Загиблий 25 лютого 2022 року на Луганщині український військовий, прикордонник, кримський татарин Усеін Мухтаров, якого поховали у Києві 29 грудня 2023 року, мріяв повернути Крим під контроль України та хотів боронити свій край. Його командир назвав бійця "одним з найкращих".Суспільне Крим дізналося історію Мухтарова через його родину, близьких та побратимів. Вони розповіли про його дитинство на Херсонщині, смерть матері, службу в Державній прикордонній службі, як він загинув та як повертали тіло воїна
Родина депортованих кримських татар Мухтарових повернулася з Узбекистану у 1984 році. Радянська влада тоді не пускала кримських татар до Криму, тож вони оселилися в селі Стрілкове Генічеського району Херсонської області, яке з півостровом розділяє лише озеро Сиваш.
Усеін Мухтаров у дитинстві. Фото: сімейний архів Мухтарова"Мати померла, коли Усеіну напевно було років 16-17. Через хворобу, у неї був рак крові. І, напевно, раніше довелося йому подорослішати", — розповіла вона.
Усеін Мухтаров із сестрою Аліме Мухтаровою. Фото: сімейний архів Мухтарова
Усеін Мухтаров. Фото: сімейний архів МухтароваСлужити у Державну прикордонну службу кримський татарин пішов ще у 2017 році в Бердянський прикордонний загін, а через три роки перевівся на Луганщину. Командир головного сержанта Усеіна Мухтарова полковник Дмитро Арсеньєв заявив, що він був відповідальним, знався на зброї та був серед кращих у підрозділі.
"Він займав посаду помічника гранатометника, але приймав набагато більше обов'язків. Знав досконало і озброєння, і навчав товаришів по службі. Приймав передовий досвід. Ну, скажімо так, був один з найкращих. Хотів боронити свій край. І хотів повернути дуже Крим", — пригадав Арсеньєв.
Усеін Мухтаров. Фото: сімейний архів МухтароваВійськового застало повномасштабне російське вторгнення у місті Щастя на Луганщині. Частина підрозділів третього Луганського прикордонного загону вже у першу добу вторгнення 24 лютого 2022 року опинилися в оточенні.
"Колона, яка робила, скажімо, маневр силами і засобами на запасні точки позиції, також була розбита. І тому протягом ночі з 24 на 25 (лютого — ред.) багато військових виходили пішки у точку збору. Станом на 25 число, коли ми вже розуміли скільки залишилось в оточенні, було прийнято рішення направити колону для виводу особового складу, який прибув на точку збору. В цій колоні як раз і перебував головний сержант Мухтаров. До точки збору доїхали без пригод у визначений час. Зібрали людей і під час повернення людей в тили, колона, на жаль, була розстріляна противником", — розповів полковник.
Усеін Мухтаров. Фото: сімейний архів МухтароваСестра Усеіна зазначила, що 25 лютого близько о 06:00 говорила з братом по телефону. Він казав, що йдуть у тил та щоб вона не хвилювалася за нього, а також казав, що "все добре". Ці слова її заспокоїли. Тоді село Стрілкове, де проживала родина Мухтарових, вже було в окупації. Про смерть брата Аліме дізналась через тиждень.
"Тиждень не було з ним зв'язку. Але зв'язку ще не було в нас у селі — відрубався будь-який зв'язок. 5 березня почали шукати родичів Усеіна. Хотів зв'язатися староста з села в Луганській області. Він каже, що тиждень ішли бої. Зараз, каже, коли затишшя, почали збирати трупи. У мене в цей момент питання не виникло, як він знайшов як зв'язатися з нами. Він теж каже: "Ви розумієте, я багато теж не можу говорити, я теж на окупованій території". Зв'язався староста, каже: "Не можу нічого зробити, єдине — можу поховати, але під номерами. Війна закінчиться я вам усе покажу", — розповіла сестра загиблого прикордонника.
Усеін Мухтаров. Фото: сімейний архів МухтароваТоді офіційних повідомлень про загибель Мухтарова не було, тому рідні та друзі в його смерть спочатку не повірили.
"Я почала шукати в списках полонених. Я навіть почала шукати гарячі лінії країни-ворога, ну щоб якось до них зателефонувати, задати питання, і до нашого Координаційного штабу. Але ще інформації не було", — сказала подруга дитинства українського військового Катерина Олефір.
Усеін Мухтаров. Фото: сімейний архів МухтароваЗаступник начальника відділу соціально-гуманітарного забезпечення Луганського прикордонного загону лейтенант Микита Ляшенко, який займався внутрішнім розслідуванням, зауважив, що обставини загибелі Мухтарова з'ясували згодом.
"Nissan Patrol, в якому знаходився старший сержант Мухтаров, потрапив під стрілецький обстріл. Після чого, десь близько 5-6 діб, так звана "ЛНР" провела братське поховання. У березні 2022 року представниками так званих "ЛНР" було проведено ексгумацію тіл і були відправлені в населений пункт Луганськ для проведення експертизи. 14-18 грудня 2022 року до нас надійшло інформування від Генерального штабу ЗСУ, що ними було проведено ряд заходів, а саме репатріаційні заходи, тобто це обмін тілами військовослужбовців загиблих. По старшому сержанту Мухтарову (його загибель — ред.) ми дізналися по його жетону, особистому номеру", — розповів Ляшенко.
Усеін Мухтаров. Фото: сімейний архів Мухтарова
Усеін Мухтаров. Фото: сімейний архів МухтароваПісля цього були проведені тривалі експертизи. Сестра загиблого прикордонника на той час виїхала з окупованого Стрілкового за кордон та приїжджала звідти, аби здати зразок ДНК, щоб підтвердити, що тіло належить саме Усеіну.
Врешті, 29 грудня 2023 року його вдалося поховати у Києві з відданням військових почестей та згідно традицій Ісламу. Посмертно Мухтарова нагородили орденом "За мужність" III ступеня.
Орден "За мужність" III ступеня для Усеіна Мухтарова. Фото: сімейний архів МухтароваСуспільне Крим
