Що робить у Херсоні представник Президента в Криму?

Минулого літа в Херсоні розгорілися неабиякі пристрасті довкола Представництва Президента в Автономній Республіці Крим.

Нагадаємо читачам, що після анексії, а саме 16 травня 2014 року, було видано президентське розпорядження про відновлення діяльності Представництва в умовах тимчасової окупації півострова.

І було вирішено розмістити його в Херсоні.

Та, на жаль, належна робота Представництва так і не була налагоджена, надходили численні звернення про бездіяльність працівників цього органу – на чолі з керівником Наталією Попович.

Кримські та херсонські активісти вимагали її відставки, влаштували кількатижневий пікет у наметах під будівлею Представництва. І врешті решт указом Президента Попович було звільнено з цієї посади.

17 серпня Петро Порошенко призначив нового представника Президента. Ним став Борис Бабін – колишній співробітник Міністер-ства юстиції в правозахисній сфері, юрист, відомий експерт із міжнародного права.

Чи сталися якісь зміни в роботі Представництва за місяць, що минув після призначення нового керівника, і з якими реаліями сьогодні доводиться мати справу його співробітникам, «Гривна» поцікавилася в представника Президента в Криму Бориса Бабіна.

- Не можна казати, що Представництво не працювало, – зазначив на початку розмови Борис Володимирович. – Але про його діяльність не була повідомлена належним чином громадськість, і це викликало величезне обурення. Крім того, ця діяльність була певною мірою не скоординована. Представництву в 2016 році були надані спеціальні повноваження, які стосувалися й аналітики, й захисту внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та тих, хто залишався на окупованій території.

Представник Президента буде брати участь у робочій групі з підготовки змін до Конституції України. Важливим завданням є також захист прав людей, які по-страждали в результаті анексії Криму, й юридичний захист державних інтересів в окупованому Криму.

- Але Представництво не є офісом омбудсмена чи органом виконавчої влади, – наголосив Борис Бабін. – Самі по собі ми не надаємо якісь адміністративні послуги та не захищаємо права людини безпосередньо. Представництво контролює діяльність інших органів влади – це й було певною мірою втрачено через неналежну співпрацю з громадськістю та занадто повільний набір кадрів. У нас зараз кадровий голод, тож ось-ось оголосимо конкурс на вакансії.

Серед незручностей щодо координації дій є логістичні позиції. Наприклад, виконавчий орган влади щодо Криму – Міністерство з питань окупованих територій. Воно знаходиться в Києві та діє без спеціальних законодавчих актів про свою діяльність – тобто до кінця не визначено його функції.

А правоохоронні органи щодо Криму взагалі розпорошені: СБУ в АРК і Севастополі розташоване в Херсоні, Нацполіція – в Одесі, прокуратура – в Києві. А орган Фонду держмайна взагалі спільний у Крима та Херсона. Тож насамперед хочемо поступово звести весь спектр органів щодо Криму в Херсон, аби саме тут був центр координації їх діяльності й чиновникам не довелося зустрічатися десь між Києвом і Одесою, – поділився планами Борис Володимирович.

Вже створили міжвідомчу координаційну робочу групу, учасники якої щомісяця опрацьовуватимуть основні проблемні ситуації. Представництво посилює спілкування з громадськістю: запустили гарячу лінію та сторінки в соцмережах, двічі на місяць керівники проводять особистий прийом, повністю відкрили представництво для прийому громадян.

- Основні проблеми ми виявляємо через звернення, – пояснює Борис Бабин. – Зокрема основний пласт проблем полягає не стільки стосовно внутрішньо переміщених осіб, а саме щодо тих, хто проживає на окупованих територіях. Це, насамперед, визначення їх цивільного стану при тимчасовому виїзді на материк, паспортизація, вклади, навчання тощо.

Паспортизація кримчан нині є найбільшою проблемою, вважає представник Президента. Для відвідування материка люди звертаються до органів міграційної служби в Херсонській області, й для них це додаткове велике навантаження.

Комусь потрібно вклеїти фотографію, комусь – отримати свій перший паспорт, хтось утратив паспорт громадянина України або його вилучила окупаційна влада. Ця хвиля була постійною з початку анексії, а тепер ще й пожвавилася через видачу ID-карток і біометричних паспортів.

