Велику тривогу серед освітянської громадськості викликав проект
«Галузевої концепції реформування педагогічної освіти», розроблений
Міністерством освіти і науки України. Проект йде врозріз з
напрацьованими на сьогодні правилами підготовки вчителів і суттєво
понижує вимоги до їхнього професійного рівня та кваліфікації, зокрема, у
сфері дошкільної та початкової освіти. Мінімальні вимоги до рівня
освіти вихователів дошкільних навчальних закладів та вчителів початкової
освіти встановлюються на «освітньо-кваліфікаційному» рівні молодшого
бакалавра та/або молодшого спеціаліста.Слід врахувати, що навіть використання терміну «освітньо-кваліфікаційний рівень» не зовсім коректне і не відповідає Закону України «Про вищу освіту» (де використовується термін «рівень вищої освіти»), а також не відповідає Національній Рамці кваліфікацій України (використовується термін «кваліфікаційний рівень»).
Не можна погодитись з тим, що для рівня «Початкова освіта», передбачено освіту учителя лише на початковому рівні (короткий цикл) вищої освіти. Відповідно до cтатті 5 чинного Закону України «Про вищу освіту», початковий рівень вищої освіти відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає «здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності».
На практиці вчитель, який здійснює професійну діяльність на рівні «Початкова освіта», виконує не лише «типові завдання». У його професійній діяльності постійно виникають нестандартні, нетипові, проблемні завдання, пов’язані із навчанням, розвитком та вихованням молодших школярів. Такі завдання вимагають здатності ефективно діяти у проблемних ситуаціях. Тому не можна встановлювати мінімальний рівень освіти вчителя початкової школи як «початковий рівень вищої освіти». До того ж слід врахувати, що сьогодні перед вчителями шкіл стоятиме завдання якісного впровадження інклюзивної освіти та навчання дітей з особливими потребами, тому рівень освіти таких педагогів жодним чином не має понижуватися.
Набагато доцільнішим є встановлення для цього рівня освіти вимог до вчителя мати освіту хоча б на рівні бакалавра. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (ст.5), перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю. Цей рівень вищої освіти більшою мірою відповідає вимогам професійної діяльності вчителя початкової школи.
Вчитель початкової школи формує в учнів компетентності із восьми освітніх галузей (більшість з них є ключовими компетентностями, визначеними Радою Європи). А одержання вчителем освітньо-професійного ступеня «молодший бакалавр» присуджується здобувачеві вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання програми, обсяг якої становить всього лиш 90-120 кредитів ЄКТС. Якісно підготувати такого вчителя за короткий цикл вищої освіти неможливо.
Навчати дітей, починаючи з першого ступеня освіти, повинні фахівці з вищою освітою – бакалаври та магістри, як це відображено в діючій Галузевій концепції розвитку неперервної педагогічної освіти (Наказ МОН України № 1176 від 14.08.2013). Тому треба передбачити для вчителя, що здійснює свою професійну діяльність на рівні початкової освіти, можливість одержання першого (бакалаврського) рівня та другого (магістерського) рівня вищої освіти з відповідною різницею в оплаті праці.
Слід розуміти, що освічене суспільство потребує високоосвіченого вчителя. Тільки вища освіта може забезпечити підготовку педагога такого рівня. Звичайно, педагогічні училища і коледжі також випускають хороших і добре вмотивованих фахівців, але рівень кваліфікації останніх все ж таки недостатній для здійснення педагогічних функцій в школах. Практичний досвід показує, що випускники педагогічних коледжів та училищ зазвичай спроможні лише правильно написати і відтворити конспект уроку. Для творчої педагогічної діяльності цього замало. Тому вони потребують додаткового навчання у ВНЗ для того, щоб стати висококваліфікованими вчителями навіть початкової школи. Найчастіше саме ці люди з базовою педагогічною освітою стають хорошими студентами педагогічних ВНЗ, де отримують інтегровані знання з різних напрямків науки та вдосконалюють педагогічні навички, займаються науково-дослідницькими проектами у галузі освіти. Не секрет, що вчитель початкової школи має знати в тисячу разів більше за учня 1-4 класу, для того, щоб формувати різнобічну особистість такого учня.
Пониження
вимог до рівня освіченості українських педагогів стало частиною тієї
програми розвитку освіти, яка впроваджується сьогодні Міністерством
освіти і науки України і називається «реформою». Загальною політикою у
цьому напрямку є фактичне спрощення програми підготовки школярів,
послаблення вимог як до вчителів, так і до учнів. Чи принесе це користь
майбутньому поколінню українців? Чи буде це сприяти зміцненню нашої
держави, перед якою стоїть так багато викликів? Навряд чи. Така
«програма реформ» потребує серйозного публічного обговорення, якого поки
що немає. Вже сьогодні багато вчителів та батьків критично оцінюють ці
тенденції реформування, вважають їх потенційно шкідливими. Можливо, слід
уважніше ставитися до думки фахової спільноти освітян, враховувати її
напрацювання та досвід, більше довіряти їй у формуванні концепцій та
програм реформування освіти.
Олександр
Співаковський, народний депутат
України, перший заступник голови Комітету ВР з питань науки та освіти
