9 вересня 2016 року була перегорнута ще
одна сторінка у довгому списку приготувань до відкриття Національного агентства
з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).
На сьогодні Агентство вже існує у повному складі – 25 осіб, які є законно обраними представниками академічної спільноти, студентів та роботодавців. Формально кажучи, нічого не заважає Агентству починати свою роботу.
Втім важливо ще раз звернути увагу на ті базові засади, які йому необхідно прийняти для того, щоб ця робота виявилась якомога ефективнішою.
Реформа акредитації і зовнішньої оцінки якості є однією з ключових у сфері реформування вищої освіти. Важливим аспектом цієї реформи є створення незалежної експертної інституції з забезпечення якості, яка буде перебувати не в ієрархічних, але партнерських стосунках з Міністерством освіти і науки України.
Втім реформа повинна нести не лише інституційні, але й сутнісні зміни упринципах, моделях і способах забезпечення якості вищої освіти. Робота Національного агентства повинна допомогти людям збільшити довіру до української вищої освіти. Слід виділити декілька важливих кроків, які, на мій погляд, мають бути здійснені новоствореним Нацагентством на шляху до цієї мети.
1.Перш за все, слід змінити підхід до ключових процедур оцінювання якості освіти, особливо -процедури акредитації. Варто відмовитися від репресивно-обмежувального її характеру і перейти до аналітично-консультативного. Проведення зовнішньої оцінки якості освіти повинно допомагати навчальному закладу покращити якість освіти, а не використовуватися лише для надання чи позбавлення дозволу на освітню діяльність.
2.Реалізація європейської моделі зовнішньої оцінки якості передбачає велику увагу Нацагентства до внутрішньої регулярної самооцінки якості, що здійснюється самими вищими навчальними закладами. Практична допомога закладам освіти в організації таких моніторингів має стати важливим напрямком роботи Нацагентства.
3.Оцінювання якості вищої освіти повинно здійснюватися шляхом уважного аналізу з застосуванням найновіших методик евалюації (evaluation) та експертизи. Необхідно відійти від винятково документальної перевірки діяльності ВНЗ і перейти до практики глибинних структурованих інтерв’ю з різними учасниками навчального процесу, у тому числі - викладачами та студентами. У процесі акредитації якість освіти має вимірюватися за результатами навчання, а не лише за статистичними показниками наявних у навчальному закладі ресурсів. Крім того, під час оцінювання слід вимірювати приріст якості, бачити прогрес у розвитку програми чи закладу в цілому протягом певного часу. Частиною акредитаційної експертизи може бути вивчення громадської думки щодо діяльності ВНЗ.
4.Забезпечення неупередженої оцінки якості найкраще здійснювати через співпрацю з незалежними установами оцінювання якості освіти. Сьогодні існує чимало організацій, які проводять аналіз якості освітніх програм. Зазвичай, це закордонні організації. Існує також і попит на створення українських незалежних агенцій з якості вищої освіти. Створення таких інституцій, їх легітимізація, введення в правовий простір – це політично і стратегічно важлива справа, яку Національне агентство може і повинно зробити для підтримки вищої освіти в Україні. Незалежні агенції дозволять децентралізувати процес оцінювання якості, зробити його демократичним і менш бюрократизованим.
5.Важливим кроком буде також здатність Агентства організувати освітні вимірювання, які стануть одним із важливих механізмів оцінки якості вищої освіти. Освітні вимірювання, у тому числі - рейтинги навчальних закладів, сформовані за різноманітними показниками, можуть дати валідні підстави для прийняття відповідних рішень в оцінюванні якості освіти. Вони на практиці здатні забезпечити об’єктивні дані про стан вищої освіти в країні.
6.Агентство повинне передбачити засоби допомоги вищим навчальним закладам в їх роботі над власною якістю, зокрема, сформувати базу даних консультантів з розробки стратегій підвищення якості, проводити тренінги для ВНЗ, створювати інформаційні ресурси з рекомендаціями з підвищення якості.
7.Агентству слід забезпечити максимальну доступність інформації про вищі навчальні заклади, їхню діяльність і та практичні результати для громадськості і стейкхолдерів.
8.Прозорість і підзвітність самого Нацагентства також буде важливим елементом напрацювання довіри до нього з боку українського суспільства.
Аналіз стану вищої освіти в Україні, який буде здійснювати Національне агентство з забезпечення якості, має дати підстави для напрацювання системних рішень для покращення якості освіти, у тому числі на рівні законодавства та державного управління, а також - у сфері інституційного менеджменту вищих навчальних закладів.
Не виключено також, що Національне агентство буде розглядати окремі резонансні випадки порушення професійної етики викладачами та адміністраціями університетів, випадки академічної недоброчесності, у вирішенні яких йому доведеться приймати складні рішення. Такі рішення завжди повинні йти на користь вищій освіті, повертати довіру до неї в суспільстві.
Важливим виміром успіху Нацагентства буде його здатність інтегруватися в європейську систему забезпечення якості вищої освіти. Національні агенції з оцінювання та гарантії якості вищої освіти (Quality Assurance Agencies) існують сьогодні у більшості країн Європи. Вони можуть бути орієнтиром для реалізації української моделі забезпечення якості.
У той же час українське Агентство з забезпечення якості може і повинне стати частиною загальноєвропейської мережі агентств. Входження в Європейську асоціацію з забезпечення якості вищої освіти (ENQA), а також врахування європейських стандартів та рекомендацій (European Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area) потребуватиме від Нацагентства чимало зусиль. Сьогодні різні стейкхолдери очікують від Нацагентства оприлюднення чіткого плану дій у цьому напрямку.
Не секрет, що протягом останніх років наше суспільство певною мірою втратило довіру до самого слова «реформи». Тому ті нові інституції, які виникають на хвилі реформ, іноді викликають у громадськості скепсис та сумніви. На жаль, ці процеси не оминули і Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти. За таких умов багато залежить від того, чи вдасться Нацагентству напрацювати дійсно ефективну модель підвищення якості вищої освіти.
Дуже важливо, щоб НАЗЯВО не перетворилося на технічну інституцію, яка лише розглядає і видає якісь документи, але змогло об’єднати вищі навчальні заклади навколо спільної програми якісного зростання. Зрозумілість такої програми, її прозорість і прогрес в реалізації – це те, що розвіє сумніви і скепсис стосовно Нацагентства. Коли навчальні заклади дійсно відчують допомогу Агентства у питаннях формування культури якості, вже неможливо буде ставити під сумнів важливість цієї інституції в системі управління вищою освітою в нашій країні. Персональний авторитет членів Нацагентства також визначатиме його публічний імідж і рівень суспільної довіри.
Національне агентство з якості має стати лідером, який поведе нас до вищої освіти якісно нового рівня.
Олександр Співаковський,
народний депутат України,
перший заступник голови Комітету з питань науки і освітиВерховної Ради України