Кавуни є серед агробрендів Херсонщини – однозначно! Зернові – однозначно! Полуниця – однозначно! Помідори – однозначно!... А виноград?
В останній час активізувалось обговорення проблеми: як порятувати ліси Херсонщини? Науковці Херсонщини б'ють на сполох: якщо не зупинити вирубку лісів, то вже в найближчі роки на наш край насунеться екологічна катастрофа...
За офіційними свідченнями, проблема ускладнюється тим, що 2015 року лісгоспи фактично позбавлені державного фінансування і переведені на самоокупність. До того ж, згідно з чинними нормативними документами, в лісах Херсонщини заборонені рубки головного користування (тобто промислові).
Доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету Олександр Ходосовцев висунув цікаву ідею: в області слід створити Регіональний парк, куди мали б увійти ліси та лісосмуги...
А може до територій, зайнятих лісами, застосувати не лише лісівничо-екологічний, а й комплексний, підприємницький підхід, з перспективою набуття, з часом, пустельними територіями високої рентабельності, самоокупності? Тим більше, що в області подібний досвід вже набуто...
Згадаймо: свого часу на Херсонщині діяла Нижньодніпровська науково-дослідна станція заліснення пісків та виноградарства на пісках Українського НДІ лісового господарства та агролісомеліорації.
На жаль, нині підзабуті наукові ідеї директора (1956-1971 рр.) цієї станції, видатного вченого, з 1973 р. – академіка ВАСГНІЛ, Володимира Виноградова та його колег, що дозволило здійснити масивні лісові насадження на Нижньодніпровських пісках, що чергувались із садами та виноградниками.
Все це ґрунтувалось на історичному досвіді, адже у боротьбі з сипучими пісками півдня, окрім лісів, значну роль протягом майже століття відігравали сади та виноградники.
На жаль, 1993 року профіль станції змінено: спадкоємцем її став Степовий філіал УкрНДІЛГА, основними напрямами наукової діяльності якого є розробка способів і технологій проведення рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, заходів із охорони й захисту лісів, моніторинг лісових екосистем тощо.
Видається, що переважно лісівничий профіль названої наукової установи є неоптимальним. Переконаний, що наука мала б працювати над розробкою рекомендацій щодо комплексного, лісівничо-аграрного використання Нижньодніпровських пісків.
Нижньодніпровські піщані масиви, а вони на сьогодні займають площу понад 170 тисяч га (!), дуже перспективні саме для вирощування винограду. Піски мають надзвичайно цінну особливість: на них, завдяки природному тепловому режимові, на добру декаду раніше звичайного можна отримувати врожаї високої товарної якості.
Плоди, вирощені на пісках, більш цукристі, їх забарвлення насиченіше. Дуже важливо: такий виноград екологічно чистіший, адже вимагає менше хімобробок (на пісках не розвивається філоксера – головний шкідник винограду).
Все це свідчить, що Нижньодніпровські піски - це потенційна «Українська Шампань»!
Можливо, варто на державному рівні розв'язати питання про набуття Степовим філіалом, окрім лісівничого, виразного виноградарсько-садівничого профілю?.. Вважаю, що ця проблема заслуговує серйозної проробки як на обласному, так і на всеукраїнському рівнях.
Солодке руно херсонської пустелі, при хазяйському підході, може стати ще й золотим й органічно вписатися в аграрно-рекреаційну модель нашого краю.
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
P.S. Наведена вище таблиця аргументовано підтверджує високурентабельність, фактично позаконкурентність столового винограду (це стосується також і технічних сортів) на фоні інших популярних аграрних культур.