Всі факти життя і
діяльності найбільшого мірошника Півдня України підтверджені
документально. Книга написана легкою простою мовою, що робить її цікавою
не тільки для вузького кола науковців, але й для всіх, кому цікава
історія розвитку промисловості Півдня України.
Це видання підготовлене бібліографами науково-технічної бібліотеки Одеської національної академії харчових технологій.
Навіть побіжне знайомство з книгою дає змогу припустити, що видання викличе інтерес у херсонців. Другий розділ книги називається: «Херсон. Конец VIII века, век XIX». У ньому йдеться про єврейську родину Вайнштейнів, яка прибула до Херсона, цілком ймовірно, з Галичини; наведено їх родовід. Окремий розділ присвячений Еммануїлу Вайнштейну – засновнику фірми «Братья Вайнштейн» (1844) та їх сімейному бізнесу в Херсоні.
У
знавців і любителів історії старого Херсона прізвище Вайнштейн
(Вейнштейн), як правило, асоціюється з листівкою, випущеною на початку
XX століття – «Лесопильный завод Вайнштейна». Лісопильний завод і млин
були побудовані у 1859 році на місці старих адміралтейських доків. У
херсонських купців братів Вайнштейнів – Еммануїла (1820-1881) і Бера
(1818-1880) був не тільки паровий лісопильний завод, а й паровий млин –
один з перших у Новоросії, другий в Херсоні, а також з десяток
шерстомийок на Карантинному острові.
У 60-ті роки XIX брати зі своїми сім’ями переїхали до Одеси.
Наприкінці
XIX століття їх бізнес процвітав як у Херсоні, так і в Одесі. У 1899
році на херсонському лісопильному заводі працювало 110 робітників, а
його господаря називали «одеським мільйонером». Торгівля 
борошном
процвітала. Склади і агентства Торгового дому «Эммануил Вайнштейн и
сыновья» перебували в Константинополі, Трапезунді, Смирні, Бейруті,
Яффі, Єрусалимі, Парижі, Олександрії, Порт-Саїді, Хартумі, Занзібарі,
Адені, Лондоні, Афінах, Санкт-Петербурзі, Ризі, Варшаві, Тифлісі,
Миколаєві.
Символічно, що одеська книга про Григорія Вейнштейна була надрукована в Херсоні – місті, де він народився і провів дитячі роки, вулиці якого зберігають його сліди.