Священник. Системний адміністратор. Власник кав’ярні. Колишній поліцейський. Усі четверо були затримані військовими російської армії під час окупації Херсона у перший рік війни.
Про це йдеться у документальному фільмі «Слідства.Інфо» «Він Теж: Історії українських чоловіків, скривджених росіянами».
«МЕНЕ ПОВАЛИЛИ НА СТІЛ І РОЗТЯГНУЛИ»
Перед допитом російські військові пообіцяли Віктору Солдатову, що він повернеться додому зовсім скоро. Чоловіка відпустили через дев’ять місяців, під час утримання в російських катівнях він намагався покінчити життя самогубством.«Мене повалили на стіл і розтягнули», — згадує Віктор: «Четверо тримали — двоє за руки, двоє за ноги. Стягнули шорти і почали по булках водити, гумовим кийком чи чимось ще. Я вже у такому похмурому стані був, я вже нічого не розумів».
Військові РФ погрожували йому: «Ти знаєш, що ми з тобою зробимо? Та ми і всі разом, і кожен окремо». Віктор додає, що у той момент він ледве не збожеволів від того, що з ним відбувалося.
Солдатов, системний адміністратор на суднобудівному заводі у Херсоні, був затриманий у серпні 2022 року, за декілька місяців після того, як росіяни окупували місто.
Він так і не зрозумів до кінця, чому його затримали. Чоловік каже, що його кати були більше зацікавлені у тортурах, ніж в отриманні інформації.
«Їх не цікавили мої відповіді на їхні запитання», — каже Віктор: «Що би я не відповів — на результат це не впливало. Їх цікавив сам процес».
Віктор Солдатов — один із чотирьох чоловіків, з якими вдалося поспілкуватися журналістам «Слідства.Інфо». Під час окупації Херсона вони утримувалися у катівнях за проактивну українську позицію. Для того, щоб примусити чоловіків до співпраці та зламати психологічно, росіяни застосовували сексуальне насильство, ґвалтували їх або погрожували зґвалтуванням.
Віктор Солдатов, пережив сексуальне насильство у катівні ХерсонаАле їхній досвід об’єднує жорстокість, з якою з ними поводилися. Усі четверо чоловіків описали жорстокі тортури, коли росіяни застосовували до них різні види насильства, побиття та катування водою. Усі четверо зіштовхнулися із сексуальним насильство, включаючи електричний струм до статевих органів, пенетрацію сторонніми предметами та погрози кастрації.
«Вони ж всім брешуть про те, що з людьми, які потрапляють у їхні буцигарні, нічого не відбувається», — каже Сергій Чудинович, священник, якого затримали і катували у березні 2022. «Я повідомляю суспільство, користуючись цією нагодою, про те, що коли розповідають, що їхні (російські, — ред.) фільтраційні заходи не передбачають насильство — передбачають. І я про це свідчу. Ця інформація з моїх вуст. Я є джерело. Хай знають люди. Я хочу, щоб про це знали», — додає Сергій.
За інформацією українських прокурорів, наданою «Слідству.Інфо», за понад два роки російсько-української війни було зафіксовано 280 випадків сексуального насильства (179 — жінки, 101 — чоловіки), вчинених російськими військовими. Це — зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими.
«Сексуальне насильство — це інструмент, який дасть їм змогу досягнути бажаного. І особам, які пережили це, буде неприємно говорити, і вони мінімально про це будуть розказувати», — каже Ігор Дем’янюк, керівник відділу розслідувань воєнних злочинів Херсонської поліції.
«Я, ЗВИЧАЙНО, КРИЧУ»
Чудинович, священник, завжди був активістом. За словами чоловіка, у 1990-му, коли він був підлітком, а Україна входила до складу Радянського Союзу, його заарештували за те, що він вивісив синьо-жовті прапори навколо свого рідного міста.Коли Херсон було захоплено російськими окупантами у 2022-му, парафія Чудиновича у Херсоні стала своєрідним пунктом незламності. Чоловік організував у приміщенні церкви перукарню, кав’ярню, медичний кабінет — у місті тоді майже нічого не працювало, а люди приходили і могли отримати їжу, медикаменти, пальне тощо.
