На тимчасово окупованій Херсонщині окупаційна влада з 8 по 10 вересня провела незаконні вибори. За їхніми результатами начебто мали розподілити мандати серед російських партій у регіональну думу. Та насправді їх проведенням російська влада намагається легітимізувати анексовані території Херсонської області. Ці дії грубо порушують суверенітет і територіальну цілісність України та норми міжнародного права, зокрема Статут ООН.
Окупаційна голова регіонального виборчкому Марина Захарова в пропагандистських ЗМІ повідомляла, що підсумкова явка на виборах до “херсонської обласної думи” становила 65,36%.
У розмові з “Вгору” голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України Дементій Білий пояснив: цей процес навіть не можна назвати виборами, а окупанти брешуть про кількість людей, які проголосували в Херсонській області. І насправді ці псевдовибори були потрібні їм для дечого більшого.
Довідка: Дементій Білий — голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України й політолог за фахом. З кінця 90-х років займається спостереженням на виборах. Був спостерігачем на виборах у Росії, Вірменії, Азербайджані та в інших країнах.
За його словами, минулого року він спостерігав за окупаційним референдумом безпосередньо в Херсоні. За цьогорічними виборами на тимчасово окупованих територіях Херсонщини (ТОТ) слідкував через офіційні повідомлення окупантів. “Можу дивитися на фотографії з їхніх джерел і бачити не те, що показують окупанти, а що вони не показують”.
Далі з його слів.
Як можна зрозуміти, що росіяни брешуть про явку виборців у 65%?
По-перше, окупанти заявили, що 65% виборців проголосували. Окупаційна голова регіонального виборчкому Марина Захарова говорила про 600 тисяч виборців, які є в “списках виборців” окупантів. Отже, кожна комісія має отримати ці великі листи зі списком усіх виборців. Там вони повинні розписуватися, що отримали бюлетень. Ці аркуші є в єдиному примірнику. Така процедура в усіх країнах і в Росії також.
І коли вони говорять, що 65% проголосували, це означає, що щонайменше половина, а взагалі дві третини цих списків повинні бути заповнені підписами виборців, які отримали бюлетені. Але на фотографіях і відео з цими списками на момент єдиного голосування з 8 по 10 вересня бачимо: на цих аркушах є лише два-три підписи виборців. Це означає, що немає 65% виборців.
Фото зі сторінки Дементія Білого
По-друге, кожен виборець отримує два бюлетені. Один до так званої “херсонської обласної думи”, а другий до ради муніципального утворення (рос. совет муниципального образования).
Вони створили 14 муніципальних утворень на території окупованої Херсонщини. У будь-якому разі виборці отримують два бюлетені. Якщо за інформацією Захарової було 600 тисяч виборців, то має бути 390 тисяч бюлетенів у цих скриньках. А якщо брати по два бюлетені, то 780 тисяч. А ми бачимо у великих скриньках, і в скриньках, з якими вони їздили по будинках, що вони порожні.
Скриншот з пропагандистського ЗМІ
Ці два показники свідчать, що псевдовибори провалились.
Чому ці псевдовибори не можна назвати легітимними?
У міжнародному сенсі, зрозуміло, цей процес жодним чином не є виборами, але й за російським законодавством це не можна назвати виборами.
По-перше, немає списків дільниць для голосування. В їхніх офіційних телеграм-каналах я не знайшов жодної інформації про місце голосування. На наших українських виборах завжди повідомлялося, куди треба йти голосувати. Але в російських ЗМІ таких відомостей не було.
Така ж ситуація була в Херсоні минулого року під час псевдореферендуму. Було голосування у дворах, будинках, квартирах.
Вони зробили так зване дострокове голосування на ТОТ Херсонської області з 2 по 7 вересня.
У своєму російському законодавстві вони знайшли, що у віддалених та важкодоступних територіях можна голосувати достроково. Дійсно, Росія велика країна. Я колись спостерігав за виборами в Карелії, це місцевість біля Фінляндії. До деяких населених пунктів там треба летіти на гелікоптері, або довго їхати на машині. Це віддалені важкодоступні місця.
Херсонська область такою не є. Скадовськ, Лазурне, Каланчак, Каховку, Новотроїцьке вони також вважали віддаленими та важкодоступними.
Зазвичай у виборах беруть участь винятково громадяни країни, в якій проходять вибори та лише за документом, який підтверджує, що людина є громадянином. Також за документом, який підтверджує, що людина проживає на певній території. Окупанти ж дозволили голосувати за паспортом не тільки громадянина України, а й за будь-яким документом, що посвідчує особу.
Це робили для того, щоб забезпечити масовість процесу. Але це їм не вдалося, судячи з фотографій.
Вони влаштовували голосування в трудових колективах також для масовості. Я натрапив на офіційне повідомлення окупаційного міністра охорони здоров'я Херсонської області. Він заявляв, що на дільниці Каховської районної лікарні проголосували всі працівники та їхні родичі. За правилами, люди можуть голосувати на місці роботи в особливому випадку, наприклад, у день голосування лікар чергує. Але навіть родичі не можуть таким чином голосувати. Це знову означає контроль за волевиявленням.
Також на фотографіях можна побачити озброєних людей. В усіх країнах навіть неозброєні поліціянти повинні бути за межами виборчої дільниці. Так було в Азербайджані, коли я був там спостерігачем. Поліція, за законом, має перебувати на деякій відстані, щоб навіть своєю присутністю не примушувати людей голосувати. А тут — з автоматами. Це теж один з елементів терористичної політики.
Чому навіть попри провал псевдовиборів окупанти можуть бути задоволеними їхнім результатом?
Ці псевдовибори для окупантів все одно мали сенс у тому плані, що завдяки ним вони виявляли лояльних і нелояльних людей, а також примушували їх проявляти свою покору перед ними.
Якщо людина голосує, то ніби підкорюється окупантам. Якщо ні — можуть бути погані наслідки. Навіть у законах авторитарної Росії записано, що люди голосують добровільно. Але ж було навпаки. Тобто це навіть за російським законодавством нелегітимно.
Псевдовибори — теж один з інструментів політики тероризму, який влаштувала російська держава на окупованих територіях.
Джерело – Вгору
