Звідки виникає одна з найскладніших хвороб людства — рак? Як побороти онкозахворювання, і чи можлива профілактика? На цю тему в ексклюзивному інтерв’ю ми спілкуємося з головним лікарем Херсонського обласного онкологічного диспансеру, заслуженим лікарем України Іриною Сокур.
— Ірино Володимирівно, пам’ятаємо, що новобудову онкодиспансеру ніяк не могли ввести в експлуатацію. Тож в закладі вже все добудували чи є плани на додаткові корпуси для онкологічного диспансеру?
— На щастя, всі лікувально-обстежувальні корпуси добудовані. От чого не вистачає, так це гаражів для службового транспорту. У початковому проекті такі приміщення були передбачені, та згодом кудись звідти зникли. Тому ми розробили новий проект і чекаємо фінансування.
— Яка ситуація з оснащенням? Я чула, що найкраще на Херсонщині діагностичне обладнання тепер у вашому закладі. Наскільки це відповідає дійсності?
— Так, воно у нас таки найкраще, але не повною мірою. Скажу чесно, нам не вистачає лікувального обладнання для променевої терапії, тому радіологічний корпус з 2009 року просто простоює. Задіяне всього одне крило будівлі, розташоване на першому поверсі. Там стоїть єдиний апарат, хоча корпус розрахований як мінімум на 8 апаратів. А тим часом променеву терапію наші пацієнти отримують в радіологічному копусі, який знаходиться за 2,5 кілометра від онкологічного диспансеру, на території лікарні Дніпровського району ім. Лучанського. Це дуже незручно. Перевозити ж старе обладнання до нового корпусу немає сенсу. Воно «помре» дорогою. У складі цього обладнання радіоактивний кобальт, тобто його неможливо розібрати і перевезти. Потрібні спеціальні інженери, які мають допуски, потім цей же кобальт має період напіврозпаду — 5,5 року. Якщо термін спливає, ефективність лікування падає до 50%. На сьогоднішній день існуючі джерела відпрацювали два періоди і активні відсотків на 23. Судіть самі, якщо раніше на опромінення однієї зони вистачало хвилини, то зараз це вже 4 хвилини. Помножте хоча б на 10 пацієнтів — і зрозумієте, скільки часу йде. А персонал… він же не залізний! Люди працюють у 3,5 зміни.
— Скільки ж коштів треба на нове оснащення?
— Слід завжди враховувати фактор інфляції, тому кошторис постійно змінюється. Приблизно це 200 мільйонів гривень. Сума велика. І ми пишемо заявки до Мінохорони здоров’я, Кабміну і народних депутатів. Поки що така сума у державному бюджеті не передбачена. Але маємо надію на інвестиційні проекти, тобто на співфінансування — кошти з приватних джерел та обласного бюджету. Та це ще не все: потребуємо ми і оснащення для діагностики та лікування ізотопами. Іншими словами, хворим, які перенесли операцію на щитовидній залозі, необхідно приймати радіоактивний йод, це до певних препаратів. Але у нас такої можливості поки немає. Потім діагностика метастазів кісток: коли радіоактивні речовини вводяться внутрішньовенно і спеціальний сканер визначає, де саме зосередилися відростки пухлини. Зараз ми змушені відправляти таких пацієнтів до Києва, Харкова, Львова, а могли б обстежити і лікувати у себе. Недостатньо й ендоскопічного обладнання. Те, що є в диспансері, вже застаріле і ламається.
— І все-таки давайте поближче до позитиву. А передове обладнання є у закладі?
— Так, і немало. Приміром, маємо суперсучасний апарат для внутрішньопорожнинного опромінення. Тобто терапію, можна сказати, ударну артилерію, пацієнт отримує не ззовні, а зсередини. Таких апаратів на всю Україну 3—4. А наші лікарі були серед перших фахівців, які освоїли таке обладнання.
— Знаю, Ви скромна людина, але ж досягнення у диспансеру є. Хотілося б більше про здобутки закладу почути.
