Напередодні ювілею Кам'янської січі херсонцям нагадали її історію

Кам’янська Січ – адміністративний і військовий центр Війська Запорозького Низового за часів його перебування під протекцією Кримського ханства у першій третині ХVIII ст. Умовна назва Січі, яка побутує в історичній та краєзнавчій літературі, пояснюється тим, що вона розташовувалася у гирлі правого притоку Дніпра – річки Кам'янки.

Кам'янська Січ знаходилася при впадінні у Дніпро з правого боку малої степової річки Кам'янки. Січ займала зручний для оборони мис, утворений лівим, північним берегом р. Кам'янка та рукавом Дніпра – Козацьким Річищем. Таким чином, адміністративний центр Війська Запорозького знаходився на самому кордоні з безпосередніми володіннями Кримського ханства. Поряд із Січчю діяв Каїрський (Кам'янський) перевіз через Дніпро. Як відомо, річкові переправи завжди мали велике стратегічне значення. Каїрський перевіз був зручним тільки з правого берега на лівий – за течією річкових проток, а не навпаки. Тому обози на шляху до Криму користувалися Каїрським перевозом, а на зворотньому шляху – Кизикерменським.

Існування Кам'янскої Січі припало на драматичний період історії Запорожжя. У помсту за виступ на боці гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ, 14 травня 1709 р. за наказом московського царя Петра І була знищена Чортомлицька Січ. Козаки, вцілілі після погрому Січі та наступної поразки під Полтавою, врятувалися на території Кримського ханства. Запорізький дослідник В. І. Мільчев на основі аналізу архівних документів стверджує, що саме тоді й виникло козацьке поселення в Олешках (Кардашині), яке стало наступною Січчю. 

У травні 1711 р. об'єднаний загін московського війська та гетьманських полків під командуванням А. Ушакова, який знаходився на лівому боці Дніпра у фортеці Кам'яний Затон, виступив у похід з метою знищити Олешківську Січ. Однак, постійні напади татар і запорожців перешкодили здійсненню цього задуму. Щоб якось реабілітуватися в очах вищого командування, частина московського війська спустилася вниз Дніпром і спалила невелике на той час козацьке поселення у гирлі р. Кам'янки, що й було подано, як зруйнування самої «Нової» Січі. Внаслідок підписаного 12 липня 1711 р. Прутського миру між Османською імперією та Московією Запорожжя опинилося під протекцією Кримського ханства. 

У цей період кримський хан дозволив козакам користуватися прибутками зокрема з Кам'янського (Каїрського) перевозу. Цей факт опосередковано свідчить про існування поселення у цьому місці ще до переносу Січі на Кам'янку.
Навесні 1730 р. запорожці перенесли Січ з Олешек на р. Кам'янку. У цей період, як і раніше, козаки залучалися до кримських походів на Північний Кавказ, займалися господарською діяльністю на всій території ханства аж до Нижнього Дону й Кубані та іноді селилися навіть у Гірському Криму.

У період перебування під протекцією Криму на Запорожжі змагалися за вплив дві політичні партії – прокримська та промосковська. Першу, яка представляла інтереси широких мас січового товариства, очолював кошовий отаман Кость Гордієнко. Представники цієї партії відчували ненависть до московської держави через попрання споконвічних свобод і репресії проти козацтва у 1709 р. і пізніше. Крім того, встановлення Петром Першим чітких кордонів з Кримським ханством позбавило запорожців можливості вільного переходу в пониззя Дніпра задля здобичі солі, риболовлі та інших промислів. 

Промосковську партію очолювали кошові Іван Малашевич, Василь Гуж та Іван Гусак. Соціальну базу її складало населення зимівників та слобід Дніпровського Надпорожжя, по ріках Орелі та Самарі. 

Основу економіки «зимівчуків» складало відгінне скотарство, землеробство, бджільництво та селітроваріння. 

Заможні представники промосковської партії гостро відчували необхідність відновлення розірваних торговельних зв'язків з Гетьманщиною. Крім того, протягом всього перебування запорожців під кримською протекцією постійно зростала напруженість і недовіра між козаками й татарами. 

Після смерті найавторитетнішого представника прокримської партії Костя Гордієнка у 1733 р. прибічники повернення у московське підданство взяли верх. 

28 березня 1734 р. запорожці, не бажаючи виконувати наказів кримського хана щодо повторного перенесення Січі в Олешки, покинули Кам'янку. В той час на самій лише Січі перебувало 7115 козаків. 31 березня 1734 р. на річці Підпільній ними була заснована остання Запорозька Січ.

Пам'ятник на честь кошового отамана Запорожської Січі Костя Гордієнка біля його могили в селі Республіканець. Херсонська область  

Після побудови у 1950-і рр. Каховської ГЕС плавні Дніпра були затоплені водосховищем, а нижня течія р. Кам'янки перетворена на довгу звивисту затоку Республіканець. У наш час археологічні залишки Кам'янської Січі знаходяться на території села Республіканець Новокаїрської сільради Бериславського району Херсонської області. Частина території пам'ятки зайнята незаконно збудованими на її території садибами села та присадибними ділянками. Пам'ятка займає частину східного схилу мису Стрілка, утвореного правим берегом Каховського водосховища та лівим берегом затоки Республіканець. Поверхня мису поросла травою, кущами та невеликими деревами по берегах. Східна сторона мису перетворена на урвище абразією берегів, внаслідок якої в наш час вже знищено більше половини площі пам'ятки[3].

З видимих слідів Січі на поверхні землі залишився тільки надмогильний хрест кошового отамана Костя Гордієнка. Хрест стоїть не на своєму місці – точне місце могили Гордієнка невідоме. Напис на хресті сьогодні (2015 р.) практично не читається, але його зміст відомий з ранніх публікацій: «Во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Зде почиваетъ рабъ Божій Константинъ Горд?евичъ атаманъ кошовый славнаго войска Запорожского и низового а куреня Плитн?ровского: преставися року 1733 мая 4 числа». З Кам'янської Січі походить також пошкоджений надмогильний хрест кошового отамана Василя Єрофеєвича, який сьогодні зберігається у Національному заповіднику «Хортиця», у м. Запоріжжя. Напис на ньому був такий: «Во имя пресвятыя и животворящия и нераздельныя Троици Аминь. Зде опочиваетъ рабъ Божий Васiли Іеро?еви, атаманъ кошовий славнаго Воиска Запорожскаго Низового а курена Тытаровского. Преставился в року 1731-мъ в месяце май. дня 23»

"Політична Херсонщина"