У Херсонському театрі ім. Миколи Куліша 24 квітня відбувся дрпрем’єрний показ нової вистави «#Фейс_контроль» за п’єсою сучасного німецького драматурга Маріуса фон Майенбурга. Ця епатажно-сатирична комедія про міфи та реалії сучасного суспільства перших глядачів і зацікавила, і розсмішила, і змусила замислитися.
Про перших глядачів
Новою виставою театр зацікавив глядачів через акцію у Фейсбук: щоб отримати запрошення на виставу, треба було поділитися дописом у мережі, зареєструватися - і тоді перші щасливчики отримали можливість побачити нову виставу ще до офіційної прем’єри. Так театр вперше запросив шанувальників на допрем’єрний показ вистави. Тож глядацька зала на сцені під дахом була заповнена. Експеримент сподобався всім.
Про п’єсу
П’єсу Маріуса фон Майенбурга «Потвора», написану 12 років тому, називають в’їдливою притчею - це гостра та зухвала сатира на сучасне суспільство. Вона смішна, насичена жорстким і тонким гумором, але ставить серйозні питання. Її навіть ставлять в один ряд з «Носорогом» Ежена Іонеску, одного з «батьків» театру абсурду.
Саме цей матеріал і обрав для своєї першої «дорослої» постановки молодий режисер Євген Резніченко. «Потвора» підкорила його і темою (історія про людину, яка втрачає своє обличчя), і манерою написання - вмінням автора подивитися на дуже серйозні, актуальні проблеми крізь призму сміху та сатири.
Про режисера
Євген Резніченко - херсонець, що закінчує 4-й курс Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. І свої перші професійні кроки робить на рідній сцені. Початок поклав «Лускунчик» - вистава новорічна, казкова, дитяча, яка була створена як дипломна робота (теж у нашому театрі). Тепер другий підхід - постановка для дорослих (18+).
Режисер вистави Євген Резніченко (в центрі) з акторами.
«Я починаю свій шлях звідти, де народився, адже дома і стіни допомагають», - каже Євген.
Про творчу групу
Реалізувати ідею режисерові допомогла невеличка театральна команда. Атмосферу студії ток-шоу створив молодий художник Олесь Макухін - шанувальники «Вікон» з Нагієвим побачать дещо знайоме. Драйвове музичне оформлення - Олега Коструба. А вісім ролей у виставі зіграли чотири актори - Павло Костенко, Тетяна Проворова, Костянтин Рогань і Андрій Клочко. Перевтілювалися миттєво, грали класно. Навіть режисер під час вистави сміявся - бо були несподівані моменти і нові акценти.
«Працювати з акторами було круто, - зізнається Євген Резніченко, - вони старші за мене, але у нас склалася «хімія», було дуже багато ідей. Співтворчість - це такий крутий процес!»
Про матюки та інший епатаж
Виставу можна назвати епатажною, провокативною, але без якихось надмірностей. Ненормативна лексика, як і обіцяли, присутня - але глядач її не чує (цензура насторожі - beep). Насправді, першоджерело не містить матюків - вони у виставі з’явилися випадково, коли в когось ненароком під час репетицій зірвалося з язика. «Вийшло смачно і цікаво, - підсумовує режисер. - Ця лексика має свою енергетику, забарвлення».
З одного боку - матюки є, з іншого - немає. Цікавий компроміс вийшов.
Щодо інших обіцяних ознак вистави «для дорослих» («сцени еротичного характеру, куріння, вживання алкоголю і наркотичних речовин»), вони теж не викликають обурення і органічно вписуються в розповідь, бо стають черговим показником морального падіння особистості.
Про що вистава
Про втрату власного обличчя - і в прямому, і в переносному сенсі.
Про залежність від думки оточуючих, що гальмує розвиток людини.
Про те, як культ краси, сліпе наслідування стандартам моди, мас-культури, суспільства загалом - руйнує життя.
Про знищення власної унікальності задля задоволення штучно сформованих фантазій.
Про те, що заважає людині бути щасливою.
Анекдотична ситуація доведена до абсурду, водночас дуже смішна і вкрай серйозна. Варто її подивитися, трохи розважитися - і зробити свої висновки.
Прем’єра відбудеться 14 травня на сцені під дахом - не пропустіть!
${gallery:39386c736b8d39fc0d3ca3be82648aa1}
Джерело – Вгору
