До планових президентських виборів лишається трішки більше року, а соціологи уже взялися міряти електоральні настрої.
І одне з питань, яке незмінно фігурує у передвиборчих соцопитуваннях, —
наскільки великими можливі фальсифікації і як самі громадяни ставляться
до цього.
Зокрема — чи готові вони продавати на виборах свої голоси і за яку ціну?
Як свідчить останнє опитування, проведене нещодавно Київським
міжнародним інститутом соціології на замовлення газети «Дзеркало тижня»,
15,6% опитаних громадян України ще задовго до виборів уже теоретично
готові обміняти свій голос на фінансове заохочення.
Причому 2,6% відповіли категоричним «так», 7,1% — ухилилися від
відповіді й сказали, що «залежно від обставин», а 5,9% — виправдали свою
поведінку тим, що «а яка різниця, всі вони там однакові».
При цьому, у 14,8% виявилися знайомі, помічені в небезкорисливому
голосуванні. Ще 5,1% людей вагалися з відповіддю. «Навіть коли
припустити, що всі опитані були максимально чесними, у країні щонайменше
15%—16% громадян готові розмінювати майбутнє на банкноти. Цифра не
катастрофічна, проте досить сумна», — констатує автор видання.?
Основних причин, на якi вказують експерти, коментуючи ці тенденції, є
дві: низький рівень доходів і звичайна лінь, зневіра в тому, що можна
чогось досягти законним шляхом.
Мовляв, простіше дати лікарю в кишеню, ніж намагатися притягнути його
до відповідальності за халатність («Все одно нічого нікому не докажеш»),
простіше домовитися з кумом і влаштуватися на престижну роботу, ніж іти
на конкурс, простіше за гроші купити курсову, ніж самому паритися за
конспектами.
«Згідно з даними опитування, 5% українців дають хабара часто; 37%
обрали варіант відповіді «іноді»; 53% заявили, що ніколи цього не
робили; і ще 5% вагалися кваліфікувати свої дії. За великим рахунком,
щирість у відповіді на запитання «Чи доводилося вам давати хабара?» уже
не принципова.
«Подяка» вчителям, лікарям, дрібним чиновникам стала мастилом у
соціальному механізмі, і переважна більшість не визначає її як
корупцію», — зазначають журналісти видання.
Утім ці дві тенденції — бідність і соціальна пасивність —
взаємопов’язані, вважає голова правління Центру громадських ініціатив
Віталій Загайний.
«Нинішня політична еліта свідомо тримає нас на мінімальному рівні
виживання, щоб мати в руках зручні інструменти впливу на вибори. Бо чим
бідніша людина, тим легше її можна купити. Водночас люди, які продають
свій голос на виборах, навіть не усвідомлюють, як дешево їх купують і
які навари після цього матиме той політик, який прийшов до влади за
гроші. Виходить замкнене коло: голосуючи за гроші за нечесних політиків,
ми прирікаємо себе на те, що нас і далі триматимуть у «голодному тілі»,
щоб потім знову легше було купити.
Це треба пояснювати людям, що без їхньої активності, без зміни їхньої
позиції зміни в країні не настануть. Це тривала кампанія, але вона має
дати результати. І для цих змін потрібна навіть не більшість, а критична
маса активних людей — 10-15%. Інакше так і житимемо за принципом, що
дурні, бо бідні, а бідні, бо дурні», — поділився він з «УМ» своїми
думками.
З наближенням виборів різні тенденції можуть змінюватися, але лише в тому випадку, якщо зміни відчуватимуться в самій країні.
А це залежатиме як від політиків, так і від громадських лідерів та активності громадських організацій.
«Мало кого турбує, що брати гроші за хрестик у виборчому бюлетені — це
злочин iз точки зору закону, бо раз кандидати дають i не бояться
покарання, то це начебто нормальна практика. Громадяни звикли, що перед
виборами кандидати витрачають шалені гроші, і вже навіть не очікують,
коли вони стають депутатами, на увагу з їхнього боку, на виконання
обіцянок. Потрібне впровадження освітніх проектів серед широкого загалу,
співпраця з громадськими організаціями, щоб у людей було почуття
відповідальності за вибір», — переконаний екс-депутат Верховної Ради
Андрій Путілов.
Нині ж, як свідчать результати того ж опитування КМІС, майже 90%
населення не бачить потреби в громадянській активності або навіть не
розуміє, про що йдеться.
Ще одним запобіжним засобом проти фальсифікацій на виборах можуть стати
жорсткішi покарання як за спроби підкупу, так і за погодження на
нечесне волевиявлення.
Утім поки що навіть за очевидними фактами підтасувань, коли голови
комісій зникали з печатками чи по кілька тижнів перераховували бюлетені,
практично ніхто не був притягнений до відповідальності.
Що вже казати за кілька сотень гривень за галочку в потрібному місці?
Свого часу керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов
запропонував іще один кардинальний метод боротьби з підкупом виборців —
легалізувати продаж голосів, викуповуючи їх «на користь держави».
Ця норма, на його думку, мала би працювати приблизно так: людина, яка
не бажає голосувати, приходить на вибори — її?реєструють, вона втрачає
право голосу, але отримує конверт iз грошима.
Тобто в тих виборах вона вже «не грає» офіційно, через що ніхто інший цим голосом не скористається.
«У нас є певна категорія населення, яка продає власний голос.?І
будь-які апеляції до моралі, релігії в українських умовах не працюють. А
от грошовий стимул спрацює завжди. Тому в нас потрібно ввести процедуру
продажу власного голосу державі. А чому ні? Є теоретики права, які
кажуть так: якщо правопорушення має масовий характер, то йому треба
надати силу закону», — пояснював він у коментарі виданню «Вголос».
Щоправда, на думку Золотарьова, голос такого виборця може офіційно
вартувати гривень 400, а покривати ці видатки мав би бюджет. І тут
виникає проблема.
Бо більшість із тих, хто не проти заробити на виборах, починають торгуватися від суми в 500 грн.
Але певний прогрес таки є. Як свідчили дані соціологічного опитування
фонду «Демократичні ініціативи», у 2010 році сумарна кількість людей,
які за тих чи інших умов були готові продати свої голоси, наближалася до
20%.
Водночас, за результатами опитування КМІС, 79,4% громадян України за
жодних обставин не голосуватимуть за гроші. Єдине питання, яке лишається
відкритим, — чи прийдуть вони на вибори? Бо ті, хто чекає виборів, щоб
заробити, прийдуть обов’язково.
А тим часом пошуковик Google при запиті «продати голос» одразу видає
варіанти «як продати свій голос на виборах?» і «де продати свій голос на
виборах?». Народ цікавиться.