Із держбюджету планують витратити 205 млн. грн на сервери для системи фіксації порушень правил дорожнього руху.
- Якщо влада вирішить запустити систему автофіксації порушень ПДР - це можна зробити за півроку, - каже експерт в питаннях законодавчого забезпечення безпеки дорожнього руху, правозахисник Володимир Караваєв.
- Які типи камер розміщують на дорогах?
- Монтують 2 типи приладів. Є камери відеоспостереження, і обладнання для фіксації порушень правил дорожнього руху. Чи не всі модулі, що зараз є на наших дорогах, — камери відеоспостереження.
- Давно дорожні камери встановлюють в Україні?
- Відеофіксацію орієнтовно з 2011-2013-х років. Тоді їх вивчали, працювала техніка в тестовому режимі. Після відносно нетривалих спостережень опублікували перші результати. Протягом години система, що моніторила швидкість руху, задокументувала близько 600 порушень.
Однією з таких обладнали ділянку в столиці біля Бабиного Яру. Тоді в режимі онлайн можна було спостерігати, як працює техніка, фіксує швидкість.
- Скільки камер АФП ПДР тоді встановили, в яких регіонах?
- Серед найактуальнішого — камери, що фіксували перевищення швидкості. Загалом, працювало близько 10-15 модулів в Україні. Зокрема три в Києві, кілька в Одесі.
- За порушення, що документували тестові прилади, притягували до відповідальності?
- То був просто моніторинг. Дивились, аналізували, як система працює, зокрема за різних погодних умов, часу доби. Нікого не притягували до відповідальності.
- Камери, що вже розміщені на дорогах, це ймовірніше "декор", чи ґаджети, що можуть сприяти безпеці і комфорту громадян?
- Прилади, що встановлені для відеотрекінгу, можуть фіксувати певні види правопорушень. Але в нас є держстандарт, яким передбачені певні вимоги до фіксації певної інформації. А камери, що вже стоять - не відповідають ДСТУ. Тож зараз, все що вони документують — суд навряд прийме як доказову базу. Тому це просто — камери спостереження. Хоча вони не є марні.
- Для чого ж розміщують камери відеоспостереження?
- Щонайменше, з тією ж метою, з якою їх встановлюють на вулицях, будинках населених пунктів - для спостереження за територією, можливо, для ефекту попередження потенційних правопорушень.
На автошляхах, камери ставлять для моніторингу за заторами, дорожньою обстановкою. Якщо, скажімо, скоїли злочин, то з допомогою камер відеоспостереження, можна задокументувати обставини події, напрямок руху "об'єктів", зокрема машин. Сучасні прилади можуть допомогти візуалізувати номера транспортного засобу та інші характерні ознаки порушника. Техніка фіксує: де, хто, куди, як подався.
- Хто гальмує запуск автосистеми фіксації порушень ПДР?
- Запуску цього проекту часто заважають бюрократичні перешкоди. Серед найсвіжіших і наймасштабніших - "Укрпошта". Вони заявили, мовляв, нехай поліція сама кожен "лист щастя" упаковує в конверт, реєстр формує. Замовні листи — кропітна справа. Але, начебто, з цим владнали.
"Затори" долали й з "Укравтодором". Представники компанії заявили, що камери потребують електроживлення, а у їхньому бюджеті не передбачені гроші на енергозабезпечення цієї техніки. "Попрацювали", і тут, начебто, домовились. Але система й досі не працює, хоча є закон, постанова уряду.
- Що потрібно для запуску системи?
- Зелене світло від держави є, але тягне на дно кволість виконавчого державного інструменту. Якщо, скажімо, прем'єр-міністр дасть твердий наказ на якісне виконання — питання б швидко і ефективно закрили.
- Коли найімовірніше запрацює система автоматичної фіксації порушень ПДР?
- Ще торік в Україні створили фонд, ресурси якого повинні спрямувати на забезпечення безпеки дорожнього руху. Фонд наповнюють коштами, гроші є. Але тендер, щодо сприяння закупку системи, оголосили лише близько місяця тому. Зараз триває відбір виконавця реалізації програми. Після — закуплять матеріальну базу. Вона потребує запуску, її треба встановити, налаштувати, протестувати. Я не думаю, що до кінця цього року встигнуть з цим.
- Хто координатор проекту?
- Міністерство внутрішніх справ України. Воно курує тему, але нормативно-правова база недопрацьована. Зокрема, повноваження і функціональні обов'язки органів влади, чітко не прописали. Звідси, зокрема, й певні труднощі щодо запуску системи.
- В якому режимі працюватиме система автоматичної фіксації порушень ПДР, чи моніторитиме вночі?
