Завершився черговий спортивний рік. За його підсумками назвали кращих спортсменів Херсонщини. Серед жінок у номінації «Краща спортсменка Херсонщини» 2018 року перемогла майстер спорту міжнародного класу херсонка Олена Кремзер.
Вона має багато нагород, завойованих в Україні і на міжнародній арені. Цей рік вдало склався для неї. Вона чемпіонка України, володарка бронзових нагород чемпіонатів Європи та світу серед молоді до 23-х років. Після вручення нагороди на вечорі «Спортивне сузір’я Херсонщини» кореспондент онлайн газети «Вгору» поспілкувався з Оленою.
- Прийми вітання з визнанням і нагородою.
- Дякую. Дуже приємно стати переможницею у цій номінації. Рік був для мене більш вдалий, ніж минулий. 2017 рік складався дуже важко, було багато поразок, невдач. Приємно, що зуміла відновитися психологічно. Поступово прийшли результати. Вдалося завоювати бронзову медаль на чемпіонаті Європи, також бронзовою призеркою стала на чемпіонаті світу серед молоді до 23-х років.
- А які змагання були найбільш важкими?
- Мабуть, чемпіонат Європи, бо торік не вдалося піднятися на п’єдестал пошани. Тож було важко психологічно. Але після завоювання бронзової медалі, прийшла впевненість, повірила у свої сили і на чемпіонаті світу теж виступила вдало, ставши третьою.
- Мабуть, сподівалася на більш високі результати?
- Так. Налаштовувалася на «золото». Хотілося піднятися на найвищу сходинку п’єдесталу. Однак…
- А що трапилося?
- Десь не допрацювала. Можливо, були прорахунки у підготовці. Розберемо все з тренерами. Сподіваюся, виправимо помилки. А так виходить, що на цей момент більшого не заслужила.
На килимі Олена Кремзер не залишає шансів суперницям.
- Олено, ти нещодавно перейшла у дорослу вікову категорію. Важко було?
- Так, для мене був важким перехід з юніорської боротьби у дорослу. Звісно, у дорослих і досвід більший, і є розсудливість. А нам, молодим, не завжди вистачає витримки. Частенько гарячкуємо, поспішаємо, тому і поступаємося. Але вважаю, потихеньку все стане на свої місця.
- Не жалкуєш, що вибрала вільну боротьбу?
- Однозначно ні. Я займаюся нею вже більше десяти років. Боротьба мені дала багато. Не тільки у спорті, але подарувала багато знайомств з цікавими людьми. З’явилися гарні друзі. Я побачила світ, побувавши за рубежем. Це Чорногорія, Польща, Азербайджан, Болгарія, Словаччина. Особливо сподобався Китай. Там зовсім інша культура. На юнацьких Олімпійських іграх була дуже хороша тепла атмосфера. Прекрасних вражень просто море. Дивилася на все широко розплющеними очима. Я отримала колосальний життєвий досвід.
- Олено, кілька слів про себе
- Я народилася в Херсоні. У вільну боротьбу мене привела мама Антоніна Михайлівна Кремзер. Я вчилася в школі №31. У нас відкрили секцію вільної боротьби. Дуже хотіла спробувати. Ось мама мене і відвела, сподобалося. Тому до цього часу займаюся вільною боротьбою.
- А чому подобається саме цей вид спорту, адже він більше підходить для хлопчиків?
- А чому дівчаткам не можна бути одночасно красивими і сильними? Цей спорт підходить для мого характеру. Мені він подобається через те, що я можу тут себе реалізувати. Показати свою спритність і силу.
Олені завжди подобалося завойовувати нагороди.
- А який у тебе характер?
- Такий, жорсткуватий. Хоча поза килимом я звичайна дівчина. У дуже рідкі вільні хвилини від занять і тренувань люблю слухати музику, читати книжки. Люблю спорт і завжди вболіваю за наших спортсменів. На жаль, тренування займають багато часу, так що для відпочинку його завжди не вистачає.
- Пам’ятаєш перші успіхи на міжнародній арені. Які найбільше запам’яталися?
- Це був 2012 рік. У чемпіонаті Європи та світу стала чемпіонкою серед кадетів. Але найвища напруга була на других літніх юнацьких Олімпійських іграх, що відбулися через пару років у Китаї. Хотілося завоювати золоту медаль. Але не вдалося. Дуже була напружена обстановка. А зі мною не було мого тренера. Важко було налаштовуватися морально. Хоча всі поєдинки провела нормально, вигравши достроково, крім однієї в групі. Де поступилася представниці Азербайджану. Я їй програла і на європейській першості. Дуже хотіла взяти реванш і напевно перехвилювалася.
- Хто тобі допомагає в житті і спорті?
- Я дуже рада і вдячна своїм тренерам Денису Анатолійовичу Баїрову та Максиму Анатолієвичу Баїрову, а в збірній Володимиру Євгеновичу Євонову. Вони дуже багато допомагають не тільки на тренуваннях, а й у вирішенні життєвих проблем. Велике спасибі мамі, яка виховувала мене без батька. Вона дуже добре розбирається в цьому виді спорту. Вболіває за мене. Я вдячна бабусі Валентині Борисівні Ткачук. Я їх дуже люблю.
- Ти виходиш на килим, про що думаєш?
- Трішки хвилююся. Але завжди хочу не розчарувати всіх, хто за мене вболіває. Хто вклав свою працю в мою підготовку і сподівається на мою перемогу. Тому необхідно викластися по повній програмі, показавши все, чого вчили тренери.
- Нині у розпалі підготовка до Олімпійських Ігор-2020 року. Які у тебе плани?
- Як і у всіх професіональних спортсменів - завоювати ліцензію на Олімпійські ігри. Адже це мрія мого життя. Я хочу завоювати золоту медаль на дорослих Олімпійських іграх, бо бронзова медаль, що завоювала на юнацьких іграх, мене не влаштовує. Розумію, що для цього потрібно багато ще працювати над собою, вдосконалюючи техніку боротьби.
- В особистому житті, зміни є?
- Ні, але охорона є (сміється). Взагалі я вже закінчила Херсонський державний університет. Але мрію отримати другу вищу освіту. Хочу стати юристом. Треба трішки розвантажитися, щоб був час на навчання. Бо зараз дуже багато часу займають тренування, змагання.
- Чого хочеш побажати нашим читачам?
- Вірити у себе. Завжди бути оптимістами, не опускати руки і не падати духом за будь-якої ситуації. Не зраджувати своїй меті і завжди йти до кінця.
- Хай щастить тобі і нехай збудуться твої плани і мрії.
- Дякую.
Ось така вона красуня Олена Кремзер на фото на сторінці спортивного календаря 2018 р.
Джерело – Вгору
