Близько 300 сімей переселенців з Донбасу і Криму, а також учасників бойових дій, придбали квартири за часткового державного фінансування.
Однак, якщо військові можуть розраховувати на квадратні метри навіть безкоштовно, то внутрішньо переміщеним особам залишається сподіватися на єдину соціальну програму. Охочих взяти в ній участь і отримати компенсацію на квартиру — близько 13 тисяч сімей.
В кінці цього року український уряд вирішив виділити для них додатково 300 мільйонів гривень (близько $ 12,3 млн). Це у два рази більше, ніж все фінансування програми до сьогоднішнього дня. Чи справді нова влада змінює ставлення до переселенців — розбирався кореспондент "Белсату".
Соціальна програма "Доступне житло" працює в Україні з 2010-го. При певних умовах людина могла подати заявку на участь, дочекатися своєї черги та отримати 30% вартості квартири, але спочатку на переселенців вона не поширювалася.
Однією з тих, хто домагався від парламенту і Кабміну державної допомоги у розв'язання житлового питання була Юлія Дрюк-Ільяшенко.
"Перші кілька років ми намагалися тут обжитися, розв'язувати нагальні питання: орендоване житло, робота, садок і школа. Трошки все вляглося і задумались, а що далі? Адже там нічого не змінюється, скільки ще триватиме конфлікт — невідомо. Навіть якщо завтра все налагодиться, дітей я туди не повезу. Там багато зброї, що потрібно вилучити плюс моральний момент: люди дуже злі. Ми стали не просто чужими, ми стали ворогами, і знадобиться довгий період, щоб змінити ставлення!" - резюмувала дівчина.
"Доступне житло" перестало фінансуватися у 2015-му. Активна фаза війни на Донбасі, анексія Криму, знецінення національної валюти — для української економіки це були важкі часи.
У 2017-му ситуація зрушила з мертвої точки. У парламенті підтримали закон, що дозволяв переселенцям брати участь у соціальній програмі нарівні з іншими категоріями громадян. Спочатку прописали два шляхи: компенсація 50% вартості квартири або іпотека під 7% річних. Але механізм реалізації уряд ніяк не міг прийняти: документ ходив між відомствами й постійно повертався на доопрацювання.
Пікет і голодування з несподіваним результатом
Щоб вплинути на ситуацію, Юлія разом з однодумцями на початку вересня 2017-го вийшла на акцію протесту під Кабінет міністрів.
"Вони прибрали частину механізму. Коли ми бачили робочі документи, то там була іпотека — ми її обговорювали, ходили на всі слухання. Потім нам сказали, що все класно, проголосували й програма буде працювати, але пізніше ми дізналися, що іпотеку просто викреслили", - пояснює Юлія.
Проте сім'я Дрюк-Ілляшенко негайно зареєструвалася на "Доступне житло". Документи подавали в перші дні, але через величезний ажіотаж в черзі по Києву виявилися лише 229 з більш, ніж 8 тисяч охочих.
Фінансування програми відновили, але на мізерному рівні: у 2017-му - 30 мільйонів гривень (близько $ 1,2 млн), потім два роки поспіль виділяли по 100 мільйонів (близько $ 4 млн).
Не може держава — роблять громадяни
Часу втрачати не можна, вирішила Юлія і задумала соціальний бізнес.
"Зараз плануємо в центрі Києва відкрити арт-кафе, де хочемо мотивувати й переконувати людей, що вони в цьому житті здатні досягти більшого. Інвестором може стати будь-яка людина, вже є зацікавлені. Певну частину заробітку від роботи закладу вони будуть отримувати в якості пасивного доходу , а половину від цієї суми спрямовувати на благодійність", - пояснює переселенка.
По одній з програм, переселенець повинен відразу внести 6% від вартості квартири, а решту виплачувати під 3% річних
Ідея активістки полягає в тому, що ці пожертви повинні надходити до спеціального фонду на приватний іпотечний проект. З його допомогою в планах видавати людям позики під 5-відсоткову ставку. Ляди, які виїхали з Криму і Донбасу та вкладуться в бізнес, отримають пріоритетне право на кредит.