«У мене не було зброї у церкві, і апріорі бути не могло. Але ми робили ті речі, які вони (окупанти, — ред.) вважають уже небезпечними… Чому ми небезпечні? Український священник мотивує українського солдата», — каже чоловік.
Росіяни затримали Сергія вранці перед воротами церкви. Зі слів інших людей чоловік знає, що його затримали з «нової поліції». «На бесіду на 40 хвилин», — відповіли вони парафіянам на запитання про те, куди везуть священника. Росіяни надягли шапку на голову священнику, аби закрити очі, і відвезли до відділку поліції на вулиці Лютеранській у Херсоні.
Сергій Чудинович, священник, якого катували російські військові у ХерсоніСпочатку окупанти поводилися зі священником не надто суворо, намагаючись схили його до співпраці.
«Хіба це не добре — робити добро?» — запитували у Сергій військові російської армії. «Як я, священник, християнин, можу сказати, що робити добро — не добре. Я сказав, що, звісно, добре… Вони кажуть: «давай запишемо відео, добро треба ж зробити, люди голодні», — згадує Сергій.
«Киваю головою, — каже чоловік, — але не погоджуюсь. Я взяв і сказав таку фразу: «Якщо я навіть таке відео запишу, мені ніхто не повірить». Після цього все стало жорстокіше».
«Я прошу воду — мені дають горілку. Такий бачок п’ятилітровий, вони мені його пхають прямо під шапку, де рот приблизно, і заливають цю рідину. Я думав, що це вода, а це була горілка. Навіть не горілка, а розбавлений спирт», — розповідає священник.
Коли чоловік знову відмовився співпрацювати, росіяни його роздягли.
«Я стою без одягу. Вони беруть кийок і намагаються пхати мені його в анальний отвір. Я, звичайно, кричу. Воно все тече в мені: виділення з носа, слина, сльози», — продовжує Чудинович.
«Ледь-ледь вони не розірвали мені частину тіла, коли один із них умудрився сказати фразу: «Ти підпишеш папірець про співпрацю?», — розповідає священник. «Я ж кажу, що так-так, підпишу».
Перед тим, як відпустити чоловіка, росіяни записали з Чудиновичем пропагандистське відео, змусивши сказати його, що він не зіштовхувався з фізичним чи психологічним тиском.
Чудиновича утримували у херсонській катівні лише один день, але спогади про це переслідують його досі: «Якщо я чую російську мову зараз, у мене починається підвищене серцебиття».
Священник не почав співпрацювати з російськими окупантами, як обіцяв. Після того, як його відпустили, він залишив окупований Херсон на автівці.
Головне управління національної поліції, де утримувалися Володимир, Сергій та Віктор«ВОНИ ЗЛАМАЛИ МЕНЕ МОРАЛЬНО»
Олег, 33-річний підприємець, знаходився у херсонській катівні 17 днів.Як і Чудинович, він привернув увагу росіян своєю проукраїнською позицією. Як власник місцевого кафе, він давав воду для мітингувальників, що протестували проти окупаційних сил. Одного дня росіяни затримали Олега біля його ж кафе і одразу почали бити.
«Я їм кричав… Я нікого не знав, дійсно», — каже чоловік. «Я просив їх відпустити мене додому, тому що у мене маленька дитина. І просив їх забрати мій автомобіль, як викуп за себе».
У той же час військові РФ погрожували Олегу. «Казали, що будуть ґвалтувати дружину при мені, якщо я не назву їм організаторів мітингу. А мого маленького сина (тоді йому було 3 місяці, — ред.) викинуть у Дніпро чи віддадуть у дитячий будинок у Росії».
Олег розповідає, що одного дня його катувати півтори години приєднанням електричного струму до геніталій.
«Вони (росіяни, — ред.) не ставили запитань, просто катували», — каже Олег, — «Потім скинули зі стільця. У такому ж вигляді, оголеному, поклали мене на стіл. Вони покликали у кімнату ще одного свого терориста, якого називали «Збоченець». Він залетів у кімнату. Дуже ексцентричний, дуже грубий».
