Кілька українських морпіхів і солдатів, що брали участь у форсуванні Дніпра на Херсонщині, в інтерв'ю New York Times (NYT) розповіли про бої за плацдарм на лівобережжі. Солдати висловлюють занепокоєння з приводу великих втрат та надто оптимістичних заяв українських чиновників.
Про це вони розповіли виданню на умовах анонімності, називаючи лише свої імена з міркувань безпеки, повідомляє NV.
Два місяці Корпус морської піхоти України вів наступ через Дніпро на Херсонщині.
Як пише NYT, “ця операція стала останньою спробою України в її слабкому контрнаступі з метою прорвати російську оборону на півдні та переломити хід війни” на тлі того, як США та ЄС демонструють ознаки скорочення допомоги.
Солдати й морські піхотинці, які брали участь у форсуванні, у спілкуванні з журналістами назвали наступ “жорстоким і марним”, оскільки перші хвилі українських військ були відбиті ще на березі чи у воді до того, як вони дісталися іншого берега.
“Ми сиділи вночі у воді, і нас усе обстрілювало. Мої товариші вмирали на моїх очах”, – розповів морський піхотинець Максим, який нещодавно був поранений на лівому березі.
Свіжі війська, які прибувають на лівий берег, змушені наступати на тіла своїх побратимів, що лежать у багнюці, розповідає військовослужбовець, на ім'я Олексій, який воював у Кринках у жовтні й займався зокрема евакуацією поранених.
Тіла деяких загиблих морпіхів пролежали там аж два місяці, тому що їх не могли забрати через інтенсивні обстріли, розповів NYT заступник командира роти Володимир.
“Лівий берег дуже складний. Ті, хто це робить, справжні герої, люди з великою силою волі”, – каже Володимир, який нещодавно був на похоронах одного зі своїх підлеглих на ім'я Денис. 39-річний Денис загинув від російського мінометного обстрілу в Кринках.
NYT, посилаючись на кадри з безпілотників, пише, що російські обстріли й авіаудари перетворили берег річки на суміш багнюки та розколотих дерев.
Про важкі умови говорять і солдати. Шестеро учасників боїв у коментарі журналістам сказали, що в більшості місць немає де окопуватися. Як пише видання, перші підступи – це, як правило, болотисті острови чи луки, які перетворилися на трясовину. А поряд – численні воронки від бомб, заповнені водою.
Про те, що морпіхи закріпилися на лівому березі Дніпра, офіційно повідомили 17 листопада, зокрема про це заявив президент Володимир Зеленський. У МЗС України опублікувало заяву, в якій стверджувалось, що українські військові створили кілька опорних пунктів.
“Позицій немає. Немає такого поняття, як спостережний пост чи позиція. Там неможливо закріпитися. Техніку туди перенести неможливо”, – каже Олексій.
Він додає: “Це навіть не боротьба за виживання. Це місія самогубців”.
Він заявив, що погана підготовка та недостатнє матеріально-технічне забезпечення з боку українського командування “знищили його батальйон”.
За його словами, поранених доводилось залишати через брак човнів, а жорсткі умови вдарили по моральному духу солдат.
“Люди, які потрапляють туди, не підготовлені психологічно. Вони навіть не розуміють, куди йдуть. Їм не повідомляє командування, яке їх туди посилає”, – каже він.
NYT пише, що Олексій погодився опублікувати ці слова через розчарування втратами.
“Нічого подібного я не бачив ні в Бахмуті, ні в Соледарі. Це марнотратство”, – додав він.
Навіть коли російська артилерія придушена в деяких районах, російські окупанти відповідали нищівними авіабомбардуваннями, ракетними ударами й атаками дронів.
Морпіх Максим, який відновлюється після поранення у Кринках у листопаді, розповів, що удари російської авіації, танковий, артилерійський і мінометний вогонь були настільки інтенсивними, що його взвод не міг вийти з укриттів.
Після того, як від авіаудару загинуло троє солдатів, взвод отримав наказ про евакуацію. Це перетворилося на хаотичний відступ. Солдати потрапили під обстріл, коли прямували до берега річки в темряві, та після прибуття їм сказали, що доведеться чекати три години, поки їх заберуть човни.
“Це було болото, все в кратерах, заповнених водою. У нас не було іншого виходу, як спробувати заритися якомога глибше. На той момент уже всі були поранені. Прибув катер і забрав найбільш тяжко поранених”, – згадує Максим.
Поки вони чекали на інші човни, російські літаки обстріляли берег річки трьома крилатими бомбами, які пробили великі воронки в землі. Інший човен забрав ще п’ятьох поранених. Максиму довелося чекати ще 40 хвилин на наступний човен.
За його словами, із 10 солдатів у його взводі половина загинули чи зникли безвісти.
“Жоден не обійшовся без поранень”, – додає він.
У Генштабі ЗСУ повідомили журналістам американського видання, що наразі не можуть коментувати звинувачення військових, але нададуть відповідь згодом.
Від жовтня в американському Інституті вивчення війни фіксують ЗСУ на лівобережжі, зокрема, поблизу Кринків. У середині листопада окупаційний голова Херсонщини Володимир Сальдо визнав присутність українських військових біля Кринків. В Офісі Президента теж підтвердили, що ЗСУ захопили плацдарм на лівобережжі Херсонщини.
11 грудня американські аналітики оцінили, що українські сили контролюють весь острів Великий Потьомкінський біля Херсона. У звіті розвідки Міноборони Британії писали про надзвичайні втрати новосформованої 104-тої дивізії ВДВ Росії на Херсонщині.
Джерело – Вгору
