Під пильним оком
громадськості та представників ЗМІ парафіяни церкви Віри, Надії, Любові
та матері їх Софії отримали першу перемогу. Містобудівна рада погодила
документацію на початок зведення культової споруди на Привокзальній
площі.
Впродовж майже десятиліття парафіяни тіснились у невеличкій капличці, яка у свята й вихідні не могла всіх вмістити. Доводилось проводити два богослужіння – о 8 та 11 годині. Усі ці роки настоятель й община ходили владними коридорами – поки оформлювали один пакет документів, проходив якийсь час і термін погодження спливав, доводилось йти тим самим колом.
„На містобудівній раді нарешті винесене перше глобальне рішення, яке просунуло нас на крок до будівництва храму. Я дуже вдячний тим архітекторам, котрі розуміють, що проблема стосувалась не якихось місць для паркування, а самої церкви. Хоча чому, я не розумію”, – прокоментував «Українському Півдню» настоятель храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії священик Ігор Семенихін.
Щоб приступити до будівництва, общині довелось оплатити власним коштом розробку детального плану території Привокзальної площі. Десятки тисяч гривень вже витрачені, але детальний план не досконалий. У архітекторів є претензії до документу, хоча вони самі розуміють, що територія обмежена і розширити її неможливо.
„Детальний план має недоліки, потрібно якось вирішувати транспорту схему. Але ситуація патова, оскільки немає за рахунок чого її розширювати. Можливо, треба прибирати якісь тимчасові споруди. Але щодо самого храму, то я вважаю, що це гарне місце. Тим більше, споруда не така вже й велика, щоб „перебити” містобудівну вісь самого залізничного вокзалу й проспекту Ушакова. Те, що така ситуація склалась із затвердженням документів, то тут є, на жаль, політична складова. Я не політик, але бачу несприйняття деякими представниками міськвиконкому київської церкви”, – такої думки дотримується архітектор, член містобудівної ради Олександр Степаненко.
На затвердження детального плану Привокзальної площі парафіяни чекали 10 місяців. І навіть 27 березня його б могли не затвердити. Та самі херсонці – парафіяни вирішили прийти на засідання містобудівної ради і довести, що храм потрібен більше, аніж черговий магазин чи місце для паркування.
