Щодня жителі Херсонщини втрачають свої домівки та майно внаслідок російських обстрілів. Серед речей не лише меблі і побутова техніка, а й те, що неможливо відновити – родинні фотоальбоми. Херсонці Юлії Кіщенко вдалось повернути втрачені після обстрілу і пожежі фотографії. Розповідаємо дві історії людей, які разом з будинком втратили родинні фотоархіви.
Знайдений на сміттєзвалищі
У Херсоні наприкінці березня 2026 року на тимчасовому майданчику для зберігання відходів працівники комунального підприємства "Екополіс" знайшли фотоальбом. Він був у гарному стані, говорить директор КП Сергій Мелашич, тому одразу виникла ідея спробувати розшукати власника:
"Я попросив свою колегу Олену Колодій. Вона вибрала деякі фотографії. Попросили долучитися наші місцеві пабліки, відомих волонтерів. Люди розкрутили цю історію. І знайома власниці альбому вийшла на нас".
Власницею знайденого альбому виявилась завідувачка кафедри англійської філології та світової літератури Херсонського державного університету Юлія Кіщенко. Зараз вона проживає у Болгарії. Жінка розповіла, що альбом опинився на сміттєзвалищі разом з рештками згорілих речей після того, як у ніч на 15 березня 2026 року у квартиру влучив російський снаряд.
"Мені почали писати і дзвонити люди різні з різних країн, тому що всіх вже розкидало по світу. Почали дзвонити мої студенти, ті, що колись навчалися, мої учні ще зі школи. Боже, звісно, що такі емоції були. Квартира знищена, а альбом зберігся!"
За її словами, в альбомі світлини 2004 року. На них її тодішні студенти .
"Цей альбом був присвячений нашому студентському театру. От повністю він про наші репетиції, про те, як ми ставили першу виставу. Тому ми там у костюмах усі, з гримом," — говорить Юлія.
Зараз альбом зберігає батько її колеги з Херсона.
"Він у нього буде зберігатися, доти, доки я не повернуся і не піду і не вклонюся йому низько і Катюші, і йому за те, що небайдужими виявилися", — каже Юлія Кіщенко.
Знищили окупація та повінь
Родинні фотоальбоми генерального директора обласного театру імені Куліша Олександра Книги втрачені в Олешках під час повномасштабного вторгнення.
"На превеликий жаль, жодний не вцілів. Ми ж, коли тікали після мого арешту, залишалася бабуся вдома. Вона була там понад рік, але будинок затопило в одну ніч буквально. У нас була бібліотека, де зберігалися всі архіви і фотографії, все на світі; вона знаходилася на першому поверсі, звісно, і вона була затоплена, тому немає жодної фотографії. Все, що в мене залишилось — в телефоні", — розповів Книга.
Врятувати світлини з рідних Олешок вдалось лише його сину Андрію. Він зберігав їх у бабусі дружини. Коли жінка виїжджала з окупації, вона забрала фотографії з собою.
"Валіза з речами, які вона врятувала з Олешок, була така важка, що Андрій просто не зміг її підняти. А бабуся тягнула цю валізу майже кілометр. У ній були й особливо цінні речі, зокрема альбом з фотографіями Полінки. Тоді їй було лише три рочки, а тепер вона вже пішла до школи. Йде п’ятий рік війни, вона подорослішала. І навіть для неї це було дуже зворушливо — дивитися на свої врятовані фотографії", — розповів Олексадр Книга.
Джерело – Суспільне
