Херсонська обласна прокуратура безрезультатно намагається зняти арешт з речових доказів, які фігурували щонайменше у двох справах про хабарі. Справи прокуратура давно закрила ще на етапі досудового слідства, а речдоки досі залишаються арештованими.
Скарб десятирічної давнини
Перша справа стосується колишнього судді Білозерського районного суду Іллі Кравченка. Його звинуватили у хабарі ще у 2009 році.
Суддя вів справу про бійку між двома чоловіками. Звинуваченому загрожувало до двох років обмеження волі. Але під час розгляду справи постраждалий змінив свої покази, почав стверджувати, що тілесні ушкодження отримав випадково, тому до підсудного немає жодних претензій. І звинувачений вирішив, що кримінальну справу мають закрити.
Але під час особистої зустрічі суддя повідомив: його вина підтверджена зібраними доказами, тож вирок у нього все одне буде. І додав, що особисто готовий призначити мінімальне покарання, але для цього треба заручитися підтримкою прокурора.
Після цього було ще декілька зустрічей, на яких звинувачений та суддя домовилися про мінімальне покарання, тобто штраф у розмірі 850 гривень. А на знак подяки - 1 000 літрів бензину.
Суддю спіймали 8 грудня 2009 року, коли він отримав 2100 гривень і талони на 150 літрів бензину марки А-95. Гроші та талони знайшли у його кабінеті під журналами на столі секретаря. Також у судді світилися руки від речовини, якою речдоки були заздалегідь оброблені співробітниками СБУ.
Справа розглядалася в Заводському районному суді Миколаєва. Ілля Кравченко свою вину не визнав. Він не заперечував, що підсудний до нього приходив. Але не для того, аби принести хабар, а щоб ознайомитись з рішенням суду (бо на засіданні його не було). І стверджував, що речдоки підкинуто, бо двері в кабінеті завжди відчинені. А руки світилися через те, що прощаючись, потиснув руку того чоловіка (вони ж теж у нього забруднилися, бо він приносив хабар).
У квітні 2013 року справу направлено в прокуратуру на додаткове розслідування. Але 24 грудня 2013 року постановою старшого слідчого прокуратури Херсонської області кримінальне провадження закрито у зв’язку з тим, що, цитуємо: «неможливо вчинити процесуальні дії для усунення протиріч досудового слідства».
Свіжі гроші
Друга справа - за фактом вимагання неправомірної вигоди у 2017 році посадовими особами Олешківського відділення поліції.
Згідно з матеріалами справи, поліцейські вимагали хабар за мотоцикл, який стояв на спец майданчику.
За словами власника мотоцикла, влітку 2017 року він разом із другом ремонтували мотоцикл. Вирішили обкатати - проїхатись по дорозі неподалік села Кринки Цюрупинського району. Але ні водійського посвідчення, ні документів на мотоцикл із собою не взяв. Патруль поліції Олешківського відділення їх зупинив, склали протокол про адміністративне правопорушення, а транспортний засіб вилучили та помістили на спецмайданчик. Чоловік штраф сплатив (510 гривень), й декілька разів звертався до райвідділення, до поліцейських, які його оштрафували, стосовно долі свого мотоцикла. Однак мотоцикл було зареєстровано на іншу людину, на попереднього власника. Тому патрульні його не віддавали. Але пообіцяли «вирішити питання» за 5 тисяч гривень.
На прохання зменшити суму йому відповіли, що вона і так мінімальна. Адже її треба поділити між обома напарниками, бо вони завжди працюють в парі та усі питання вирішують вдвох, а ще частину грошей потрібно дати керівництву.
Чоловік звернувся до СБУ. Йому вручили десять купюр по 500 гривень, які попередньо сфотографували та помітили спеціальною хімічною речовиною. Ці гроші він віддав 1 вересня 2017 року працівникам поліції. У той же день ці купюри знайшли у бардачку службової автівки, на якій знову чергував вищезгаданий патруль. Постановою слідчого судді гроші визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження.
Але у жовтні 2018 року обласна прокуратура закрила справу на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального Кодексу України, тобто у діях правоохоронців не знайшли ніякого кримінального правопорушення. При цьому прокуратура посилалася на результати службової перевірки (яку зазвичай робить керівництво того ж відділку).
