У 2014 році після подій Майдану з’явилася повальна мода на все українське – вишиванки та синьо-жовті прапори майоріли то тут, то там як головна ознака прояви патріотизму.
У дні державних свят важко було знайти хоч одну машину, на якій не розвивалася би стрічка в кольорах прапора, прив’язана до дзеркала або антени. Молодь носила ці стрічки на сумках і рюкзаках. Напади різкої «любові до рідної держави» траплялися навіть у тих, хто жодного разу до того в цій «любові» помічений не був, – гламурні дівчата робили манікюр синьо-жовтих кольорів і гордо виставляли фото в соцмережі. Тільки ледачий у той час не прикрашав себе патріотичною атрибутикою. А скільки людей тоді встановили на свої дахи державні прапори й малювали їх на своїх парканах – і не порахувати!
Синьо-жовтих прикладів псевдопатріотизму вистачає й у 2019-му. Люди все ще малюють прапор України на будинках – із вікон нашої редакції добре видно один із таких (на фото вгорі). І питається, навіщо, що ти хочеш цим довести? Як любиш Україну? Молодець, люби. Але навіщо підставляти державний прапор під всякі непотрібні написи? Адже там обов’язково з’являться якісь каракулі (добре б каракулі, а не реклама наркотиків) – це ж тільки питання часу. Сприяння нарузі над державним символом не особливо схоже на прояв патріотизму.
Або ось, наприклад, пофарбований у національні кольори паркан біля сумнозвісного недобудованого басейну на вулиці Київській. І поруч – каналізаційний люк, накритий уламками цього паркану, тому що кришку хтось украв, а замінити нічим. Виглядає як демонстрація сумнівних «досягнень» нашої держави.
Але паркан і стіни – це ще нічого в порівнянні з синьо-жовтими сміттєвими баками! Так, буває й таке. Давайте не будемо опускатися до таких дурниць, адже є багато різних способів проявити патріотизм. І не обов’язково для цього фарбувати все навколо без розбору в синьо-жовті кольори.