— Почнемо з головного. Ми — єдиний спеціалізований заклад в області, який проводить комплексне, комбіноване лікування хворих на рак. І це лікування, навіть з тим оснащенням, яке маємо, в основному, відповідає стандартам, які існують в Україні. У нас витримуються середні терміни лікування, достатньо низький відсоток ускладнень під час оперативних втручань і післяопераційної летальності — це дуже важливо. Показники діяльності Херсонського обласного онкологічного диспансеру — одні з кращих в країні, бо тут працює команда висококласних фахівців. В диспансері здійснюються всі види відкритих (полосних) операцій. Шкода, не вистачає лапараскопічного обладнання, бо хотілося б надавати допомогу тій категорії пацієнтів, кому показані саме такі втручання.
— Знаю, нещодавно заклад прогримів на всю Україну з унікальною операцією з заміни стравоходу. Як це стало можливим?
— Ось дивіться, зазвичай під час операції робиться один розтин. Саме по собі хірургічне втручання на стравоході дуже складне, враховуючи розташування органу. Так от, у даному випадку пацієнту зробили 3 розрізи. Потім у буквальному сенсі викроїли новий стравохід, взявши матеріал з рідного шлунка й з’єднали орган із залишками старого стравоходу, який фактично знищила онкохвороба. І ще, щоб Ви розуміли, це не зовсім ті розрізи, після яких залишаються шрами, йдеться про невеличкі проколи. У пацієнта навіть больового синдрому як такого не було (а період після операції на грудній клітині, де купа нервових закінчень, дуже болісний, пацієнти як мінімум тиждень потребують постійного знеболення). Між іншим, у пацієнта тяжкий цукровий діабет, з інсулінозалежністю, і, чесно кажучи, через злоякісну пухлину, яка звузила прохід стравоходу, людина вже й харчуватися не могла, їжа не проходила. Тому така операція в буквальному сенсі врятувала чоловікові життя. Саме втручання, до речі, тривало менше двох годин і увійшло в історію, як перша в Україні операція з заміни стравоходу.
— Як зараз почувається цей чоловік?
— Чудово, нормально харчується, бо тепер без проблем ковтає їжу. Пацієнт йде на виписку з покращенням стану здоров’я, готується їхати додому в район.
— До речі, наскільки доступний обласний онкодиспансер людям із сіл, особливо віддалених від обласного центру?
— Ми приймаємо всіх пацієнтів, з якого куточку області вони б не були. Приблизно 30% хворих, які звертаються до диспансеру, це херсонці, решта — мешканці усіх без винятку районів.
— Як людині з села, котра має характерні скарги на здоров’я, до вас потрапити? Певно, необхідне направлення?
— Звісно, будь-яким пацієнтам бажане направлення з місцевих лікувальних закладів. Адже тільки лікар може визначити, куди необхідно звернутися хворому: в онко-, тубдиспансер чи іншу лікарню. Але, якщо чесно, буває, що пацієнти звертаються й без направлення, і ми їх також приймаємо, розуміючи, що головне в боротьбі з онкологією — час, а його не варто втрачати. Записатися на прийом можна просто по телефону, його легко знайти на сайті обласного онкологічного диспансеру, або ж просто приїхати, взяти талончик (працюємо з 7.30) і потрапити до фахівця в порядку живої черги.
— Який на Херсонщині стан справ з онкозахворюваннями?
— Я постійно аналізую статистику. Ось протягом останніх 13 років захворюваність зростала, хоч і не стрімко, але поступово. Та за 2 роки вона дещо зменшилася. Не факт, що це позитивна тенденція. Мені здається, через низку непростих, трагічних подій у країні люди просто стали менше йди до лікарень. Адже здебільшого думали, яким буде завтрашній день, а не про власне здоров’я. Не хочеться прогнозувати, та цілком можливо, що наступного року випливе нова картина захворюваності на рак, і вона може бути набагато складніша, ніж зараз.
— А фінансовий момент — брак коштів — хіба це не причина того, що люди не йдуть до лікарні?
— Звісно, почасти йдеться навіть не про діагностику і лікування, у хворого немає грошей навіть на квиток до Херсона. Хоча і це не істинна причина того, що людина не лікується. Бо, як часто буває, до лікарні не йдуть доти, доки можна терпіти, а от коли стає вже зовсім погано, згадують про медицину…
— Державні соціальні програми щодо діагностики та лікування онкозахворювань взагалі у нас існують?