"Дурна програма" для переселенців з половиною мільйона в кишені
31 жовтня 2019 року в парламенті вирішили дати зелене світло окремій іпотечній програмі від держави. Про неї поки відомо мало: буде формуватися окрема черга, переселенець повинен відразу внести 6% від вартості квартири, а решту виплачувати під 3% річних, по фінансуванню — поки 200 мільйонів на 2019-й. Інші деталі повинен роз'яснити Кабмін, але коли саме — законодавством не встановлено, але обіцяли в розумні терміни.
Юлія недарма таку увага приділяє питанням іпотеки. До кінця року черга в соціальній програмі повинна дійти до неї. Додаткові 300 мільйонів гривень від Кабміну дають надію: близько 600 сімей зможуть до нового року придбати власний кут спільно з державою. Це вдвічі більше квартир, ніж переселенці придбали, починаючи з 2017-го.
Однак не всі щасливчики з прохідної позицією в списку готові відразу викласти половину вартості. Подружжя Дрюк-Ільяшенко в їх числі:
"Це неможливо! Платити за орендовану квартиру і відкладати. Я просто розумію, що пів мільйона не знайду і в кредит їх не візьму. Продати житло там? Так купувати нашу двушку в центрі Макіївки ніхто не хоче навіть за сім тисяч доларів, — в голосі дівчини звучить роздратування. - Я вважаю цю програму дурною. А кого вона підтримує? Тих, хто і так непогано себе почуває? Тоді класно живуть наші переселенці, якщо у них в кишені є пів мільйона гривень! "
Щасливий дзвінок: вибирайте квартиру, ми заплатимо половину
В один із днів минулого літа мобільний Віталія Нестерова задзвонив. На екрані висвітився невідомий номер, а в трубці пролунав жіночий голос:
"Здрастуйте, вас турбують з фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Скоро підходить ваша черга, можете готувати документи й вибирати об'єкт".
Віталій, як і Юлія, приїхав з окупованої Макіївки у 2014-му. У Києві працює юристом. Два роки він посилено відкладав гроші, відмовляючи собі в хорошому дозвіллі та інших приємних дрібницях. Йому вдалося накопичити на половину однокімнатної квартири, не продавши при цьому житло на окупованій території. Але ось підшукати варіант в столиці виявилося складним завданням:
"Метраж квартири залежить від кількості членів сім'ї. Оскільки я один, то покладається однокімнатна квартира. За рік до здачі — це обов'язковий критерій — знайти таку в Києві складно. Їх розкуповують набагато раніше".
Коли вибір зроблений, забудовник видає гарантійний лист, що квартира заброньована на найближчий місяць. За цей час готують пакет документів, яким компанія підтверджує свою надійність: кинутих коробок без вікон і дверей в Україні більш ніж достатньо. Потім паперу здаються в фонд і далі відправляються на комісію в профільне міністерство. Там і приймається остаточне рішення про виплату державою 50% вартості квартири.
На спеціально відкритий рахунок в банку першим свою частину грошей зобов'язаний внести переселенець.
Ключі від заповітної квартири Віталію повинні видати в грудні, потім в планах закінчити ремонт до наступної осені.
Одним з істотних вад програми переселенці називали неефективне використання коштів. Раніше розмір фінансування на кожну область залежав від кількості населення: чим більше людей проживають в регіоні, тим більше грошей туди направляють.
Річ у тому, що ринок нерухомості в Україні не скрізь працює однаково. Якщо в Києві, Харкові, Одесі та інших інвестиційно-привабливих містах забудовники з особливою ретельністю беруться за нові об'єкти, то в стресових областях, наприклад, Донецької або Луганської, не поспішають зводити житлові комплекси, тому пропорційно освоїти всі гроші неможливо.
У минулому році 14 мільйонів гривень просто повернулися до держбюджету, а могли матеріалізуватися в кілька десятків квартир.
Джерело – Вгору
