Цьогоріч зима в Херсоні була особливо суворою — сніжною та холодною, з пронизливими вітрами й тривалими морозами. Але найбільшим випробуванням для містян стали не лише погодні умови. Щоденні артобстріли та дронові атаки російських військ постійно порушували звичний ритм життя: зникало світло, зупинялося теплопостачання, люди змушені були зігріватися як могли й пристосовуватися до складних умов. У темних квартирах, під звуки вибухів, херсонці вчилися витримці та взаємній підтримці.

З приходом весни місто поступово починає оживати, ніби відходячи від зимового заціпеніння. День стає довшим, сонце гріє дедалі впевненіше, температура повітря підвищується. На клумбах і у дворах з’являються перші квіти — тендітні, але вперті провісники нового життя. Вулиці наповнюються людьми: херсонці виходять із домівок із граблями та лопатами, беруться до роботи на подвір’ях, готують землю до нового сезону.

Попри постійну небезпеку, що нікуди не зникла, у повітрі відчувається обережний оптимізм. Після довгої зими й важких випробувань людям дедалі більше хочеться бути надворі, дихати свіжим повітрям, бачити сонце та відчувати, що життя триває. І навіть у таких складних умовах Херсон продовжує жити, працювати й поступово відновлюватися.

Весна — час працювати на городах і наводити лад на подвір’ях.

Весна — це також і час, коли багато хто публікує перші квіти у своїх соцмережах —і херсонці тут не виняток.

Весна — це також і час, коли багато хто публікує перші квіти у своїх соцмережах —і херсонці тут не виняток.

Попри потепління, середмістя залишається майже порожнім, людей на вулицях  небагато.

Комунальні служби прибирають із вулиць тонни розсипаного взимку піску. Та є і добровільні помічники.

Чомусь заведено вважати, що весна пробуджує кохання. Можливо, вона лише у кілька разів підсилює його.

Наприкінці березня потеплішало — херсонці раптово почали знімати теплі речі.

Стало настільки тепло, що навіть домашніх папуг виносять подивитися на улюблене місто.

Далі буде …