З 4 по 8 жовтня у Києві пройшов Фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM, в межах якого 7 жовтня представлена програма анімаційних робіт Першої Херсонської Кіношколи.
Програму фільмів на показі представляли їх автори – режисер Устин Данчук та художник Володимир Рейнхарт.
Устин Данчук (ліворуч) та Володимир Рейнхарт (праворуч). Усі фото зі сторінки фестивалю у фейсбуці
Туди увійшли як довоєнні навчальні роботи випускників і авторські фільми тренерів Кіношколи, так і фільм, створений під час окупації Херсона і після звільнення міста. Зокрема, показали короткометражний фільм “Про Ігната” – пародійну рефлексію на російську пропагандистську анімацію, яка була номінована на премію українських кінокритиків “Кіноколо” у 2022 році.
Фільм створено командою аніматорів під час окупації, і всі імена у його титрах замінили на псевдоніми з міркувань безпеки.
Також у програмі показали анімаційні короткометражки Андрія Польшина. Вони стали частиною флешмобу відомого українського аніматора Микити Лиськова “Путлєр Капут”, у межах якого митцям з усього світу запропонували анімувати 10-секундні фантазії на тему смерті російського диктатора.
З найкращих робіт (серед яких і анімація херсонця) зібрали альманах, який став переможцем премії “Золота Дзиґа” 2023 у номінації найкраща анімація.
Показали гостям фестивалю і фільм на тему, болючу та зрозумілу для кожного херсонця – “Як зробити запаморочливу кар'єру”, присвячений персонам і долям херсонських колаборантів.
Враженнями від події поділився з Медіаплатформою “Вгору” режисер Устин Данчук:
“Для нас важливіше за сам показ було обговорення анімації з глядачами. Як завжди, сам факт існування кіно та анімації в Херсоні став для більшості сюрпризом, навіть для декількох херсонців, які опинилися серед публіки. Довелося зробити невеличкий екскурс в історію “незалежного” кіно в Херсоні, від трешу 2000-х до сучасного анімаційного протесту проти російської окупації, пояснити, чому місто, в якому немає жодної кіностудії та кіновишу, має таку потужну кіноспільноту. Ще одна традиція – говорити про жорстокість і чорний гумор у нашому кіно, цього разу ніхто в надмірній “чорнушності” не звинувачував, дійшли консенсусу, що насильство над окупантами та колаборантами в анімації це скоріше плюс. До речі, про колаборантів, докладного пояснення потребував фільм “Як зробити запаморочливу кар'єру”, бо мало хто з немісцевих розумів чому Сальдо купається в фонтані, чи хто такий псевдорежисер та лжеафганець Тєлєгін. Дуже цікаво було поговорити з глядачами про маргінальність колаборантів і про те, чому росіяни своїми представниками на Херсонщині призначили людей, яких більшість херсонців зневажає. Поговорили й про те, чому так важливо було під час окупації відповідати на російську пропаганду і дезінформацію тим, що нам було під силу, а саме чорною іронією і зневагою до окупантів у мистецтві”.
Наскрізним мотивом обговорення стало використання анімації як протидії російській пропаганді, і рятівної сили мистецтва, яке підтримувало митців і глядачів у важкі часи окупації та війни.
Раніше для “Вгору” аніматор із Херсона Андрій Польшин, який взяв участь у створенні роботи збірки "Путлер капут", розповів, що мікросюжет для анімації підказала подруга, а анімацію він зробив самостійно.
Джерело – Вгору
