Калли по праву вважають благородними квітами, Виявляється, їх не важко виросити самому.
Вони бувають рожевими, бузковими, жовтими, червоними та навіть чорними. Наприклад, фіолетовий сорт Аметист, білий із фіолетовими серединками Пікассо, червоний Манго та бордовий Каліфорнія. Остання є рекордсменом серед інших: має бутон 12 см завдовжки. У решти — 8–10 см. Рослини — півметра заввишки.
Правила посадки кал:
1. Замочити клубні на 2–3 год. у розчині марганцівки. Вони мають бути світло-коричневими, без тріщин і чорних місць. На дотик — щільними та міцними, не зморщеними.
2. Посадити у горщик на глибину 7–8 см. Він має бути трохи більший за самого клубня. На дно насипати 2 см шар поламаного пінопласту для дренажу.
3. Не брати рослини, що продають у горщиках. Їх везуть із Голландії, де штучно розганяють цвітіння. Не відомо скільки вже та квітка тримається на стеблі. Це треба мати удачу, щоб рослина ще трохи поцвіла після купівлі. Через кілька тижнів листя починає жовтіти, і рослина хоче відпочинку.
4. Поставити на світле місце. У сад переселяти зміцнілі рослини, з бутонами.
5. Після цвітіння, зменшити полив і "вкласти рослину спати". Восени викопати і перенести до весни в погріб, де температура приблизно 12°C. Там не має бути багато вологи, щоб клубні не покрилися пліснявою. Сухе листя обрізує. Якщо калу вкладати щороку спати, ростиме не один десяток років. Ця рослина не старіє.
Джерело – Вгору
