Херсон 17.03.26, центр міста. Біля 12:30 терористична армія рф з дронів атакує волонтерський бус. Пропаганда о р к і в знову написала про нібито “транспорт подвійного призначення”, ще й викатила в телеграм фото. Щоб приховати докази свого чергового воєнного злочину, окупанти навіть увімкнули “фотошоп” і прибрали логотип і назву волонтерської організації. Але на другому фото забули…
***
Коли закінчиться війна?
Тема закінчення війни в Україні знову відходить на другий план. Після певних надій на якусь домовленість стало ясно, що ніякого припинення вогню в осяжному майбутньому не буде. А коли буде? На мій суб’єктивний погляд, виходячи з того, що я бачу, постійно спостерігаючи за російським порядком денним, є три вирішальні чинники, які вплинуть на закінчення війни.
1.Смерть чи усунення від влади Владіміра Путіна.
2.Вичерпання Росією ресурсів для ведення війни.
3.Повальна втома російського суспільства та розчарування росіян у самій ідеї захоплення України.
***
“Кричу про Кринки”. Просто колосальна, досить смілива робота команди Суспільного. Емоційно важкий фільм, але в ньому звучать наздвичайно важливі речі. Українські журналісти доїхали й до Женеви, щоб передати меседжі рідних зниклих у Кринках до Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Дуже рекомендую до перегляду!
***
«США матиме за честь захопити Кубу», — каже Дональд Трамп.
Мовляв, острів ослаб і не зможе чинити супротив. Американський президент вірить, що може робити з країною що завгодно. І рано чи пізно — забере.
«Думаю, Куба бачить кінець. Усе своє життя я чув про США і Кубу. Коли США це зроблять? Я справді вірю, що матиму честь забрати Кубу. Чи я її звільню, чи заберу – думаю, я можу зробити з нею все, що захочу. Хочете знати правду? Вони дуже ослаблена нація на цей момент. Це країна, що зазнала невдачі. У них немає грошей та нафти. У них немає нічого», — сказав він.
Уявіть, наскільки світ зійшов з розуму.
***
Херсонська область, Білозерка, житло розбите, ще стоять стіни, дах побитий. Цілу зиму бомбили і зараз теж летить прямо у двір по хаті, то як мені далі виживати у нашій країні, коли мене з вищою освітою та званням у столиці на роботу не беруть. Якщо і є робота наразі, але тимчасова, з/п мізерна, викладач музики. Ледь орендую собі маленьку кімнату, не кажучи вже про ліки, стоматолога, їжу, одяг та ін… жіночі речі життєво необхідні! Оце ми дожилися, що у половині життя стала бомжувати у своїй Державі!
Джерело – Гривна
