаційні резерви з українських дітей. За даними правозахисників, на окупованих територіях організували безперервну пропаганду та закликають до російської армії вже з дитсадка. Система, яку експерти порівнюють з нацистським «Гітлер'юґендом», за різними оцінками охоплює від 250 тисяч до півтора мільйона дітей.
Про це пише RFI.
Коли Росія захопила Донецьк, українському хлопцеві Анатолію Юшко було 11 років. Він залишився в окупації, а 2018 року потрапив до новоствореного філіалу російської «Юнармії».
Зараз Юшко взяв собі позивний «Орел» і розповідає молоді про свій бойовий досвід. 24 лютого 2022 року він взяв до рук зброю і пішов воювати проти України у складі стрілецького полка армії РФ.
Перших «яничар» РФ почала ростити ще у Криму, а після повномасштабної війни перенесла цей досвід на інші окуповані території України.
Табір «православних розвідників-слідопитів»
«У першу чергу йдеться про такий злочин, як пропаганда серед дітей служби в російській армії. Це заборонено Женевською конвенцією. Ця пропаганда, яка поширюється на дітей всі ці 10 років, є засобом здійснення конкретного воєнного злочину — примусом до служби. Щоб потім ці діти, коли досягнуть певного віку, пішли до російської армії. Коли вам створюють реальність, у якій немає ніякої іншої форми життя, як служба в російській армії — це також примус», — розповідає Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи.Ця організація збирає й вивчає інформацію про воєнні злочини ще з 2014 року.
У дитячих садках відкривають «кадетські класи», щоб заохочувати дітей дошкільного віку, а у школах запровадили обов’язкове «військово-патріотичне виховання». У літніх таборах навчають військової справи та поводженню зі зброєю. При церквах відкрили табір «православних розвідників-слідопитів». Також відродили «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту РФ», що під схожою назвою діяло за часів СРСР.
Спортсменів залучають до армійського рукопашного бою або стрільби із табельної зброї.
«Уявіть, у дитини в школі пропаганда, у спорті, у релігії. Пішла на вулицю, там російські танки з якоюсь виставкою. Там ще хтось маршує. Це тотальна щоденна пропаганда в дуже агресивній формі. Так звана "освітня система" на окупованих територіях не має нічого спільного з освітою. Це не про право на освіту, не про захист дітей, а просто інструмент мілітаризації та підготовки дітей до армії. Міноборони РФ чітко визначило, які заходи мають проводитися у школах», — пояснює Скрипник.
Для окупованих територій РФ випускає спеціальні підручники. В одному з них, що з’явився цього року, навіть є перелік документів, який потрібно подати дітям, щоб потім вступити до російської армії.
Масштаби вербування
Кількість депортованих дітей правозахисники називають найбільшою з часів Другої світової. Але до завершення сучасної війни встановити точну цифру неможливо. За даними ООН, за період повномасштабного вторгнення РФ депортувала 2,8 мільйона українців. Серед них дослідники встановили імена менш як 20 тисяч дітей. З депортації повернули 386. Український уряд оцінює приблизну кількість депортованих дітей у межах 250 тисяч.«РФ заявляє про 744 тисячі депортованих дітей. Де тут правда, ніхто не знає, адже РФ від того моменту, поки дитину забирають з тимчасово окупованої території та довозять до РФ, їй міняють свідоцтво про народження. Таким чином, дитина стає громадянином РФ. Далі її передають на незаконне усиновлення, і знайти таку дитину практично неможливо», — пояснює Христина Шкудор, адвокаційна менеджерка кампанії Where Are Our People.
За підрахунками центру громадянської просвіти «Альменда», що з 2014 року документує злочини проти дітей, на окупованих територіях наразі проживає більш ніж півтора мільйона дітей. З них 615 тисяч — це діти шкільного віку.
В умовах десятирічної окупації РФ вдалося завербувати до армії щонайменше 100 тисяч дітей, більшість — у Криму, стверджують правозахисники. Так близько 39 тисяч потрапили до «Юнармії». Ще мінімум 62 тисячі залучили до мілітарного «Руху Перших».
За даними самої «Юнармії», залучено понад півтора мільйона дітей та підлітків. Філіали мілітаризованої організації швидко відкрили і на окупованих територіях України. Навіть у Херсонській та Запорізькій областях, які РФ контролює лише частково.
Досягнувши повноліття, «юрармійці» майже одразу стають кадровими військовими РФ.
«Виникає паралель до історії. Зокрема, до "Гітлер'юґенду", який був створений у 1926 році», — вважає Владислав Гаврилов, історик-дослідник кампанії Where Are Our People.
Разом з колегами він відстежує вербування депортованої української молоді в Росії. Окрім «Юнармії», цим займаються схожі організації: «Молода гвардія», «Клуб Лідер» (до путчу Пригожина називався «Вагнерьонок», — Ред) та «Вимпел». Там на дітей чинять інтенсивний психологічний тиск.
«"Вимпел" створений саме спецпризначенцями, які воювали у Чечні, в Афганістані. І зараз намагаються посіяти зерно російської пропаганди українським дітям і підготувати з них російських військових. Якщо казати про "Вимпел", то в Росії понад 100 таких таборів», — каже Гаврилов.
Гра надовго
У питанні тотальної мілітаризації вкрадених дітей час грає не на користь України, — кажуть експерти. Перші результати впливу пропаганди помітні вже. Мешканці Криму, яким на момент окупації було лише 10 років, теоретично можуть воювати проти власної батьківщини.Навіть після повернення з депортації діти потребуватимуть тривалої реабілітації, щоб знов навчитися жити в демократичному суспільстві, — вважає Марія Суляліна. А доки правозахисники бачать лише один інструмент сповільнити системи вербування дітей — персональне покарання для виконавців.
Наразі на основі доказів, які зібрали правозахисники, були запроваджені санкції проти десятків російських діячів, які депортували та мілітаризовували дітей. Це має стати сигналом для інших реальних або потенційних виконавців злочинних дій.
Також правозахисники вкотре хочуть залучити до процесу міжнародні організації.
«Ми збираємо підписи під петицією щодо заклику до ООН сприяти поверненню депортованих українських дітей. Ця петиція до 1 червня має набрати 100 тисяч голосів. Лише після цього ООН буде її розглядати. Я розумію, що для нас це нонсенс, але так зараз є», — підсумовує Христина Шкудор.