Наприкінці 18 століття, коли була заснована фортеця Херсона, навколо якої почалося розростатися місто, почали з’являтися перші вулиці. Упродовж 19 – на початку 20 століття їхні назви постійно змінювалися. Але центральні вулиці переважно мали назви імперського характеру: Суворовська, Потьомкінська, Ганнібалівська, Воронцовська... Цю традицію – використовувати назви вулиць для політичних цілей – підхопили більшовики після 1919 року, коли остаточно захопили владу в нашому місті. З’явилися нові назви вулиць – Леніна, Совєтська, Свердлова, Рози Люксембург. Нині, коли будується нова Україна, царський та радянський наративи прибирають із топоніміки Херсона. Це викликало жваву дискусію серед жителів міста.
Вид на місто з будівлі херсонського театру на початку 20 століття
Розглянемо детально, як росіяни впродовж кількох століть намагалися нав’язати імперськість у назвах вулиць Херсона.
Імперський наратив у назвах вулиць
У 19-му й на початку 20 століття багато вулиць у нашому місті мали назви, які виконували своє основне призначення – сприяти орієнтації: М’ясна, Соляний спуск, Фортечна, Ковальська, Канатна, Гімназична, Торговий провулок. Містянин або гість міста розумів, що Торговий провулок отримав таку назву, бо вів до відомого на той час Привозу. Гімназична вулиця починалася від 1-ї чоловічої гімназії (зараз – Херсонська багатопрофільна гімназія № 20).
Херсонський Привоз на початку 20 століття
Але наряду з «природними» назвами вулиць, з’явилися імперські – Суворовська, Воронцовська, Потьомкінська, Дворянська, Ганнібалівська. Не дивно, що їм були відведені лише центральні місця на плані міста.
Чи були дискусії тоді щодо назв вулиць? Так! Були! Але зі зрозумілих причин вони носили не ідеологічний характер. Критика дій монархічної влади – це прямий шлях у в’язницю (у кращому випадку) або в заслання. Такі сміливці сприймалися як «революціонери» або «вільнодумці», яких одразу записували в розряд маргіналів.
На початку 20 столітті містяни були незадоволені тим, що назви вулиць із часом перестали відповідати їхньому значенню або вигляду.
«У той час деякі вулиці вже «втратили свій первісний вигляд», як, наприклад, вулиця Грязна (нині — вулиця Михайловича), яка була чистішою за інші вулиці. Також багато безіменних кривих провулків з часом перетворилися на прекрасні вулиці й вимагали перейменування. І це ще не кажемо про мешканців Військового форштадту (нині — район Воєнки), яким доводилося "задовольнятися" такими назвами, як 1-а, 2-а або 3 форштадтська вулиця», – газета «Юг», 1904 рік, № 1816.
Вулиця Говардівська
Що зробила тогочасна місцева влада? Та нічого! «Голос» жителів не був почутий. Очільникам міста важливо було розв’язувати проблеми з порогами на Дніпрі, щоб організувати торгову навігацію, їм ніколи було звертати увагу на назви вулиць.
Більшовицька вакханалія в перейменуванні
У 1919 році після остаточного захоплення Херсона радянськими військами, наряду з «націоналізацією», червоним терором, репресіями та грабунками «червоне керівництво» вирішило надати окрас «революційності» вулицям міста.
Херсон у 30-х роках
І на мапі Херсона з'явилися Ленін, Урицький, Троцький, Свердлов та інші очільники радянської держави. Ця більшовицька «вакханалія» перейменувань не мала ніякої логіки, системності та приналежності до міста. Головна мета була – возвеличити своїх ідолів. І так у всіх містах України та інших радянських республіках сформувався одноманітний стандарт назв. У якому місті не було центрального проспекту Леніна або вулиці Совєтської? Були скрізь. Цей процес не оминув селища та села.
Але повернемося до Херсона
З розростанням міста та з появою нових мікрорайонів «вакханалія» з радянізацією назв продовжувалася. Окрім радянських функціонерів вулиці присвячують подіям «героїчного революційного минулого». У Херсоні з’являються 40-років жовтня, Паризької комуни, Пролетарська, 28-ї армії, 295-стрілкової дивізії. Ну, і звісно, у сталінський період починають повертати імперські назви. Так повернули дореволюційну назву вулиці Суворова, а також Говардівську змінили на Ушакова. Як це сталося, дивіться в нашому історичному ролику “Міфи про Ушакова”.
Така політика царського та радянського керівництв була спрямована на укорінення в «головах» містян головної тези: «Херсон – російське місто!». Під час окупації міста у 2022 році загарбники знову спробували використати методику попередників, розвісили плакати з цитатами Пушкіна й Толстого та проводили агітаційні заходи. Але шалений спротив містян на мирних акціях продемонстрував, що ні царська, ні сталінська, ні найновіша російська пропаганда не вплинули на херсонців.
Третя спроба з перейменуванням буде вдалою?
Після розвалу СРСР та впродовж кількох десятиліть незалежності України в Херсоні про перейменування вулиць не йшлося. А коли очільником міста став палкий фанат Потьомкіна – нинішній гауляйтер Сальдо, то в місті почалося нове відродження «імперськості». Повернули пам’ятник Потьомкіну, а у 2013 році змінили назву вулиці Карла Маркса на Потьомкінську.
Фото Вгору
У 2016 році була ще спроба перейменувати вулиці Херсона, але цей процес завершився знову поверненням деяким вулицям імперських назв. Чого тут дивуватися?! Тоді комісію з перейменувань очолював нинішній колаборант Черевко. Так, наше місто отримало замість вулиці Комунарів Воронцовську, а вулиця Декабристів стала Преображенською.
З початком повномасштабного вторгнення Росії знову постало питання про зміну назв вулиць в Україні. У квітні 2023 року президент підписав закон про «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Після цього в Херсоні почала діяти комісія, яка нарахувала 135 назв вулиць, провулків та проспектів, що потребують негайної декомунізації та дерусифікації.
Пройшли навіть перші громадські обговорення, у яких узяли участь понад 2 тисячі жителів громади. Вони обрали нові назви Суворовському району та 17 вулицям, скверам, паркам та провулкам.
Згодом комісія обрала ще 25 міських топонімів для перейменування. Їх також планують представити жителям для громадського обговорення.
Однак процес проходить не так мирно, як хотілося б. Зараз тема перейменування викликає кипучі дискусії. Жителі міста розділилися на кілька «таборів». Одні хочуть увічнити пам’ять сучасних героїв, інші – не втратити «топонімічне обличчя» міста. У комісії складна задача – знайти баланс між різними думками.
Але головне – не повернутися до старого та не “наступити на ті ж самі граблі”. Бо упродовж усієї історії Херсона імперська чи радянська влада намагалися укорінити «руських» у свідомості жителів міста. При цьому вони забували, а може спеціально замовчували, про мультикультурність нашого краю, яке заселяли понад 100 років тому різні національності та етноси. Про них дивіться в минулому історичному ролику Медіаплатформи “Вгору”.
Під час повномасштабного вторгнення жителі міста довели, що Херсон – це Україна, що вони вже ніколи не повернуться до імперського періоду. Тому дуже важливо, щоб топоніміка міста позбулася нав’язаних нам чужинських назв, а терористи та любителі «руського міра» й імперського устрою не мали змоги надалі спекулювати на цій темі.
Єгор Сидорович, Вгору