Довгий час у своєрідному антирейтингу рівня захворюваності на
туберкульоз Херсонщина залишалася незмінним лідером. Цього року область
вперше за 10 років опинилася на другій сходинці. Утім, незважаючи на
зменшення кількості пацієнтів, недуга стає куди небезпечнішою. Медикам
навіть доводиться констатувати її невиліковність.
Зокрема, під час обговорення виконання обласної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012—2016 роки головний позаштатний фтизіатр департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Галина Коваль зазначила: «Недуга уже набула таких розмахів, що ми говоримо про неефективне лікування, бо у окремих випадках трапляються невиліковні форми».
За словами медика, ситуація ускладнюється й тим, що деякі пацієнти ставляться до лікування вкрай несерйозно. Пов’язано це зі швидким зникненням симптомів туберкульозу, через що в інфікованого складається враження, буцімто він одужав і лікування більше не потребує. Утім, хвороба продовжує прогресувати.
— Кожен перерваний курс лікування — це новий рецидив з розширенням стійкості до протитуберкульозних препаратів, а їх спектр в Україні сьогодні не такий широкий — всього 17 позицій. І не завжди вони усі є в наявності, — застерігає Галина Коваль. — Коли людина декілька разів перервала лікування, то підібрати їй препарат, який би подолав недугу, стає практично неможливо. На жаль, таким пацієнтам ми уже нічим не можемо допомогти.
Головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру Володимир Бурятинський підтверджує слова колеги. «На сьогодні тільки у нашому закладі перебувають чотири сотні таких пацієнтів, ще 60 — у Новотроїцькій та Новозбур’ївській лікарні», — зазначає він.
Наразі медики також спостерігають сумну статистику серед осіб, у яких вперше виявили паличку Коха. Згідно з щоквартальним аналізом, серед них випадки мультирезистентного туберкульозу (стійкого до найпоширеніших протитуберкульозних препаратів) щоразу частішають.
Разом з тим, Галина Коваль констатує покращення показників лікування чутливого туберкульозу. «Епідеміологічна ситуація за останні 10 років значно покращилася, захворюваність знизилася вдвічі, смертність у 2,5 раза, а поширеність — утричі», — зазначає вона. Взагалі ж рівень ефективності лікування у порівнянні з 2012 роком зріс з 69 до 82%. Утім, за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я цей показник має становити не менше 85%.
Варто також зазначити, що хворі на туберкульоз люди часто мають ВІЛ-позитивний статус, а за словами Володимира Бурятинського, недуга пов’язана також із соціальним контекстом.
— 60% хворих — це безробітні особи працездатного віку, 12% —пенсіонери і 2—3% — діти та студенти. З лікарняними листами у диспансері лікується всього близько 10% пацієнтів, — зазначає він. — Відтак, існує потреба в соціальній підтримці таких осіб.
Головний лікар протитуберкульозної лікарні наголошує, що під час затвердження нової програми боротьби з туберкульозом необхідно забезпечити хворих якісним харчуванням та медикаментами для лікування супутніх захворювань. Мовляв, самі вони їх собі дозволити не можуть.
Крім того, подбати необхідно і про фінансування з обласного бюджету хірургічного методу лікування туберкульозу. За словами Володимира Бурятинського, одна операція коштуватиме від 8 до 12 тис. гривень.
— Зараз надії на міжнародні чи благодійні фонди покладати не варто, — наголошує головний протитуберкульозний лікар області. — Вони допомагають нам ще з 2004 року і свою місію практично виконали. Тепер держава та область мають забезпечувати подібні видатки.
Володимир Бурятинський також запевняє, що незабаром знайти кошти доведеться й на підтримку сучасної лабораторії, яка функціонує у структурі обласного тубдиспансеру.
Не відомо, чи почують слова фахівців чиновники, коли затверджуватимуть нову програму на наступні декілька років і чи виділять необхідну кількість грошей. Не додає оптимізму і той факт, що значна частина заходів, передбачених попередньою програмою, так і не була виконана, бо не вистачило коштів.
Ольга Ющенко, Новий День
