Звільнення населених пунктів правобережної Херсонщини протягом жовтня-листопада 2022 року та самого Херсона військові експерти називають ефективною операцією Сил оборони України. Про те, як вона відбувалась, що сталось протягом року і яка ситуація зараз на Херсонському напрямку, у марафоні "Суспільне. Спротив" розповіли офіцер 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Сергій Цехоцький та військовий оглядач, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.
У ці дні рік тому Сили оборони щодня штурмували позиції російських військ, згадує Сергій Цехоцький. Працювали і вдень, і вночі. Вже не окупанти чинили тиск, а навпаки, говорить офіцер.
"Попри їхню перевагу в чисельності особового складу, техніки та боєприпасів, вони це відчували. Плюс ми їх ще інформаційно давили — розповідали їм, що завтра-післязавтра звільнимо Херсон, вони цього очікували й перебували в стані такому страшному", — розповів Сергій.
Його бригада захищала Херсонщину від початку повномасштабного вторгнення. За словами Цехоцького, спочатку довелось відступити від самого Криму, потім зупинили російських окупантів під Миколаєвом, згодом гнали їх за Дніпро.
"Хочу передати вітання жителям сіл, які не були окуповані, але які бачили окупантів у перші дні, 25, 26 лютого і були весь цей час із нами — це села Шевченкове, Котляреве, Зелений Гай. Попри все, що відбувалось, вони підіймати нам настрій, а ми їх підтримували весь цей час", — розказав офіцер мотопіхотної бригади.
Про наміри російських окупантів
Росіяни намагалися всіма силами прорватися на Вознесенське, а з таких ключових позицій, як Снігурівка, прорватися на Миколаїв, зазначив полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.
"Тому вони перекинули дуже велике угрупування військ саме як ударну силу, розраховуючи, що прорвуться на цьому напрямку, вийдуть до Одеси і захоплять її також. Але в цьому і була їх слабкість, тому що неймовірними зусиллями наших оборонців вдалося заблокувати їх на цій території. Утримувати таке велике угрупування на правому березі Херсонщини було дуже складно — дуже обмежена кількість тилових комунікацій. Ми пам'ятаємо, скільки "хаймарсами" "перфорували" Антонівський міст, завдавали удари по мостах Каховської греблі та залізничних мостах", — розповів Грабський.
Російські війська, за його словами намагались відчайдушно підтримати боєздатність, створювали понтонні переправи, але саме боротьба з логістичними напрямками, на думку військового оглядача, стала ключовою темою в цій поразці, коли противник вже фізично був нездатний утримувати свої війська і змушений був активно перекидати їх на лівий берег Дніпра.
"Плюс ураження нашими військами по визначених напрямках — Снігурівка, Давидів Брід та деякі інші ділянки, де ми спромоглися створити загрозливі плацдарми. Примусили противника діяти дуже швидко, кидаючи техніку, яку не міг забрати, поспіхом відходити на лівий берег Дніпра", — зазначив Грабський.
Про втечу військ РФ
Вони не просто відступали, а тікали, згадує офіцер 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Сергій Цехоцький.
"Коли ми зайшли на їхні позиції, там усе залишилося — і боєкомплект, і особисті речі, і награбовані речі, які вони забирали в наших мешканців. Ми ще з пів року, мабуть, збирали боєкомплект, яким і досі користуємося на інших ділянках фронту. Особисто ми в бригаду забрали чотири танки. Дуже багато артилерійських снарядів 152 калібру. Стрілкової зброї калібру 5,45 та 7,62, яка зараз у дефіциті великому — просто у великих кількостях", — розповів Сергій.
Російська армія не змогла відійти заздалегідь, бо окрім військових задач росіяни виконували ще й політичні, говорить військовий оглядач, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.
"Не забуваємо, що з початку повномасштабного вторгнення Херсон був єдиним обласним центром, який противник захопив. Утримання його мало велике політичне значення, тому вони його тримали до останньої можливості. До тих пір, як стало зрозуміло, що запізнення прийняття рішення про негайний відвід військ призведе до колосальних втрат противника. Це була "блискуча операція" росіян, яку вони, на наше щастя, провалили", — каже Грабський.
Про звільнені населені пункти Херсонщини
Найбільші враження й емоції тих днів — від того, як зустрічали українських військових в деокупованих населених пунктах Херсонської області, розповідає Сергій Цехоцький.
"Вони переповнювали і нас, і місцевих жителів. Вони не вірили своїм очам, що Збройні Сили вже тут. Вони вибігали, хто в чому був — і в капцях, і босі, падали на коліна. Емоції словами передати неможливо, як це було", — згадує Сергій.
Він пригадав епізод, коли до нього у Херсоні підійшла молода пара — чоловік і дружина, і хлопець почав перепрошувати, що він не служить в армії.
"А я кажу: "Ти опинився в окупованому Херсоні, ти зберіг свою родину, і вже за це тобі хвала. А так у нас двері відкриті, будь ласка, приходь". І знаю, що багато чоловіків навіть уже у віці питали, як можна записатися в лави Збройних Сил", — розповів офіцер.
Як за цей рік військам РФ вдалося закріпитися на лівобережжі Херсонщини
Силам оборони було критично важливо вийти на правий берег Дніпра, тому що природно він вищий, говорить військовий оглядач Грабський. Це дає можливість українським військовим більше контролювати лівий берег.
"Безумовно, противник робив усе, щоб створити серйозну лінію укріплень на лівому березі, і вони досягли серйозних результатів. Але потім сталася ця страшна трагедія, ми навіть досі не усвідомили, наскільки вона страшна, — коли противник підірвав дамбу Каховського водосховища і змив свої укріплення. І ми вже не дали противнику другий шанс створити такі укріплення, відновити свої оборонні споруди", — розповів Грабський.
За його словами Сили оборони зараз своїми бойовими діями створюють ситуацію, коли російські війська відтіснені від берегової лінії на досить широкій ділянці.
"Не глибокій, а саме широкій, і це має велике значення, тому що противник не знає, на якій саме ділянці фронту ми будемо зосереджувати свої зусилля. Тому він змушений розмазувати свої війська на всій широкій ділянці фронту, намагаюсь втримати лінію оборони. Думаю, наше військове керівництво має план і використає цю ситуацію", — говорить військовий оглядач.
Про ціну перемоги
Звільнення Херсона та правобережної частини, Сергій Грабський називає ефективною операцією Сил оборони у порівнянні з тими втратами, які українські війська понесли в боях влітку та восени 2023 року.
"Для нас втрата кожного людського життя — це трагедія. І ми розуміємо, якою ціною нам це вдалося. Але з висоти прожитого року ми можемо говорити, що це була ефективна операція порівняно з тими втратами, які ми понесли цьогоріч. Але і задачі перед нами стояли абсолютно протилежні. Тому що в районі Херсона ми атакували війська, які ще не створили такі потужні лінії оборони, як зараз. Тоді це були фактично імпровізовані лінії оборони. А тут противник готувався кілька місяців до відбиття нашого наступу. Тому ціна, яку ми платимо зараз, прогризаючись крізь оборону противника, є значно важчою", — підсумував військовий оглядач.
suspilne.media