- Прагнення кримчан отримати паспорти нового зразка під час безвізу посилилося, тож є великий ажіотаж, – говорить Борис Володимирович. – І зловживання на цьому є чималі. На жаль, офіси, куди люди здають документи й де фотографуються, є осередками корупційних ризиків. Крім того, людина, яка приїздить із півострова, має обмежений час – і цим можна маніпулювати.

Вихід представник Президента бачить у відкритті додаткових сервісних центрів у Херсоні, Генічеську та, можливо, Каланчаку. Але є проблема: такі центри фінансуються з місцевих бюджетів, які неохоче виділяють кошти. Та за статистикою збір за обслуговування осіб при їх паспортизації надходить із органів Державної міграційної служби до місцевих бюджетів і обчислюється мільйонами гривень щорічно. А облаштування одного центру коштує близько мільйона.

Враховуючи постійний ажіотаж щодо послуг центрів, можна вважати, що такий вклад окупиться за рік-два, а потім стабільно приноситиме дохід тій же громаді, ще й зніме соціальну напруженість.

- Я впевнений, що мінімум півтора мільйона кримчан із задоволенням матимуть український паспорт, – говорить Борис Бабін. – Адже я знаю, що багато мешканців півострова усвідомлюють себе громадянами України. І якщо знатимуть, що можуть отримати паспорт та інші по-слуги без бійок у чергах під дверима, то й звертатимуться більше.

Друга проблема пов'язана з тим, що є додаткові умови для визначення особи. Крим був захоплений зненацька, серед іншого до рук окупантів потрапили бази паспортних столів і бланки паспортів: «Не секрет, що сьогодні росіяни користуються цим для фальсифікації, забезпечуючи свою агентуру цими документами, – пояснює Борис Володимирович. – Ми маємо тому, на жаль, контролювати тих кримчан, які намагаються отримати паспорт на материку. Та навіть тих, хто давно живе на материку, але свого часу паспорт отримував на півострові – адже там залишилися їх дані. Додаткові списки документів, які потрібно надати для ідентифікації особи, не окреслені чітко.

Тобто треба надати кілька документів: свідоцтво про шлюб, водійське посвідчення, диплом тощо – або хоч якийсь із них. І тут знову виникають ризики: з корисливою метою можна маніпулювати людьми, стверджуючи, що одного чи «саме цього» документу недостатньо для отримання паспорту. Тому ми ставимо умову: не можна відмовляти людині в прийомі мінімальної кількості документів. А сьогодні саме це є основною причиною конфліктів».

Крім того, впевнений представник Президента, не має бути дискримінації за політичними чи етнічними ознаками. В Криму, за його словами, дуже сильна пропаганда: мовляв, вас на материку ніхто не чекає. «Це гра ворогів на конфлікті інтересів, і ми не можемо її допустити, – впевнений Борис Бабін. – За офіційними даними, на материку є від 20 до 30 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з Криму. Цифра дуже змінюється щомісяця, але все одно враховує далеко не всіх людей. У Криму, на щастя, на відміну від Донбасу, немає гарячої фази конфлікту.

Тож, по-перше, не така велика кількість людей була змушена залишити власні домівки, фактично ВПО мають суто політичні причини переїзду.

По-друге, на окупованих територіях окупаційна влада видає кошти під виглядом пенсій, тому немає так званого пенсійного туризму, коли люди просто реєструються на материку, а проживають на півострові».

Найбільша кількість ВПО, за статистикою, проживають у Києві, велику частку таких осіб мають Львівська та Херсонська області. У Львів їхала перша хвиля кримчан, які не знали, де зупиниться агресія Росії, та тікали якнайдалі. До Херсона, навпаки, переїздили ті, кому було зручніше не їхати далеко.

Тут є цікавий нюанс: на Херсонщину значним чином не ПЕРЕїздять, а ПРИїздять. У гості до родичів, за адмінпослугами, просто зробити покупки. Тож фактично щомісяця на материку перебувають до 200 тисяч кримчан – це постійний човниковий процес, заявляє Борис Бабін. А щодо постійного проживання, то в Києві перебувають набагато більше кримчан, ніж на Львівщині та Херсонщині разом узятих.

