Схема київського "Динамо" з купівлі та продажу футболістів через офшорну компанію Newport допомагала власникам клубу уникати сплати податків в Україні.
Про це йдеться в книзі FootballLeaks-2 що вийшла в Німеччині за авторством журналістів Рафаеля Бушманна та Міхаеля Вулцінгера та відомого видання Der Spigel.
Деякі фрагменти книги 11 грудня презентував адвокат очільника УАФ Андрія Павелка на засіданні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради щодо можливих зловживань керівництвом Української асоціації футболу при будівництві полів.
"Київське "Динамо" з 1993 року фінансово повністю було пов'язано на компанією Newport, яку контролює нинішній бос клубу Ігор Суркіс. Бізнес-схема Newport дуже вигідна: адже компанія не платить податки з прибутків, отриманих за межами Британських Віргінських островів. Крім того, ніхто не може серйозно перевірити з яких джерел походять гроші, які молодший з братів Суркісів перекачав з карибського офшору у свій клуб. Це може бути, як легальний, так і нелегальний бізнес. Крім того, Newport працює в Карибському басейні – регіоні, непідконтрольному УЄФА", – зазначають автори книги.
Посилаючись на дані з ФІФА, автори зазначають, що у 2011-2017 роках на купівлю 82 футболістів київське "Динамо" через Newport витратило 324 мільйони доларів. Тобто, податки з цієї суми в Україні також не були сплачені.
Автори пишуть, що серпні 2013 року у ФІФА з'явилися докази того, що офшорна компанія Newport брала участь у контрактах із гравцями київського "Динамо". Називається контракт гравця збірної Австрії Александра Драговича, і де усі фінансові платежі йшли через Newport. Чиста зарплата австрійця в "Динамо" складала 1,5 мільйона євро за сезон, підйомні у розмірі 1 мільйона євро і спеціальний бонус в розмірі не менше 300 тисяч євро.
Таж ж сама ситуація була з трансферами португальця Мігеля Велозу, який перейшов із італійського "Дженоа" у липні 2012 року, польським нападником Лукашем Теодорчиком, що перейшов з познанського "Леха" в серпні 2014, бразильским форвардом Жуніором Мораєсом, придбаним в донецького "Металурга" у травні 2015 року; португальським захисником Віторіно Антунешем, що прибув з іспанської "Малаги" в лютому того ж року; парагвайським форовардом Дерлісом Гонсалесом, що приїхав з "Базеля" в липні 2015 року.
Ще одним прикладом описується трансфер нападника Адміра Мехмеді, що перейшов з "Цюріха" у київське "Динамо" в січні 2012 року. Гравець збірної Швейцарії підписав контракт із Newport. У першому сезоні виступів за клуб, він мав отримувати "чистими" 850 тисяч євро. Крім того, йому покладені підйомні у розмірі 100 тисяч євро і особливі бонуси і премії у розмірі 150 тисяч євро. Щоб гроші пішли в Швейцарію, Мехмеді повідомив компанії Newport свій номер рахунку в UBSBank у Швейцарії.
У книзі також зазначається, що офшорна компанія брала участь і в продажах динамівських гравців. Так, клуб іспанської Прімери "Гранада" заплатив влітку 2011 року за трансфер сенегальського захисника Папа Діакате 4,5 мільйона євро компанії Newport. За півзахисника Романа Єрьоменка, який перейшов влітку 2011 року в казанський "Рубін", російський клуб заплатив 8,9 млн євро і знову компанії з Карибського басейну.
Автори відзначають протилежну ситуацію з трансфером форварда Андрія Ярмоленка з київського "Динамо" у дортмундську "Боруссію" у кінці серпня 2017 року за 25 мільйонів євро. У цій угоді Newport в угоді не фігурував.
Щодо цього трансферу у книзі зазначається: "була потрібна обережність: Бундесліга, що отримала копію контракту, можливо, поставила б неприємні питання, якби "Боруссія" виплатила гроші за трансфер не в київське "Динамо", а в офшор на Карибах. Тому, одержувачем 25 мільйонів євро стала компанія "Динамо Київ Кіпр Лімітед", розташована на середземноморському острові Кіпр. Ця фірма, що базується в ЄС в регіоні з пільговим рівнем оподаткування, була занесена Комерційний регістр в січні 2017 року".
В окремому розділі книги під назвою "Українське братство" (Ukrainische Bruderschaft) описується шлях Ігоря та Григорія Суркіса у футболі, а також їх взаємодія з офшором Newport, через які проходять усі гроші столичного клубу з 1993 року. У своїй книзі автори посилаються на документи FootballLeaks.
Джерело – Вгору
