Військовослужбовець Андрій Лукашков родом з Херсонщини. Наприкінці лютого 2026 року йому надали звання "Герой України" з удостоєнням ордена “Золота Зірка” посмертно. Чоловіка призвали на строкову службу у 2021 році. З початком повномасштабного вторгнення він брав участь у боях на Харківщині у складі Національної гвардії України.
У 2023-му перевівся на Херсонський напрямок — хотів боронити рідну землю. Наприкінці липня 2025 року під час виконання бойового завдання Андрій загинув. Ми поспілкувалися з його побратимами та батьками.
24 лютого 2026 року нацгвардійцю з Херсонщини Андрію Лукашкову надали звання "Герой України" посмертно. Його батько Юрійрозповів, що дізнались про це від військовослужбовців частини, де служив Андрій.
"Це дуже велика честь і для нас, і була б для нього. Він все шуткував, казав: "Ми ж роботу свою робимо, а раптом якоюсь медаллю мене нагородять". Але хотілось б, щоб це було без слова "посмертно", — каже Юрій Лукашков.
Андрій народився на Херсонщині. У 2007 році разом із сім’єю переїхав до Кривого Рогу. Втім часто сумував за місцями, де виріс, говорить його мати Ольга.
"Думками він весь час був у селі. Ностальгія кожного разу. Тягнуло до бабусі й друзів. У нього й тут їх чимало, але там — друзі дитинства. Він у нас дуже добрий, наївний. Всім хотів допомогти. Після навчання одразу хотів на завод, а ми наполягли: "Давай підеш вчити мову, може за кордон ще раз спробуєш." Вивчив мову, здав іспит успішно, поїхав до Польщі. Але пропрацював там з пів року, напевно, і повернувся додому. Каже: "Я не хочу", — згадує жінка.
У 2021 році 19-річного Андрія Лукашкова призвали на строкову службу. Повномасштабне вторгнення він зустрів у лавах Національної гвардії України. Батько розповів, що за майже три з половиною роки служби у війську син найбільше цінував побратимів.
"Військове побратимство роками нікуди не дівається. У нього й тут залишились побратими. Ми з дружиною посилку відправляємо, з ними спілкуємося. Я в них, може, трохи бачу Андрія. Але навіть до загибелі сина я розумів, що це молоді люди, які пройшли такий шлях, що ми й уявити собі не могли", — каже Юрій Лукашков.
Андрій прагнув боронити рідну Херсонщину, тому перевівся на цей напрямок влітку 2023 року. Служив у складі 34 Херсонського полку Національної Гвардії України, розповів заступник командира роти Євгеній.
"Спочатку він був у нас водієм, потім після підготовки став командиром відділення. Під час виконання бойових завдань Андрій надихав хлопців, своїх побратимів, мужністю та відданістю, відвагою, своєю любов'ю до країни, до Херсонщини", — сказав військовий.
Побратими Андрія — бійці на псевдо "Таурус" та "Зефір" познайомились з ним у 2024 році. Кажуть, на службі та під час виконання бойових завдань він був уважним та винахідливим.
"Нам потрібно було дооблаштувати місце, де ми перебуваємо, але умов для цього не було. На нашому напрямку працює дуже багато дронів, тому це було складно зробити. Але під керівництвом Андрія все вдалося. Зробили собі навіть декілька запасних місць укриття. Це все була його робота. Він і в роботі, і в житті завжди був на позитиві", — згадує "Таурус".
"Він до нас потрапив не одразу. Спочатку був з операторами дронів, а потім каже: "Я хочу "двіжувати" з хлопцями". І перевівся до нас. Спершу водієм. Потім говорить: "Хлопці, хочу піти на командира відділення і "двіжувати" разом з вами, бо мені це подобається", — розповів "Зефір".
Наприкінці липня 2025 року Андрій і його побратим Євген загинули під час виконання бойового завдання на островах.
"Андрій наступив на міну. Це було на стежці, по якій він вже не раз ходив, але її замінували противники. Він про це не знав. Андрій завжди був дуже уважний, але цього разу його це не врятувало", — говорить "Таурус".
"Вічна слава герою. І дякую тобі, Андрюха, що ти з нами був. Тебе не вистачає. Хочеться, щоб ти був. Так що, Слава Україні", — додав "Зефір".
Раніше Голопристанська МВА повідомляла, що помер військовослужбовець Національної гвардії з Херсонщини Михайло Цілуйко. Він був жителем Голопристанської громади.
Також у Кочубеївській громаді матері загиблого бійця Володимира Гешка передали його державну нагороду. Він був відзначений орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно.
Джерело – Суспільне