- Функціонуватиме проект цілодобово. Фіксуватиме чи не всі правопорушення ПДР, передбачені нормативно-правовими актами. Зокрема документуватиме перевищення швидкості, проїзд на заборонений знак світлофора, рух по тротуарах."
- Працюватиме система автоматичної фіксації порушень ПДР за гострих, несприятливих погодних умов?
- Дощ, сніг, туман — не проблема. Держава близько двох років працювала над держстандартами щодо цього проекту. Зважали на досвід, переваги, недоліки закордонних систем. Це для того, щоб створити міцне підґрунтя для якісного функціонування "автофіксації", зокрема, й стосовно роботи в наших кліматичних умовах.
- Чи документуватиме система порушення, що не пов'язані з ПДР?
- Треба зважати на особливості роботи автоматичної фотофіксації. У камер документування порушень ПДР — задача математична, вузькопрофільна. Вони "заточені" під аналіз дороги і виявлення порушень саме ПДР.
- Яка роль людини у безпосередньому процесі моніторингу доріг?
- Людина не сидітиме і не спостерігатиме щосекундно за кожною камерою. На те система і називається – автоматична. Вона документує порушення норми і передає в центр моніторингу на аналіз. Правильно - камера фіксує не порушення, а подію з ознаками порушення. Адже на дорозі може бути непередбачена ситуація. Скажімо, водій порушив ПДР з метою запобігти ДТП. Виходить, що формально водій порушив, але несправедливо його карати, якщо він це здійснив, як вкрай необхідну потребу.
Задача центру моніторингу, людини, що переглядатиме кадри - визначити, що це: справді порушення чи подія з ознаками порушення, скоєна як необхідність. Якщо це буде вимушене "недотримання норми" - це не розцінять як порушення. Якщо ж це явне злодіяння - запустять процедуру щодо дотримання правопорядку і притягнення винного до відповідальності.
- Чи виконуватиме "система" функції, не пов'язані з офіційно оприлюдненими, наприклад збором інформації щодо неплатників аліментів?
- Система автоматичної фіксації порушень ПДР може задокументувати номерний знак, марку машини, але не того, хто керує транспортним засобом. Не думаю, що проектом передбачили реалізацію функції, що не пов'язані з документуванням порушень ПДР.
- "Листи щастя". Як це було і чи розсилатимуть їх знов?
- Останні листи щастя надсилали у 2010-му році. Тоді ДАІ укомплектували інструментами моніторингу "Візир". Апарат фіксував швидкість руху транспортного засобу. Правоохоронці використовували їх для документування порушень в неавтоматичному режимі. Лист відправляли автовласнику з вкладеним фото авто з записаною швидкістю. З часом генпрокуратура видала постанову, щодо незаконності застосування "Візирів". Підтримав рішення і Конституційний суд. У 2010 році, використання приладів визнали незаконним.
Проблема в тому, що під час документування порушення ПДР, не встановлювали, хто управляв машиною. Тоді притягували до відповідальності власників транспортних засобів, а це - суперечливий факт. Скоро, ми можемо мати щось схоже, через певні недоліки у в Законі, щодо автофіксації порушень ПДР.
- Що не так з нормативно-правовим актом?
- Автори актуального законопроекту вважають, що документ працюватиме. Я — на боці юристів, які вважають, що ні. Тільки-но запустять систему і прийде перший "лист щастя" - одразу підуть зустрічні судові позови. Бо повідомлення про правопорушення отримають власники транспортних засобів. Це як і з "Візирами". І тут, зараз, все просто. На автовласника випишуть штраф, а він зможе доказати, що під час правопорушення, був зовсім в іншому місті, звісно, якщо це справді так. І логічно,що не можна притягнути до відповідальності особу за порушення, до якого вона не причетна. Думаю, ми ще побачимо "цікаві" історії пов'язані з цим. Не виключено, що ми матимемо дежа вю 2010-го року.
- Що робити для успіху проекту, можливо, рішення - документування та ідентифікація обличчя водія?
- Документування обличчя водія - хороше рішення. Але в Україні, зараз, це реалізувати досить непросто. В країні багато машин їздять з тонованим склом. Через тонування, техзасіб задокументувати жодне обличчя не зможе.
Закордонна практика цю проблему вирішує так: у "них" є поняття солідарної відповідальності. Оскільки управління авто — джерело підвищеної небезпеки, законодавством певних країн передбачено, що при передачі управління іншій особі, власник бере на себе всю відповідальність пов'язану з цим рішенням. Коли камера фіксує порушення - поліція надсилає запит власнику, і просить його повідомити, хто скоїв правопорушення. Якщо власник каже хто керував — відповідатиме той, хто справді управляв транспортним засобом під час протиправного акту. Якщо власник нічого не повідомив — притягнуть до відповідальності автовласника.
Джерело – Вгору