Серед існуючих проблем у координації з Кримом є й по-в'язані з навчанням. По-перше, через побоювання навчатися на материку через російську пропаганду, а по-друге, через питання кар'єри, пояснив Борис Володимирович. Так, фахівці з російським дипломом зможуть працювати в Росії, скоріше за все, в Криму, а з українським – будь-де, але, скоріше за все, не в Криму. Крім того, з батьками, діти яких їдуть на материк подавати документи до ВНЗ, дуже тісно починають працювати спецслужби, запевнив представник Президента.

Тож такі побоювання деякою мірою гальмують отримання освіти на материку кримськими дітьми. І потенціал, який Україна сьогодні може надати учням із півострова, не весь задіяний: «Ми плануємо розповсюджувати в Криму інформацію про можливість отримати освіту на материку, – ділиться планами Борис Бабін, – щоб розуміли, що до чого, та не боялися приїздити.

І Херсонщина має шанс стати для кримчан освітнім хабом (центром, який об'єднує кілька осередків. – Прим. авт.), бо тут є конкурентоспроможні виші. Зокрема Морська академія, куди минулого року надходило з Криму близько 400 запитів на навчання – але взяли учнів лише на 20 бюджетних місць».

Крім того, нагадаємо, що для кримчан є освітні преференції в херсонських державному та аграрному університетах.

Як же саме Представництво може допомогти конкретним людям? «Якщо ми бачимо, що людині відмовляють у її правах, то впливаємо на відповідний орган, – пояснює Борис Бабін. – Якщо навіть закон не порушено, але можна зробити по-іншому, аби краще допомогти, – просимо допомогти. До мого приходу до Представництва зверталися по допомогу до 50 осіб на місяць, тепер за неповний місяць уже опрацювали майже 200 звернень. Це також дає реальну картину того, що відбувається: тобто якщо є щоденні скарги на міграційну службу або митницю, то впевнено кажемо, що там є проблеми.

А наша задача – зробити все, щоб громадяни України, які сьогодні мають статус ВПО або перебувають на окупованих територіях, мали належний соціальний захист і як мінімум не підлягали дискримі-нації. В нас є контакти й з роботодавцями, й із соціальними службами, й із благодійними структурами, тож ми можемо скоординувати людину туди, де вона отримає конкретну допомогу».

І все ж важливішою для Представництва є не стільки допомога конкретній людині, скільки вирішення більш загальних питань. Наприклад, болюче питання – пункт перетину адмінкордону «Каланчак»: «По-перше, є загальнодержавницький підхід, що цей КПВВ необхідно облаштувати. Але з 2014 року на його облаштування є бюджетне фінансування – і нам здається, що нинішній стан КПВВ не відповідає обсягам тих коштів, які виділялися, – говорить Борис Володимирович. – По-друге, є проекти переобладнання цього пункту – потужні, на сотні мільйонів гривень. Навіщо? Капітальні комплекси з автостанціями в тому місці нам не потрібні, особливо коли я знаю, як виглядає автостанція в самому пгт Каланчак.

Залишаючи для місцевих мешканців первинні умови, робити зразково-показовий палац – для кого? Досить, на мій погляд, зупинки, обладнаної захисним навісом від негоди з лавками, касами, де можна придбати квиток. Звісно, нормальне асфальтне покриття та необхідні санітарні умови для працівників і пасажирів, медик і співробітники спецслужб.

Не чекаючи мільйонів, уже можна робити практичні речі: освітлення, асфальт, камери спостереження тощо. Тісно пов'язане з цим майбутнє закриття КПВВ «Чаплинка». Цей пункт пропуску робили спеціально для вантажних перевезень, а тепер цього транспорту там немає. Тож навіщо тримати там людей? На «Каланчаку» щомісяця проходять 140 тисяч людей, а якщо там зробити належні умови, то ще 40 тисяч «чаплинських» перетиначів адмінкордону пункт легко прийме. Головне, щоб там було прозоро, безкорупційно, люди не страждали».