Днями автор цього матеріалу крокував Херсоном і побачив на вулиці наступну картину. Іде тротуаром чоловік, у його руці - великий пакет одного з супермаркетів, набитий продуктами. Раптом громадянина обступає зграя великих бродячих собак - особин 5-6.
Собаки починають крутитися навколо людини, а потім одна з них, наважившись, кидається на пакет і розриває його зубами. З пакета на тротуар починають сипатися продукти - пляшки з молоком, консервні банки, хліб, яйця, ковбаса…Собаки починають жадібно роздирати ковбасу. Шокований херсонець стоїть, як укопаний, спостерігаючи, як зграя пожирає його товар.
Жителі обласного центру вже давно звикли до подібних сцен із життя. Орди зголоднілих братів наших менших блукають вулицями міста, концентруючись, як правило, неподалік продуктових магазинів і супермаркетів, на ринках - там, де можна поживитися. Нерідко вони влаштовують запеклі бійки, а у дворах багатоповерхівок можна взагалі нарватися на не дуже люб'язний прийом наших хвостатих земляків.
Проблему регулювання популяції бродячих вуличних тварин у Херсоні намагаються вирішити вже не перший рік, але, мабуть, яка б влада не керувала містом, питання так і залишається актуальним.
А з настанням зимових холодів чотирилапі бродяги стають ще настирливішими, відшукуючи притулок від вітру та морозу в приміщеннях магазинів та інших торгових точок. Наприклад, практично в кожному херсонському АТБ можна побачити хоча б одного дворнягу, який розлігся десь поруч із полицями продуктових товарів. Чуйний персонал, як правило, розчулившись, допомагає тваринам: підстилає для них килимки, укутує ганчірочками і навіть підгодовує. Однак таке сусідство собак і товарів далеко не кожному покупцеві припадає до душі. Адже не можна бути застрахованим від того, що вулична тварина не занесе в приміщення інфекцію або іншу болячку, створивши тим самим антисанітарні умови.
Тим часом є приклади вдалого вирішення цієї проблеми в інших обласних центрах України, за площею та чисельністю населення цілком порівнянних з Херсоном. І про це розповідають очевидці – херсонці, які побували в інших містах.
Марина та Микола – подружня пара, якій влітку цього року довелося тиждень прожити у Чернігові, де вони гостювали у далеких родичів.
“Це була відпустка, і весь цей час ми ходили Черніговом, оглядали пам'ятки, - згадує Микола. - За весь тиждень таких прогулянок ми не бачили жодного бродячого собаки! Нам, херсонцям, цей факт видався дивовижним”.
“Спочатку подумали, що просто не звертаємо уваги, - доповнює Марина. - Але насправді потім, розпитуючи наших господарів та інших мешканців Чернігова, дізналися, що у цьому місті справді давно вже ефективно "працюють" із вуличними тваринами. Принаймні, такий висновок можна зробити візуально”.
Можливо, ці враження херсонців звучать надто оптимістично, і повністю вирішити проблему безпритульних тварин не вдалося і в Чернігові. Проте у місті справді над ци працюють. Зокрема, у комунальному підприємстві “Ветеринарно-стерилізаційний центр “Крок до тварин” постійно утримується понад 100 тварин. Після карантину вони потрапляють на стерилізацію та щеплення від сказу, після чого чотирилапих відпускають. Тих, хто переніс тяжке лікування, утримують до повного одужання, а іншим знаходять прийомні сім’ї.
Також кожного року в обласному центрі проводиться безкоштовне щеплення тварин від сказу. Цю процедуру проходять як домашні тварини, так і безпритульні, які перебувають під наглядом зооволонтерів. У 2020 році, попри карантинні обмеження, у Чернігові було щеплено від сказу 628 котів та собак.
Крім того, у рамках проєкту “Бюджету участі” у Чернігові з 2020 року проводять кампанію з чипізації чотирилапих. Відповідно до проєкту, передбачається безкоштовно чіпувати 800 домашніх і 780 безпритульних тварин.
Сам Чернігів, крім візуальної відсутності собак на вулицях, здався подружжю надзвичайно доглянутим, затишним та красивим.
“Центр Чернігова взагалі буквально “вилизаний”, - каже Микола, - він нагадує якщо не якусь європейську столицю, то, принаймні, справжнє європейське місто. І нам є із чим порівнювати – доводилося неодноразово бувати у різних країнах Європейського Союзу. На жаль, порівняння із Черніговом на сьогодні наш рідний Херсон не витримує”.
Зазначимо, що Чернігів, якщо не брати до уваги його поважний вік та наявність цілої низки стародавніх, унікальних православних храмів, важко назвати справжньою “туристичною перлиною”. У цьому місті панує помірно-континентальний клімат, взимку там холодно, жодного моря довкола немає. Замість мальовничих плавнів дельти Дніпра, які має Херсон, тут протікає скромна Десна з її дрібними притоками. Не вражає Чернігів уяву ані величезними кавунами, ані соковитими помідорами, ані вишнею-черешнею. Проте цей обласний центр, який навіть менший за Херсон, може бути хорошим прикладом того, як, не володіючи колосальними ресурсами, можна зробити з міста справжню “цукерку”. Цілком очевидно, що на подібні міста необхідно орієнтуватися, рівнятися на них херсонській владі і, можливо, навіть учитися і переймати їх передовий досвід.
Фото Миколи Овчаренка
Джерело – Вгору