Тричі - «в одну воронку»
У травні цього року прокурор відділу прокуратури Херсонської області Світлана Григорівна Якимів звернулася до слідчого судді Херсонського міського суду з клопотанням, в якому просить вирішити долю речових доказів у справі про мотоцикл, тобто долю 5 тисяч гривень.
Але слідчий суддя Ярослав Мусулевський повернув їй клопотання без розгляду. Згідно з ухвалою судді, арешт з речдоків можуть зняти:
- слідчий суддя під час досудового слідства:
- суддя під час розгляду справи;
- та прокурор, на досудовому слідстві, одночасно з закриттям справи.
Отже, цитуємо роз’яснення Ярослава Мусулевського: «Оскільки… досудове розслідування завершено, тому суд не має повноважень на вирішення питання щодо долі речових доказів».
Втім, у червні прокурор Світлана Якимів вдруге звернулася до суду з тим самим питанням про долю тих самих речдоків. Друге клопотання розглядав слідчий суддя Дмитро Гонтар, і теж повернув його прокурору з тим самим обґрунтуванням.
І майже одночасно з грошами у справі про мотоцикл, «виплили» і речдоки у справі колишнього судді Білозерського районного суду, тобто 2100 гривень і талони на 150 літрів бензину. Прокурор Світлана Якимів у травні цього року також зверталася з клопотанням до суду про вирішення їх долі. І слідчий суддя Ярослав Мусулевський це клопотання також повернув з аналогічним коментарем, що після закриття прокурором справи, суд до долі речдоків вже не має ніякого відношення.
Тупість чи «обережність»?
Невже наші прокурори, радники юстиції, стражі державних інтересів настільки некомпетентні, що не знаються на державному законодавстві і процедурах? Та навіть гірше - тричі надсилають до суду одне й те саме питання і не розуміють роз’яснень?
Можливо, так. Але більш ймовірно, що справа не в обізнаності та компетенції.
Уявіть себе на місці прокурора. Обидві справи - скандальні, резонансні. Якщо справи закрити та, як це передбачено процедурами, одночасно зняти арешт з речдоків, - то основні, найважливіші докази злочину одразу «щезнуть». Але варто комусь поскаржитися на закриття справи, то будь-який суддя змусить знову відкрити ці провадження. Адже причини, за якими їх закрили, «притягнуті за вуха». І що в результаті? Справу відновлять, але головних доказів вже немає. І хто буде винен, хто стане «цапом-відбувайлом»?
Тому з великою часткою ймовірності можна припустити, що прокурори таким чином «прикривали» свої голови. А коли пройшов час, ніхто не оскаржив закриття справ, то й почали думати, як виплутатися з ситуації стосовно долі досі арештованих речдоків.
Але чому так довго не згадували про долю доказів у справі судді, адже справу закрито майже шість років тому?
Ми пошукали причини і з’ясували, що ця кримінальна справа дуже вплинула на професійну кар’єру Іллі Кравченка.
У вересні 2014 року Вища кваліфікаційна комісія суддів рекомендувала його для обрання на посаду судді Білозерського районного суду безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України. Але на той час в Україні вже відбулася революція Гідності й був прийнятий Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», тому матеріали про обрання Іллі Кравченка повернули ВККС для повторного розгляду. Але поки у ВККС знову розглядали матеріали, законодавство, критерії відбору суддів та процедури змінювалися декілька раз. Тож справа про призначення Іллі Кравченка безстроковим суддею Білозерського райсуду «гуляла» різними кабінетами до 21 грудня 2017 року. Поки Вища рада правосуддя не постановила, що Ілля Кравченко взагалі не може бути суддею, бо є сумніви, що його поведінка відповідає критерію доброчесності чи професійної етики. У своєму рішенні ВРП посилалася саме на ту кримінальну справу, яку Херсонська обласна прокуратура закрила ще у 2013 році.
Ілля Кравченко намагався оскаржити постанову ВРП у суді, але - програв. Остаточну крапку у цієї історії було поставлено лише 14 лютого 2019 року. Тож можна припустити, що і речдоки стали непотрібними лише тепер.
Джерело – Вгору