«Одразу обзивався, бив по спині, по сідницях, називав мене своєю шлюхою, — продовжує Олег. — Своєю дівкою. Він намагався зґвалтувати мене. Він довго водив своїм статевим органом ззаду по сідницях. Намагався пригладжуватися. Все це супроводжувалось сміхом усіх присутніх. Десь хвилин 15 він намагався, потім розізлився, що у нього не виходить, і почав бити мене ногою — по сідницях, по статевих органах, супроводжуючи це словами: «Я не можу трахати цю чорну жопу». У мене все тіло там було повністю у чорних синцях».
Чоловік розповідає, що далі цей же військовий розізлився, схопив з тумби кулькову ручку, запхнув її в анальний отвір і забив ручку ногою. Після цього Олега скинули зі стола і відтягнули у камеру.
«За дві хвилини забіг бурят, який у них зазвичай займався побиттями, і з криками відрази витягнув цю ручку. Мабуть, вони злякалися, що я цією ручкою можу собі щось зробити», — продовжує потерпілий.
Чоловік каже, що це був переломний момент тортур: «Я намагався терпіти, але після цього морально я вже був зламаний».
На сімнадцятий день утримання в херсонській катівні чоловіка відпустили. За порадами знайомих дружина Олега заплатила росіянам сто тисяч гривень, аби його випустили. Його також змусили записати пропагандистське відео перед звільненням.
Чоловік називає декілька причин, чому він вирішив поділитися своєю історією. По-перше, за його словами, він хоче, аби винні були покарані. По-друге, він хоче, аби світ знав, що відбувається у російській окупації.
«Ще одна причина, чому я прямо і в деталях розповідаю про те, що зі мною трапилося, — я хочу, щоб інші, хто пережили подібне, також не мовчали і говорили. Тому що це робить наші голоси сильнішими», — констатує Олег.
Кімната у Херсонському відділку поліції на Лютеранській, 4.«ЛЕДЬ НЕ КОЖНОГО ДНЯ ЦЕ БУЛО»
Володимир, який вирішив не вказувати своє справжнє ім’я, провів у російському полоні місяці.Разом з багатьма іншими, у день вторгнення Володимир приєднався до Сил територіальної оборони України. Він ховав зброю та спостерігав за пересуванням російських військ з підпілля перед тим, як потрапив у полон.
Те, що зробили з ним росіяни, йому досі важко згадувати. Його викрали на вулиці та відвезли до катівні, де на нього чекали допити та тортури.
«Під час допиту вони (росіяни, — ред.) використовували якісь щипці чи щось схоже», — каже чоловік. — «Затискали статеві органи, погрожуючи їх відрізати. Погрожували кийком вчинити сексуальне насильство неприродним шляхом».
Через місяць Володимира відправили до окупованого росіянами Криму, потім — до російського міста Воронеж, ще трохи згодом — до Володимира. За його словами, окрім регулярних побоїв і погроз, всюдисущою була тема сексуального насильства.
«Постійно погрожували сексуальним насильство зі свого боку. Тобто, що вони зґвалтують, що змусять до орального сексу, зґвалтують перами чи резиновими кийками», — розповідає Володимир. — «Це мало настільки масовий характер насправді, що ледь не кожного дня це було».
На запитання, чому, на його думку, з ним так поводилися, Володимир відповідає: «Так нас намагалися залякати», а також пояснює катування культурою, яка визнає лише владу та насильство.
«Країни таких цінностей, де щоб показати свою крутість, треба показати, що ти беззахисну людини однієї з тобою статі можеш схилити до одностатевого зв’язку. Суцільний ГУЛАГ. Суцільна тюрма з відповідним менталітетом», — розмірковує Володимир.
«Це Росія, — каже чоловік. — Що тут ще сказати?».
ПРАВО НА ПРАВДУ
Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, наголошує на важливості розслідування воєнних злочинів Росії, навіть якщо перспектива відновлення справедливості здається далекою.
«Конкретні випадки конкретних людей мають бути розслідувані. Мають бути знайдені злочинці, притягнуті до відповідальності. Це важлива частина відновлення справедливості, відновлення гідності у людини — це право на правду», — стверджує історик.
Завдяки спогадам Олега українська прокуратура встановила кількох російських військових, підозрюваних в участі у жорстокому поводженні з ним.
Коли журналісти «Слідства.Інфо» зателефонували обом росіянам, вони заперечили свою причетність до тортур і кинули слухавку.