Та не тільки у наше місто … в Україні стартує проект «Жива пам'ять». Французький фотограф із українським корінням та волонтер рушили містами країни аби відзняти родини загиблих в АТО воїнів.
Більше десяти днів французький фотомитець, представник української діаспори, Юрій Білак та ініціатор проекту, волонтер Мар’ян Присяжнюк подорожуватимуть 14 українськими містами, серед яких Київ, Львів, Харків, Запоріжжя, Кіровоград, Маріуполь, Дніпропетровськ … не винятком став і Херсон, який наразі є граничним обласним центром із окупованим Кримом. Планують виставлятись й на європейському рівні, адже проблема викривленої поінформованості та пропаганди залишається у Європі актуальною.«Із нашим проектом важливо було б вийти у публічний простір: можливо це будуть якісь біл-борди, плакати чи інша візуалізація, але щоб людина цього не могла просто не помітити. Ми хочемо достукати то тих, хто просто не помічає війни і показати, що на сході загинули красиві та розумні українці», – пояснює Мар’ян. За словами активіста, фінансово дуже допомагає наша діаспора у світі.
Отож журналісти завітали на зустріч із небайдужими активістами та власне тепер можемо розповісти більш детально про таку благородну ініціативу небайдужих українців.
Мета проекту «Жива пам'ять» – продемонструвати те, наскільки мужніми є наші воїни та яким нестерпним є горе окремих родин від втрати своїх героїв. Смерть бійця, на думку Мар’яна та Юрія, не можна вважати втратою якоїсь певної сім’ї, це втрата усього українського народу. І про це варто говорити, а найкращим методом «сказати» та «нагадати» стає мистецтво, у цьому випадку – фотографії родини після втрати близької людини.
Активісти запропонували сім’ям обрати найбільш особливе фото з бійцем. І після відзняти аналогічне, але вже без героя. Юрій Білак вважає, що саме так можна передати нестерпність болю від втрати сина, батька, чоловіки чи друга. Саме відсутність бійця на фото й має показати моторошність від усього того, що відбувається на сході України, нагадати мирному населенню, що про героїв варто пам’ятати та бути вдячними за відвагу, що коштувала їм життя.
Мар’ян розповідає, що як волонтер подорожував містами України, і бачив мирні населені пункти, але в усіх відчутні наслідки війни. Це меморіали пам’яті, вулиці названі прізвищами загиблих воїнів. «Але разом із тим є люди, які помічають це, але й є ті, хто цього не бачить. І така ситуація наштовхнула мене на рефлексію, що і той, хто йде на війну – йде туди із різною мотивацією. Хтось іде з думками про країну, хтось іде захищати свій дім та родину або ж місто. Вони, родом із Заходу чи Півдня, йшли воювати на Донбас. І для нас важливо показати, що є загиблі з тих міст, де війни не має, цим жахіттям там навіть й не пахне, тече нормальне життя. І зараз сумно від того, що щоденні втрати перетворюються на статистику. Цим проектом ми хочемо показати, що війна зачепила не тільки Донбас чи окупований Крим, але й усю географію України», – розповідає волонтер.
Майже в один голос Юрій та Мар’я говорять про те, що гинуть хлопці та дівчата з усієї України та це є невимовною тугою. «Куля чи осколок, яка влучає у бійця забирає не лише його життя, але й забирає величезну частину життя у друзів, близьких та родичів», – пояснює Мар’ян.
Наше суспільство назагал байдуже до війни. Юрій розповідає: «Війна міняє людину. Я неодноразово був на Майдані та у зоні АТО, я бачив війну на власні очі. Більше того, війна зачепила й мою родину. Мій батько був у Козацькому курені та воював проти червоної армії. А тому наразі ми повинні культивувати пам'ять про тих людей, які віддали життя за наш спокій та щоб у Львові, Києві, Херсоні чи, наприклад, Чернівцях ми мали мирне небо над головою…».
Додамо, що після того, як увесь матеріал буде знято, фотомитець вирушить у Францію, де й буде займатись обробкою та підготовкою світлин для майбутніх виставок. На думку Юрія, такі виставки стануть дуже хорошим нагадуванням про те, що ми просто не можемо цієї війни не помічати.
«Ми не нападали, ми просто захищаємось… і коли ворог наступає на нашу землю, то абсолютно цивільні люди взяли зброю до рук та пішли воювати. Цим проектом хочемо показати, що гинуть не лише військові, навчені, а гинуть ті, хто були лікарями, вікіпедистами, фотографами, вчителями тощо. Люди, які загинули, були цінними для нашого суспільства. Ці люди нікому не бажали зла і якби не війна, то вони б і далі займалися звичною для них справою. Людина гине і за нею залишаються мрії, якісь нездійснені справи чи невиконані обіцянки, залишаються діти, дружини, батьки», – говорять активісти.
За словами Мар’яна назва проекту символічна – «Жива пам'ять», адже поки наші загиблі герої залишаються у нашій пам’яті, вони живі. Подробиці про проект можна знайти на Facebook сторінці «Memory Alive – Жива Пам'ять».
Юлія Соломахіна, Херсонские вести
