10 серпня за ініціативою Каховського історичного музею та організаційної підтримки відділу у справах молоді та спорту відбулась ІІІ пошукова експедиція «У пошуках місця загибелі командарма Хоменка». Місце експедиції — Горностаївський район та Великолепетиський райони (смт. Горностаївка, с. Князь-Григорівка, колишній хутір Соломки). Саме в цьому районі 6 листопада 1943 року трагічно загинули командувач 44-ї армії (її 417 ст. дивізія визволила 2 листопада 1943 року Каховку) генерал-лейтенант Василь Хоменко та командувач артилерією 44-ї армії генерал-майор Сергій Бобков. Місце їх поховання — м. Мелітополь.
У складі пошуковців 11 чоловік. Керівник — начальник відділу у справах молоді та спорту Каховської міської ради Віктор Зубков, заступник керівника — головний спеціаліст відділу організаційно-кадрової роботи, інформаційної політики та взаємодії з громадськістю Владислава Базилевич, практиканти відділів міської ради 2015-1016 років Влада Андрющенко, Єлизавета Ячменьова, Анастасія Дедюх, власний кореспондент газети «Новий день» Олег Батурін, кореспондент газети «Каховские новости» Олег Терещенко, генерал козацтва з Нової Каховки Юрій Властов. У Горностаївці до експедиції приєднались директор краєзнавчого музею та музею народної творчості Олена Ташкінова, а в с. Князь-Григорівка донька Акопа Адамяна — Подолян Валентина Акопівна та його правнучка Наіра Подолян.
Спочатку члени експедиції відвідали Горностаївку, де їх щиро зустріли Олена Ташкінова та начальник відділу культури, молоді та спорту Тамара Матецька. Олена Миколаївна провела чудову екскурсію по Горностаївці. Для членів делегації Горностаївка відкрилася з іншої нової, невідомої і дуже цікавої сторони. Олена Миколаївна продемонструвала гостям музей народної творчості або як його кличуть у народі «Світлиця баби Даші», бо майже всі речі, на яких є вишитий візерунок, зробила власноруч Куліш Дар’я Терентівна (у селі її визнали найкращою вишивальницею). Багато пам’ятних знаків Горностаївки пов’язані з періодом Другої світової війни та участі у боротьбі з фашизмом односельців. Історії про війну та окупацію, які розповідала Олена Миколаївна, ладні були зворушити навіть кам’яні серця: про підпільників-односельців, які були викриті та зазнали страшної смерті, а вже після звільнення населеного пункту були з шаною перепоховані в центрі села; про прикордонників, які потрапили у засідку та загинули; про льотчиків, чиї імена досі невідомі та свою родину, яка пережила страшні часи окупації. Приємно те, що усі пам’ятники доглянуті. Далі члени експедиції вирушили в гості до Валентини Прокопівни П’ятигорець, яка проживає у будинку загиблого керівника підпільної організації селища в 1941-1943 роках — Василя Григоровича Ходоса та доглядає за пам’ятним знаком. Після делегація відправилась на скіфський курган або старе кладовище, де розташоване братське поховання прикордонників. У Горностаївці розумієш, що люди шанують пам’ять про своїх героїчних односельців. А ще із задоволенням та любов’ю шукають сторінки свої історії за часів козацтва, є в них і козацька світлиця. У будівлі поч. ХХ сторіччя, майже в центрі міста, експонуються картини місцевих художників та можна побачити цікаві старовинні речі.
Наступна зупинка — основна мета — балка Кам’янка, що знаходиться у верхів’ях балки Вербової. Саме тут біля старої лісопосадки, недалеко від скіфського кургану «Горіла могила» експедиція і визначила приблизне місце загибелі генералів Хоменка і Бобкова. Олена Миколаївна розповіла детально про смерть генералів, яку, в свою чергу, їй розповів її вітчим, що був свідком допитів учасників трагічної події 6 листопада 1943 року.
Перед тим, як їхати на курган Адамяна, делегації випала нагода познайомитися з донькою старшого лейтенанта Акопа Адамяна, могила якого знаходиться в степу на кургані, що названий його ім’ям (він загинув тут 26 листопада 1943 року),- Валентиною Акопівною. «Тато загинув 26 листопада 1943-го, а я народилася через кілька днів, 30-го. За місяць до мого народження він відправив маму до Вірменії: тут йшли жорстокі бої, а вона була на 8 місяці вагітності. Вже після смерті батька до матері надійшов від нього останній лист: «Ми можемо зустрітися з тобою, моя кохана, — писав батько, — а може, й ні. Це війна. Але знай: якщо народиться дівчинка, назви її Валею. Якщо син — Вальтером». Мама на той час вже встигла мене назвати Генрієттою, але після отримання листа змінила ім’я на те, про яке просив мій тато», — згадує Валентина Адамян. Разом з нею та її онукою Наірою члени експедиції вирішили відвідати «висоту Адамяна». Та дістатися до могили батька Валентина не змогла: до могили героя немає жодної дороги або стежки — все переоране сільгоспвиробниками. Навіть цілком здоровій людині непросто пройти по переораному полю, то ж за неї квіти на могилу поклала правнука Акопа — Наіра. Це дивує ще більше тому, що мешканці сусідніх сіл під час відзначення 8 та 9 травня завжди приїжджають саме сюди. Про побачене члени експедиції говорили голові Князь-Григорівській сільській раді. Як з’ясувалося, весь парадокс ситуації полягає в тому, що здаючи у довготривалу оренду ці землі, чиновники не потурбувалися про те, щоб передбачити обов’язковий доступ до висоти (хоча б грунової дороги). То ж тепер доводиться щороку просити землеорендарів залишати принаймні на 9 травня невеличкий проїзд. Виникає відчуття, що поки за цю справу не візьмуться місцеві громадські активісти, мешканцям чотирьох навколишніх сіл так і доведеться ходити до пам’ятника приблизно 1 км. по ріллю.
Відвідала делегація і Меморіальний комплекс на місці колишнього хутора Соломки (хутір зник в кінці 50-х років), де поховано багато солдат, які загинули під час боїв на Нікопольському плацдармі в листопаді 1943 — в лютому 1944 роках. Саме на цьому місці знаходиться найбільше братське поховання часів війни на Херсонщині. Історики називають цифри від 3,5 до 10 тисяч. Багато загиблих були поховані в цивільній одежі: їм не встигли видати не тільки військову форму, а навіть і зброю. Більшість їх була призвана до лав Радянської армії польовими військкоматами з тільки-но визволеної території. Саме тут всі чотири села Червоноблагодатівської сільської ради щорічно відзначають 9 травня — День Перемоги.
У селі Князь-Григорівка є вулиця
генерала Бобкова, і як приємно, що відповідно до Закону України «Про
засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського)
тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»
та згідно з розпорядженням міського голови від 19.02.2016 № 39-р «Про
перейменування вулиць, провулків та площ міста Каховки» в нашому місті
з’явилась вулиця імені генерала Хоменка (колишня вул. Орджонікідзе).
ІІІ експедиція «У пошуках місця загибелі командарма Хоменка» завершилась, але є вже плани на IV експедицію в 2017 році.
Фотографії Єлизавети Ячменьової.