У селі Посад-Покровське, яке розташоване на межі Миколаївської та Херсонської областей, після обстрілів росіянами не залишилося жодного вцілілого будинку. Ворожі прильоти не вщухали тут протягом восьми місяців і зруйнували, крім осель, школу та підприємства. Незважаючи на страшні руйнування, після того, як українські військові вигнали окупантів за Дніпро, місцеві жителі почали повертатися додому.
Що відбувалося у Посад-Покровському та як його жителі справляються з наслідками обстрілів, дізнався Центр журналістських розслідувань.
Жителям села пощастило не опинитися під окупацією: росіяни поспішали пройти по трасі до Миколаєва. Та після того, як колони росіян розбили під обласним центром та відігнали назад до Херсонщини, вони почали жорстоко обстрілювати ряд населених пунктів, в тому числі і Посад-Покровське.
“Перший приліт 16 березня потрапив в будинок моєму класному керівнику, - розповідає місцевий житель Валерій Чорний. - З четвертої дня і до дванадцятої ночі ми гасили пожежу, намагалися врятувати хоч якесь майно. На другий день близько п'ятої ранку окупанти нанесли авіаудар по нашій школі. Протягом всього того дня російська авіація бомбила наше село”.
Велика триповерхова школа повністю зруйнована - від даху не залишилося ані сліду, зовнішні стіни розтрощені та лежать купою цеглин. Поряд на подвір’ї видно вирви від ворожих обстрілів.
На жаль, є в селі і загиблі. Від обстрілів загинули двоє дітей, двоє пенсіонерів та чоловік. Кума Валерія Чорного разом з його друзями розстріляли росіяни біля Чорнобаївки.
Місцева жителька Валентина, розповідає, як разом з чоловіком пережила перші авіабомбардування
“Ми почули страшний рев літака, ніби якась атомна бомба розірвалася над нашим будинком. Чоловік крикнув “Тікай в гараж”, бо знав, що його блоки міцніші за хату. Так швидко я ще ніколи не бігала, - згадує 71-річна Валентина. - Після того обстрілу я лише заїкалася, а чоловік отримав сильну контузію. Зараз він вже краще почувається”.
Після перших днів обстрілів більшість людей почали виїжджати в безпечніші місця. Евакуйовуватись до Миколаєва автобусами допомагала влада, чимало хто виїжджав на своєму транспорті.
«Снаряди “Градів” всю ніч літали над хатою. Страшно стало за своє життя: худобу випустили, сіли в машину і поїхали. Чекав у Миколаєві, поки наші хлопці звільнять село, і відразу, як це сталося, повернувся додому. Трьох корів, за рахунок яких раніше жили, та іншу худобу по приїзду так і не знайшов. Багато що в дворі погоріло через обстріли, треба перебудовувати дах», - згадує місцевий житель Петро.
Місцеві показують свої зруйновані подвір’я: чимало будинків відновити вже неможливо. На вулицях понівечені снарядами й дерева та асфальт.
“Моя вулиця була така зелена і доглянута. Люди намагалися жити заможно, старанно працювали. Хто в полі працював, хто на підприємствах. А тут прийшли росіяни і наробили такої біди. Село зруйноване практично на 100%”, - розказує Валерій.
В Посад-Покровському досі не вдалося відновити електро- та газопостачання. Жителі обігрівають домівки дров’яними печами. Або ж гріються самі у саморобному “пункті незламності”, де встановлена буржуйка і генератор, від якого заряджають телефони, щоб тримати зв’язок з рідними. Тут п’ють чай та діляться новинами.
Магазини також поки не відновили роботу у селі, однак за словами місцевих, нарікати на нестачу продуктів їм не доводиться. Гуманітарну допомогу сюди привозять подекуди 3-4 рази на день, крім продуктів вони отримують одяг та взуття. Допомогу організовують і односельці, які тимчасово проживають в інших населених пунктах.
Зараз в Посад-Покровське повернулося вже більше 120 людей.
“Спочатку після того, як я повернулася сюди, було дуже важко, моя хата вже не підлягає відновленню. Все життя працювали, а залишилися ні з чим - просто під небом. Але з часом звикли, головне, що ми тут - що зможемо, те зробимо. Будівельники приїхали, будуть безкоштовно, де можливо, перекривати будинки плитами. Зараз ось роблять кухню, щоб жителям було де поїсти”, - каже місцева жителька Валентина.
Багато хто в Посад-Покровському не хоче кидати свої хай і зруйновані будинки: люди сподіваються, що в них будуть сили відновити те, на що вони працювали протягом життя.
“В моєму подвір’ї снаряд влучив у автомобіль - його рознесло в щепки, пошкоджений будинок. Відновити це власними силами дуже важко - треба великі кошти, - каже Валерій Чорний. - Але якщо в уряду з міжнародними партнерами буде якийсь план і нам допоможуть, ми все відбудуємо”.
Росіяни після себе лишили на півдні України не тільки руйнування, а й міни та інші небезпечні предмети. Окупанти мінували все навколо, наражаючи на небезпеку мирних жителів.