— Є державна програма, за якою кожен регіон щороку має отримувати безкоштовні онкопрепарати. Для Херсонщини це ліків приблизно на 4 мільйони гривень. Але минулого року ми не отримали зовсім нічого. Причина? Міністерство охорони здоров’я не провело тендерні закупівлі цих препаратів. Ми отримали залишки ліків, які купувалися у 2014-му — і все. Тому й цього року пацієнти змушені лікуватися власним коштом.
— Які види онкозахворювань характерні для Херсонщини, і чим це зумовлено?
— На жаль, «коньок» Херсонщини — рак шкіри. Причина зрозуміла: південний регіон, залитий сонцем, яке так люблять громадяни, почасти занадто. Плюс у тому, що саме такі захворювання здебільшого рано діагностуються, бо досить очевидні, а отже, мають високі шанси на повне виліковування. На другому місці — рак легенів. Тут нічого не скажеш — шкода паління в дії. І якщо раніше на онкозахворювання дихальних шляхів здебільшого страждали чоловіки, то зараз досить часто виявляють у жінок, котрі не можуть жити без цигарок. Підступність хвороби у тому, що легені не болять і непоправні зміни в організмі виявляються вже на 3—4 стадії раку. І зрозуміло, що вже немає тих результатів лікування, яких хотілося б і медикам, і пацієнтам. На наступному місці — рак молочної залози. І якщо щороку ми виявляємо до 4 тисяч всіх злоякісних новоутворень, то в середньому 400 жінок треба рятувати від раку молочної залози. Причому скільки не говоримо про необхідність профілактичних мамографічних обстежень, проводимо спеціальні місячники, рівень захворюваності не знижується. Причина проста: жінки не дбають про власне здоров’я.
— А є статистика районів Херсонщини, де найбільше хворіють на рак?
— Звичайно, ми моніторимо ситуацію постійно. Найнеблагополучніший в цьому плані Каховський район. Потім — Нова Каховка і Херсон. До речі, це всеукраїнська тенденція. У містах більше хворіють на онкологію, ніж на селі. Думаю, це пов’язано з відсутністю здорового харчування (тут сільські мешканці, однозначно, мають перевагу), а ще стресами, ритмом життя.
— Прогрес у лікуванні онкозахворювань. Наскільки українська медицина робить кроки в цьому напрямі?
— Зараз є препарати, створені шляхом генної інженерії, які діють не просто на пухлину, а на рецептор у ній. Це дуже хороші ліки, ефективні для пацієнтів зі специфічним типом онкозахворювання. Так, вони досить дорогі, але ж нічого немає дорожчого за життя.
— Та що ж ви можете вдіяти, коли вже, приміром, четверта стадія хвороби?..
— На жаль, буває так, що й не можемо надати необхідну допомогу. Тому звертаємося до людей з єдиним проханням — не затягуйте!!! Якщо з’явилися перші ознаки схуднення, слабкості або пухлини, які видно зовні, звертайтеся, все одно це вийде дешевше, ніж коли хвороба набере загрозливих обертів.
— Чи можна повністю убезпечитися від захворювання на рак?
— Попереджувати хворобу, особливо якщо знаєте про спадковий фактор, варто завжди. Раджу щороку проходити обстеження організму і жити спокійно та якісно, з впевненістю, що з вами все добре. Читачам газети «Новий день» бажаю гарного здоров’я, а ще не боятися ламати стереотипи, що така хвороба, як рак — вирок. Повірте, це вже давно не так.
Марина Савченко, Новий День
Довідка. Херсонський обласний онкологічний диспансер був заснований 2 грудня 1947 року. Спочатку — у складі обласної клінічної лікарні і разом з тим існував як окремий заклад. Згодом диспансер перемістився у лікарню ім. О. та А. Тропіних м. Херсона. В 1960-х обласному онкодиспансеру віддали корпус на вул. Белінського. Там збудували триповерховий корпус стаціонару та поліклініку. З 2009 року обласний онкодиспансер знаходиться у нових корпусах у селищі Східному.