Невід'ємне право кожної людини - мати дах над головою і стіни, будинок, в якому жити комфортно і радісно.
Але в наші часи, у двадцять першому столітті, одного цього, звичайно ж, замало. Адже необхідно, щоб права на житлову нерухомість дотримувалися законним чином, з обов'язковим оформленням усіх потрібних документів. Тим більше, коли мова йде про зміну статусу житла: після радянського періоду, коли житлова нерухомість людям практично не належала, кожному з нас важливо її приватизувати, щоб бути повноцінним господарем у власній квартирі або будинку.
Тим часом, у Херсоні досі ще (хоча на дворі - кінець 2020 го року!) чимало проблем з приватизацією житла. Справа доходить до того, що окремі "спритні" громадяни і організації, отримавши підтримку з боку деяких депутатів міськради та чиновників його виконавчих органів, вибудовують всілякі шахрайські схеми, в результаті чого "смачною" нерухомістю розпоряджаються не люди, які мають на це повне право, а, по суті, злочинці. Подумати тільки - усього лише за період з 2009 по 2015 роки через різні махінації місто втратило 180 квартир, при цьому через суд вдалося відновити в статусі комунальної власності лише кілька!
Протягом багатьох років право херсонців на законне житло відстоює Марина Войтенко, раніше - депутат міськради і начальник управління обліку, розподілу та приватизації житла міської ради, зараз - помічниця міського голови з питань приватизації. Саме в тому числі і завдяки її зусиллям, зокрема, вдалося вирішити питання про приватизацію мешканцями дев'ятиповерхового гуртожитку по вулиці Петренка, 79, - незважаючи на посилену протидію з боку тамтешнього будинкового комітету, чиє керівництво довгі роки заради особистої вигоди "жонглювало" квартирами.
Схожі проблеми допомагала вирішувати Марина Петрівна і мешканцям будинків за адресами: вулиця Пугачова, 5 і вулиця Університетська, 173-а, і жителям багатьох інших квартир і будинків у Херсоні.
Крім того, як відомо, в обласному центрі досі ще маса нежитлових приміщень з солідними площами, які перебувають у статусі комунальної власності, і які, скориставшись послугами корумпованих депутатів і чиновників, мріють "прихватизувати" аферисти. Яскравим прикладом може служити історія з процедурою так званої "малої приватизації" 87 об'єктів комунальної власності, яку в порушення всіх процедур нещодавно намагалися "запустити" окремі народні обранці і представники виконавчих органів міськради.
Марина Войтенко і в цьому випадку виявилася однією з перших, хто чинив опір подібному свавіллю. Разом з іншими небайдужими депутатами, громадськими діячами, журналістами вона активно боролася за міські приміщення, серед яких, серед іншого, були і бібліотеки-філії, і величезні площі в самому центрі міста. Результат цих зусиль - незаконна приватизація всіх об'єктів завдяки судовим рішенням була припинена.
Сьогодні Марина Войтенко, кандидатка від партії “Голос”, знову йде до міської ради, щоб продовжити справу, яку вона знає і яку вміє робити. При цьому багатьом містянам добре відома відкрита патріотична позиція Марини Петрівни, яка в 2013-2014 роках з перших днів була на херсонському Майдані. Сьогодні, коли до шостої річниці початку тих історичних подій залишився місяць, Марина Войтенко згадує:
“Уже на початку 2013 року я з острахом чекала, якими будуть президентські вибори 2015 року. Було зрозуміло, що Янукович готує, можна сказати, “коронацію”, а передувати їй буде придушення реальної опозиції, демократичних та націонал-патріотичних сил. Скоріш за все, це робилося б із дуже активною допомогою ФСБ.
І те, що трапилося, починаючи з осені 2013 року, врятувало Україну від величезної біди. Багато хто з сучасних політиків має завдячувати Небесній сотні: ці герої, можна сказати, зберегли їм і життя, і кар’єри.
Я була на херсонському Майдані з перших днів, бачила усе, що там відбувалося. Але найбільше запам’яталося 22 лютого 2014 року, коли знесли пам’ятник Леніну. Цей день був переломним, я остаточно повірила: Україна переможе.
На площі Свободи було чимало “тітушок”, які кричали: “Це мій Ленін!”, “Не дам знищувати історію своєї країни!”, хоча це були доволі молоді люди - навряд, чи насправді персона Леніна мала для них аж таке велике значення. Та й зовні вони були мало схожими на інтелектуалів, що цікавляться історією. Увечері українські активісти таки змогли відтіснити “тітушню” й відправити пам’ятник у небуття, де такому діячеві, як Ленін, - і місце”.
Сьогодні Майдан Марини Войтенко - це продовження активної боротьби за інтереси херсонців. І найбільш ефективно зробити це можна, отримавши довіру виборців на виборах до міськради вже в найближчу неділю, 25 жовтня.
Джерело – Вгору
